ПРОКРАСТИНАЦІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

В умовах динамічних суспільних змін, хронічного дефіциту часу та викликів, пов'язаних з реаліями війни, особливого значення набуває поглиблене розуміння прокрастинації як психологічного та соціального явища. Прокрастинація - схильність відкладати важливі завдання та рішення - може призвести до зниження ефективності людини та погіршення її психологічного стану. Під час тривалої кризи, наприклад, війни, це явище часто переростає в постійну стратегію уникнення стресу та напруги, що ускладнює адаптацію до мінливих умов.

Хоча термін «прокрастинація» набув популярності лише в останні десятиліття, феномен відкладання дій відомий ще з античності. Вже грецький поет Гесіод у своїй поемі «Роботи і дні» (8-7 століття до н.е.) засуджував прокрастинацію, стверджуючи, що людина, яка відкладає роботу, приречена на бідність. Так само римський оратор і філософ Марк Тулій Цицерон вважав прокрастинацію неприйнятною рисою в суспільній діяльності, а Сенека застерігав: «Відкладаючи життя, життя минає». У пізніші епохи прокрастинація продовжувала розглядатися як небезпечне явище - Джон Лайлі (1579) писав, що немає нічого більш небезпечного, ніж прокрастинація.

Еволюція сприйняття прокрастинації відбувалася в кілька етапів.

Донауковий етап (до 1970-х років) включав літературні та філософські роздуми. Потім, у 1970-80-х роках, почалися наукові дослідження симптомів і причин цього явища. Починаючи з 1980-х років, прокрастинація стала предметом систематичного психологічного аналізу, були розроблені інструменти для її вимірювання та стратегії втручання [3].

Незважаючи на зростаючий інтерес до теми прокрастинації, єдиного, загальноприйнятого визначення цього поняття досі не вироблено. Різні теоретичні підходи пропонують різні інтерпретації та типології, зосереджуючись на різних рисах особистості, пов'язаних зі схильністю до прокрастинації. Таке розмаїття підходів ускладнює систематичне дослідження та розробку ефективних контрзаходів.

Н. Мілграм [4] у своїй праці «Прокрастинація: хвороба сучасності» (Procrastination: A Malady of Modern Time) визначив прокрастинацію як соціальну хворобу, зумовлену стрімким промисловим розвитком і зростанням соціальних вимог. У технологічно розвинених суспільствах стрес, високий темп життя і необхідність координувати свої дії з іншими роблять це явище все більш поширеним. Дж. Феррарі [2] зазначають, що хоча прокрастинація існувала завжди, лише з 18 століття вона почала розглядатися в негативному світлі - раніше до неї ставилися досить нейтрально.

В умовах війни та тривалого стресу прокрастинація може проявлятися не лише як тимчасова реакція на перевантаження, а й як усталена ментальна стратегія. Однак, виконуючи захисну функцію, вона призводить до зниження активності, ініціативності та погіршення індивідуального функціонування. Це також може призвести до почуття провини, розчарування та зниження самооцінки.

Типовими симптомами прокрастинації є: систематичне відкладання завдань, уникнення прийняття рішень, зниження мотивації та ініціативи, а також зосередження на діяльності, що замінює роботу. В умовах війни це явище може загострюватися, оскільки щоденна невизначеність, емоційне перевантаження та відсутність відчуття впливу на реальність сприяють укоріненню патернів уникнення [5].

Отже, прокрастинація є складним і багатовимірним явищем, значення якого зростає в умовах сучасних соціальних криз, зокрема збройних конфліктів. Його вивчення вимагає врахування не лише індивідуальних умов, але й соціокультурного контексту. Інтеграція теоретичних підходів та розробка ефективних копінг-стратегій подолання прокрастинації залишається актуальним завданням сучасної психології.

Джерела та література:

1. Людвіг П. Кінець прокрастинації / пер. з чеськ. Н. Палієнко. Харків : Віват, 2019. 296 с.
2. Ferrari J. R., Johnson J. L., McCown W. G. Procrastination and Task Avoidance: Theory, Research, and Treatment. Springer Science & Business Media, 1995. 328 p.
3. Freeman E. K., Cox Fuenzalida L. E., Stoltenberg I. Procrastination and task avoidance: Theory, research, and treatment. Springer, 2011. 253 p.
4. Milgram N. Procrastination: A Malady of Modern Time. New York : Plenum Press, 1992. 228 p.

5. Steel P. The nature of procrastination: A meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological Bulletin. 2007. Vol. 133, No. 1. P. 65–94. DOI: https://doi.org/10.1037/0033-2909.133.1.65