Сучасна освіта, в тому числі й дошкільна, розвивається в стратегічному напрямі гуманізації, формування загальнолюдських цінностей, створення умов для розвитку суб’єктних властивостей особистості. Розвиток суб'єктності дозволяє дитині стати стратегом своєї діяльності, ставити цілі, усвідомлювати мотиви, самостійно виконувати дії, оцінювати їх і робити висновки. У результаті такого активного і творчого пізнання навколишнього світу дитина вчиться осмислювати набутий досвід, обмірковувати і порівнювати його з раніше набутим, використовувати в різних видах діяльності, що розширює і вдосконалює її суб'єктну позицію.
Сучасні психолого-педагогічні дослідження (М.Й. Боришевський, З.С. Карпенко, О.І. Галян та ін.) утверджують думку про неможливість цілісного розвитку особистості дитини без вдосконалення її суб’єктності, тобто. зростання суб'єктності з віком і подолання «об'єктності» як залежності від зовнішніх умов. Дослідники проблеми творчої діяльності дитини (Л.А. Онуфрієва, С.О. Ренке, Л.Й. Єзерницький, О.М. Гріньова та ін.) вважають, що у дошкільників суб’єктність як цілісне інтегративне особистісне утворення відсутнє, однак суб’єктність знаходиться на стадії становлення, у цей період формуються основні компоненти суб’єктності: здатність до рефлексії, усвідомлення власної унікальності, розуміння та прийняття інших.
Незважаючи на важливість розвитку суб'єктності в дошкільному віці, віковий потенціал дослідницької діяльності дітей залишається практично нереалізованим, якщо не відбувається підвищення експериментальної активності в стимулюванні дитини переходити до вирішення складніших, цікавіших завдань. Сьогодні в більшості дошкільних навчальних закладів є спеціальні зони для експериментування, але самі експерименти проводяться формально, ситуативно. Дослідниця Т.Г. Коломоєць зазначає, що в експериментах багато сучасних дітей невпевнені в собі, скуті, не намагаються самостійно висловити свою думку і запропонувати власне рішення проблеми, а вихователі замінюють експериментування ігровими діями з предметами і матеріалами.
У таких умовах педагогу необхідно підтримувати і стимулювати бажання дітей експериментувати (через фокуси, проблемні ситуації, тривалі спостереження за явищами природи, проблемні діалоги тощо), створювати відповідне предметно-розвивальне середовище, генерувати ідеї, ненав'язливо координувати роботу, стимулювати та схвалювати індивідуальний вибір дошкільника, його самостійність. Дитячі міні-дослідження повинні будуватися за принципом етапності та ускладнення, зростання суб'єктних проявів дітей, взаємного обміну досвідом дітей, спільного пошуку вирішення проблеми та досвідом самостійного експериментування.
Експериментальна діяльність є важливим джерелом формування суб'єктного досвіду, який дозволяє використовувати і перевіряти свої здібності, проявляти самостійність, утверджувати свою активність. Сензитивним для становлення суб'єктного досвіду як поєднання життєвого досвіду, досвіду саморегуляції та досвіду саморефлексії є старший дошкільний вік, у якому важливо забезпечити плавне входження дитини в нову соціально-освітню ситуацію та набуття статусу «суб’єкта шкільного життя». У зв'язку з цим експериментальна діяльність може стати своєрідною сполучною ланкою в умовах жорстко ізольованого переходу від дошкільної гри до шкільної навчальної діяльності.
Експериментальна діяльність є важливою стороною розвитку дитини, яка засвоює позицію суб'єкта пізнання і діяльності. Інтеграція досвіду експериментальної та предметної діяльності, досвіду взаємодії з дорослими та однолітками, досвіду оволодіння новими видами діяльності на основі ігрової мотивації сприяє ефективному формуванню суб’єктного досвіду дошкільника. У процесі експериментування дитина діє самостійно й активно, сама регулює цей процес залежно від отримання нових відомостей про предмет, його властивості, якість, матеріал, взаємозв'язок явищ. У результаті такого саморозвитку дитина отримує можливість задовольнити властивий їй інтерес (Чому? Навіщо? Як? Звідки? А що буде, якщо...?), упорядкувати свої уявлення про навколишній світ, що в свою чергу сприяє розвитку мовлення. У експериментах діти добирають необхідні слова, слухають вірші, оповідання, лічилки, розгадують загадки, вимовляють скоромовки, використовують порівняльні конструкції, образні вислови, узагальнення. Експериментування супроводжується зв'язним мовленням, коли дошкільник проговорює свої дії. Поштовхом до експериментів можуть бути казкові герої з куточка досліджень, слова значущого дорослого, його прохання чи здивування. Вихователю важливо уникати надокучливості, підказувати спосіб дій чи хід подій, але водночас давати дітям можливість діяти самостійно, тому що, спостерігаючи, діти швидко втомлюються, втрачають інтерес. Самостійні «відмови» приносять дітям більше задоволення, ніж те, що робиться за вказівкою дорослого. Корисно навчати дітей збирати у дорослих, батьків, вихователів необхідну інформацію з проблеми, яка цікавить.
Дитині властива природна потреба в самостійному й активному пізнанні. У перші три роки експеримент є чи не єдиним способом пізнання світу. М.В. Гардубей, Х.В. Барна досліджуючи дитячу ініціативу, стверджують, що провідною діяльністю дитини є не гра, а експериментування, обґрунтовуючи концепцію такими доказами:
1. Ігрова діяльність стимулюється дорослими, а в експерименті дитина самостійно впливає на навколишні предмети і явища. Експериментальна діяльність не нав'язується дитині ззовні.
2. Експериментальна діяльність дозволяє дитині саморозвиватися, освоювати нові знання про предмети та явища, опановувати нові шляхи досягнення цілей, ставити все складніші завдання.
3. Деякі діти не люблять грати, але у них немає відхилень у психічному розвитку, і навпаки – у дітей, позбавлених можливості експериментально пізнавати навколишній світ, психічний розвиток гальмується.
4. Експериментування охоплює всі сфери життя дитини, в тому числі й ігрову, яка з'являється значно пізніше.
Експериментальна діяльність дітей супроводжується значним емоційним підйомом і активізацією всіх каналів сприйняття: зору, слуху, дотику і нюху. Засвоєння нової інформації здійснюється в чотири етапи: сприйняття і сенсорна апробація, формування опосередкованого комплексного образу предмета або явища, аналіз створеного образу і його порівняння з раніше набутим досвідом, переробка інформації в поняття або зв’язне висловлювання.
Дослідження М.В. Гардубей, Х.В. Барної свідчать, що повноцінний розвиток пошукової діяльності можливий лише тоді, коли перед дітьми постає проблема, для вирішення якої використовуються не тільки старі способи, а й нові. Погоджуючись із такою думкою, слід зазначити, що ці перешкоди мають бути посильними, не дратувати, а розвивати смак до пошуку шляхів їх подолання. Занадто легкий матеріал також не зможе викликати інтерес, оскільки не створить відчуття радості від інтелектуальної перемоги. Пропонуються такі методичні прийоми створення проблемних ситуацій: підведення дитини до проблеми та пропозиція пошуку шляхів її розв’язання, висловлювання значущим дорослим своїх думок щодо розв’язання проблеми, пропозиція порівняння, зіставлення, узагальнення, питання для розмірковування та обговорення, узагальнення, постановка проблемного завдання (з помилками, з неповною відповіддю, з протиріччями тощо). У роботі з дітьми важливо дотримуватися алгоритму експерименту: 1. Побачити та сформулювати задачу. 2. Поставити мету. 3. Продумати методику експерименту. 4. Вислухати інструкції та критичні коментарі. 5. Втілити експеримент. 6. Проаналізувати отримані дані (порівняти ознаки та зв’язки). 7. Зробити висновок.
Діти проводять дослідження різних матеріалів (води, піску, глини, тканини, дерева, гуми, пластмаси), продуктів (солі, цукру, борошна, фарб), природних явищ (магнетизму, статичної електрики, руху сонця, тіні, росту рослин). Наприклад, заморозивши склянку води, можна вивчити здатність води збільшуватися в розмірах при заморожуванні. Можна ввести в експерименти елементи змагання, розділившись на команди, наприклад, якщо одні діти вважають, що лід, посипаний сіллю, тане швидше, а інші дотримуються протилежної думки, або якщо одні діти вважають, що подрібнений лід розтане швидше, ніж цілий кусок.
Експериментальна діяльність дозволяє дошкільнику повніше реалізувати свою суб'єктність: він може ставити цілі, шукати шляхи і засоби їх досягнення. Спостерігаючи, порівнюючи, запитуючи, висловлюючи свою думку, діти пізнають причинно-наслідкові зв’язки між предметами та явищами, опановують прийоми класифікації, узагальнення, вчаться мислити, передбачати, робити висновки і загалом у свідомості дошкільника відбувається переосмислення картини світу. При цьому діти повинні вчитися висловлювати свою думку, гіпотезу і не боятися помилитися.
Експериментування можна проводити як на заняттях, так і поза ними: в іграх, під час прийому їжі, на прогулянках. Для дітей молодшого віку проблему ставить значущий дорослий, а діти шукають шляхи її вирішення. Старших дошкільників слід привчати до самостійного пошуку теми, проблеми, шляхів її вирішення. Експериментування доцільно поєднувати з іншими видами діяльності: музикуванням і співом, спостереженнями на екскурсіях, читанням енциклопедичної літератури. Експериментування тісно пов’язане з формуванням елементарних математичних уявлень, оскільки вимагає від дошкільників рахувати, вимірювати, порівнювати, визначати форму. Художні та образотворчі здібності допомагають дітям фіксувати результати досліджень.
Обладнання куточка експериментування має відповідати вимогам безпеки, мобільності, достатності, доступності, врахування індивідуальних особливостей та інтересу, оновлюваності залежно від актуального тематичного спрямування (жива природа, нежива природа, людина). Тут можна розмістити лупи, ваги, компас, магніти, посуд, різні види паперу, фарби, тканину, листочки, камінчики, нитки, ґудзики тощо. У куточку експериментування можна розмістити щоденник експериментів, в якому будуть записуватися висловлювання дітей, їхні малюнки та фотографії.
За допомогою олівців, фломастерів, крейди, воскових свічок, акварелі, гуаші, різноманітних штампів, ватних паличок, тканини та паперу діти можуть випробовувати властивості художніх матеріалів, дослідити колір, техніку малювання (кляксографія, піскотерапія, клеєння, монотипія, розпис по каменю, різьблення тощо). Так, отримавши на папері відбиток розмальованого сухого листя дерева, діти відкриють незвичайний рельєф листя. За допомогою природного матеріалу (злаків, насіння, фруктів, ягід), викладеного у довільному порядку на пластилінову основу, можна прикрасити піднос, чашки, створити незвичайні малюнки.
Отже, експериментальна діяльність сприяє розширенню досвіду самостійної роботи, саморозвитку, дає можливість ефективно вдосконалювати знання, спостережливість, ініціативу, творчі здібності, трудові навички, стимулює пізнавальний інтерес, позитивно впливає на емоційну сферу дитини, збагачує словниковий запас за рахунок термінів і слів, які позначають якості і властивості явищ та предметів, формує діалогічні вміння, вміння слухати, сперечатися, відстоювати свою думку, зв’язно робити висновки експерименту, граматично правильно оформлювати питання і відповіді та в цілому формує суб'єктність особистості дошкільника.
Джерела та література:
- Боришевський М.Й. Обґрунтування принципу самоактивності у форматі прикладної психології. Психологія і суспільство. 2012. № 1. С. 89–92.
- Галян О.І. Суб’єктність особистості школяра як інтердисциплінарна наукова проблема. Неперервна професійна освіта : теорія і практика. Науково-методичний журнал. 2015. № 1–2 (42–43). С. 58–63.
- Гардубей М.В., Барна Х.В. Експериментування як засіб організації діяльності у дошкільному навчальному закладі. Науковий вісник Мукачівського державного університету Гуманітарні і суспільні науки. Журнал наукових праць №17(12)’2014. 34 – 41.
- Гріньова О.М., Диба Н.М. Психологічні особливості формування творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс] : Збірник наук. Праць. Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. Вип. 9. Київ, 2012. Режим доступу до збірника : http://www.psyh.kiev.ua/Збірник наук. праць. Випуск 9
- Карпенко З.С. Аксіологічна психологія особистості : монографія. Івано-Франківськ : Лілея –НВ, 2009. 512 с.
- Коломоєць Т. Г. Розвиток творчості дітей дошкільного віку на заняттях з художньої праці. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Педагогічні науки. Чернігів, 2017. Вип. 149.
- Л.А. Онуфрієва, С.О. Ренке, Л.Й. Єзерницький Психолого–педагогічне обґрунтування проблеми мовленнєвих творчих здібностей. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. 775 – 786.
