Постановка проблеми та її значення. Питання довіри набуло нового звучання з початком широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну. Єднання українців в ситуації небезпеки, мужність наших військових та масовий волонтерський рух, сприяли підтримці як наших військових, так й внутрішньо переміщених осіб, дозволили встояти перед агресором та переломити хід війни. З іншої сторони війна призвела до зростання рівня соціального відчуження людей, прагнення до самотності, відсутності взаєморозуміння та тотальної недовіри, що, відповідно не могло не позначитися на якості життя населення та сприяло зниженню рівня психічного здоров’я українців загалом.
Проте, в соціумі кожна окрема особистість прагне відкритися й реалізуватися в соціальних контактах, у зв’язку з чим неабиякої актуальності набуває питання наявності довіри особистості до себе та соціального середовища. Адже саме довіра є тим підґрунтям, над якому вибудовуються близькі, теплі та приязні взаємини, що зумовлює рівень душевної відкритості та гармонійного розвитку особистості й визначає психічне здоров’я особистості.
Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. Проблема психічного здоров’я повністю або частково знайшла своє висвітлення в працях як вітчизняних (М. Бондар, І. Галецька, Т. Данчева, А. Мітлош та інші), так й західних психологів (А. Маслоу, Е. Фромм, В. Франкл та інші); питанню вивчення довіри особистості присвячені праці Е. Еріксона, Л. Фрідмана, А. Кульчицької, С. Максименко, Т. Федотової та інших.
Виклад основного матеріалу. Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає психічне здоров’я як стан благополуччя, при якому особистість може реалізувати власний потенціал, долати труднощі та стреси, пов’язані зі звичайними життєвими обставинами, продуктивно та плідно виконувати свою діяльність та робити вклад в життя своєї спільноти [2]. Проте в контексті медичної та психологічної моделі вивчення проблеми психічного здоров’я є певні відмінності щодо визначення самої дефініції та розуміння основних його референтів прояву. Зокрема, медична модель розглядає психічне здоров’я крізь призму наявності чи відсутності психічної хвороби; тоді як психологічна – бере за основу аналіз здорового функціонування особистості, передбачає погляд на це явище як на позитивний процес, вивчення якого можна здійснювати через поняття саморовитку, самоактуалізації, самореалізації (А. Маслоу, К. Гольдштейн та інші), повноцінного життя (К. Роджерс та інші), прагнення до знаходження смислу (В. Франкл та інші), наявності довіри (Е. Еріксон та інші) та інші поняття [1, 3, 5]. Психічне здоров’я у психологічному підході розуміють як відносно стійкий стан особистості, що забезпечує її можливості на усвідомленому рівні, з урахуванням власних фізичних та психічних можливостей, навколишніх природніх та соціальних умов, забезпечувати задоволення індивідуальних, біологічних і соціальних потреб, на основі функціонування в межах норми психофізичних систем, які в свою чергу, є основою для досягнення емоційного благополуччя [8].
Розглядаючи питання психічного здоров’я, виокремлюють його двофакторну будову, яка містить структурно-процесуальне психічне здоров’я (відповідає за діяльність психіки, процеси та властивості емоційно-вольової та когнітивної сфер людини) та психологічне здоров’я (розглядається як прояв та наслідок благополуччя в духовній, соціальній та емоційній сферах особистості; як стан та ресурс, що забезпечує потенційні можливості забезпечення та реалізації потреб в процесі життєдіяльності, досягнення цілей, оптимальних та адекватних взаємодій особистості з соціальним середовищем; включає ціннісно-смислову сферу життя людини, її установки, характеристики Я-концепції, ідентичність тощо) [2].
Розглядаючи питання психічного здоров’я особистості, зазвичай звертають на ознаки його ознаки. Так К. Роджерс з-поміж ознак виокремлює наступні: відкритість до переживань, екзистенційний спосіб життя, організмічна довіра, емпірична свобода, креативність. Автор зазначає, що психічно здорова особистість – це така особистість, що повноцінно функціонує, сама обирає життєвий шлях, та, незважаючи на перешкоди, завжди самостійно робить вибір та приймає відповідальність за його наслідки; а завдяки самореалізації рівень її творчості та спонтанності зростає [4, 8].
Згідно Е. Еріксону довіра людини до світу є базовою соціальною установкою особистості, вона є вихідним психологічним відношенням між людьми [9, 10]. А отже, може розглядатися в якості маркера психічного здоров’я особистості. Загалом поняття довіри в психології розглядають як стан, відчуття, особистісний та груповий настрій, соціальну ситуацію або проблему міжособистісних взаємин. Відсутність єдності у визначенні дефініції зумовлена тим, що вона є предметом дослідження представників різних галузей наук. Науковці часто розглядають та пов’язують цей феномен з поняттям віри.
Виокремлюють компоненти довіри: когнітивний, конативний та емоційний. Довіра займає важливе місце у житті людини та виконує функції: комунікативну, адаптаційну, фундаментальну, співвідношення часових проміжків життя особистості [6, 7].
Висновок. Отже, вивчаючи проблему психічного здоров’я людей та виділяючи найважливіші його емпіричні маркери, науковці визначають наявність в особистості довіри до себе, світу та інших людей. Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо у емпіричному з’ясуванні особливостей вияву довіри як показника психічного здоров’я особистості в умовах воєнного конфлікту.
Джерела та література
- Боднар М. Самоактуалізація як чинник психічного здоров’я студентської молоді. Освіта регіону. 2011. № 2. С. 315-319.
- Галецька І. І. Психологічне здоров’я як критерій внутрішньої свободи. Психологічні студії Львівського університету. Львів, 2004, С. 79-85.
- Данчєва Т. Д. Проблема психологічного здоров’я в контексті розвитку особистості. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка. За ред. С.Д. Максименко. Т.12, №3. К., 2010. С. 128-133.
- Кульчицька А.В. Терещенко В.Г. До питання емоційних проявів та емоційних реакцій особистост. Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології: матеріали ІV міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції (15 травня 2017 року) / за заг.ред. Л.В. Засєкіної, А.В. Кульчицької. Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2017. С.22-25
- Мітлош А.В. Особливості опанувальної поведінки осіб з різним рівнем невротизації. Когнітивно-поведінкові стратегії розвитку здобувачів вищої освіти у процесі професійної підготовки. Збірник тез всеукраїнського науково-практичного семінару. Відп. ред. Коваль В.А.; укладачі О.С. Ковальчук, О.Т. Горіна. Дніпро: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. 2021. С. 115-117.
- Федотова Т.В., Борейко Ю. Г. Вияв альтруїстичних тенденцій в старшокласників з різним рівнем довіри. Перспективи та інновації науки (Серії «Педагогіка», «Психологія», «Медицина»). Випуск 7(12). Київ, 2022. С. 613-624.
- Федотова Т.В. Суб’єктивне благополуччя як показник психічного здоров’я особистості. Психічне здоров’я працівників державних установ [текст] : монографія. За заг. ред. Л. В. Засєкіної, А. В. Кульчицької. Луцьк : Вежа-Друк, 2018. С.43-58.
- Шаронова І. В. Психічне здоров’я особистості як предмет психологічного дослідження. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології, 2013. №20. С. 121-124.
- Erikson E. H. Identity, youth and crisis. New York: W. W. Norton Company. 1968. Р. 154-159.
- Friedman L. J. Identity’s Architect: A Biography of Erik H. Erikson. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 2000. 592 р.
