Постановка наукової проблеми та її значення. В умовах сьогодення, зумовлених рядом чинників таких як воєннно-політична ситуація, економічні та соціальні зміни, діджиталізація, розвиток інформаційних технологій, особливо гостро стоїть питання адаптації молодших школярів до навчання у школі. Цей період без перебільшення можна назвати кризовим, оскільки у дитини змінюється світогляд, референтне середовище та провідна діяльність.
Досвід психологічного консультування свідчить про те, що проблема адаптації та деадаптації молодших школярів до умов шкільного середовища є актуальною і затребуваною. У сучасних дітей. з огляду на вищезгадані чинники, цей процес проходить доволі складно. Тому дану тему вважаємо актуальною.
Мета дослідження полягає в теоретичному узагальненні та систематизації поняття психологічної адаптації та дезадаптації молодших школярів до умов навчання у школі.
Виклад основного матеріалу. Дезадаптація як соціально-психологічне якище - це певне порушення у процесі пристосування учня до шкільного середовища, яке спричиняє труднощі в оптимальному становленні молодшого школяра як особистості.
Молодший шкільний вік розпочинається зі вступу до першого класу та триває до моменту навчання у п’ятому класі. Цей період є дуже складним, адже в цей час дитина набуває значимих для подальшого життя нових навичок, вмінь і проходить процес соціалізації.
Увага, уява, пам’ять, мислення та інші пізнавальні процеси активно починають розвиватися і саме за допомогою них дитина здатна легше та без ускладнень пройти процес адаптації. Проте на цьому важливому етапі можуть виникати певні труднощі.
За визначенням В. В. Коган «шкільна дезадаптація» — це психогенне захворювання або психогенне формування особистості дитини, що порушує її об’єктивний і суб’єктивний статус у школі та сім’ї та впливає на навчальну та позашкільну діяльність учня [2].
Термін «шкільна дезадаптація» є досить загальним та його можна розглядати з різних сторін і точок зору. Про особливості навчального процесу, взаємодію учнів та шкільного середовища, соціалізацію молодшого школяра свідчить соціально-середовищна позиція. Психологічна думка вказує на індивідуальні особливості школяра, включеність в навчальний процес, формування поведінки , тощо. З медичної точки зору психологічна дезадаптація трактується як певні проблеми зі здоров’ям учня, наприклад, різні відхилення у психофізичному розвитку дитини, які негативно впливають і відображаються у процесі навчання [1].
Психологічна дезадаптація до шкільного середовища виникає внаслідок: недостатнього рівня готовності до навчання у школі, емоційна нестійкість, низький рівень самооцінки, відсутність мотивації, високий рівень тривожності та інше.
Л. Ю. Гобова говорить про те, що тривалий стрес та високі вимоги від дорослих є основними причинами дезадаптації школяра [4].
На противагу цьому О. В. Мірза вказує на те, що неготовність до школи, нездатність увійти в темп шкільного навчання та невміння пристосуватися до змін, є найбільш значущими підставами для виникнення психологічної непристосовуваності [4].
Психологічна непристосованість поділяється на тимчасову, стійку та загальну стійку дезадаптованість [1].
Тимчасова дезадаптованість виявляється у формі взаємодії школяра з навколишнім оточенням, тобто шкільним середовищем.
Стійка дезадаптованість характеризується тим, що першокласник не хоче або ж не вміє пристосовуватися. Під час навчального процесу можуть виникати труднощі з однолітками, вчителями чи засвоєнням знань у школі (шкільними предметами). В цьому випадку, у школяра спостерігається відсутність мотивації до навчання, або ж низький рівень мотивації до навчання. Це проявляється у небажанні відвідувати школу, тобто відвідування школи потребує залучення певних зовнішніх стимулів. Загальна стійка дезадаптованість може спричинити психологічні порушення у дитини, наприклад неврози чи психози.
Критеріями шкільної дезадаптації слід вважати такі характеристики: неуспішність у навчанні за шкільною програмою, стійке порушення емоційно-особистісного ставлення до окремих уроків й навчання в цілому, систематично повторювані порушення поведінки в школі або шкільному середовищі, неконтактна і пасивна відмова, включаючи відверту відмову відвідувати школу та ін. [3].
Для поліпшення процесу психологічної адаптації вчителеві необхідно: звертати увагу на індивідуальні фізіологічні характеристики учнів, під час навчання використовувати новітні методи та технології, зацікавлювати навчальними матеріалами, використовуючи інтерактивні засоби, не перенавантажувати молодших школярів, оцінювати знання об’єктивно, здійснювати перевірку учнів.
Батьки також мають допомагати та підтримувати учня у цей нелегкий час. Вони повинні бути уважні до дитини, дбати про всебічний розвиток дитини, дослухатися до порад педагогів та психологів, забезпечувати повноцінний відпочинок від навчальної діяльності, слідкувати за виконанням домашнього завдання, тощо. Та найголовніше потрібно спілкуватися з дитиною, чути та розуміти її, адже тільки так можуть встановитись довірливі та теплі відносини.
У підсумку доцільно відзначити, що основними діагностичними критеріями виявлення ранньої шкільної дезадаптації є: незрілість внутрішньої позиції учня, низький рівень інтелектуального розвитку, висока стійка тривожність, низький рівень мотивації навчання, неадекватна самооцінка, труднощі у спілкуванні з дорослими та однолітками. На жаль, не всі діти першого року навчання можуть адаптуватися до умов шкільного життя. Причинами шкільної дезадаптації можуть бути соціальні фактори, стан здоров'я, несформованість довільної сфери, небажання дитини прийняти роль учня. Отож, для успішної адаптації молодшого школяра до умов навчання у школі важливим є спільна небайдужа співпраця з боку батьків вчителів і психологів.
Список використаних джерел:
- Артем’єва І. С. Професійна діяльність учителя початкової школи з формування позитивного ставлення першокласників до навчання. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2013. № 6. С. 77-84.
- Вовнянко Т. Проблеми адаптації першокласників. Психолог. 2015. Серп. (№ 15/16). С. 36–38.
- Кононко О. Шкільна дезадаптація і шкільний вік. Початкова школа. №1. 2002.
- Максим О. В. Висвітлення проблем соціальної дезадаптації у дослідженнях вітчизняних та іноземних психологів. Молодий вчений. № 4 (19), Ч. 3. 2015. С. 98–102.
- Яцула М. С. Шкільна дезадаптація у дітей молодшого шкільного віку: проблеми діагностики та корекції : автореф. дис. ... канд. мед. наук : 14.01.10. Яцула М. С. : Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. – Львів, 2010. – 20 с.
