ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ КІБЕРБУЛІНГУ: ТИПИ, ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Актуальність теми. У сучасному цифровому суспільстві стрімке поширення інформаційно-комунікаційних технологій призвело не лише до розширення можливостей спілкування, навчання та розвитку, а й до виникнення нових загроз, зокрема кібербулінгу.

Це явище стало однією з найбільш небезпечних форм психологічного насильства, що вражає переважно дітей та підлітків, які є особливо вразливою категорією.

Особливої уваги потребує той факт, що наслідки кібербулінгу для психічного здоров’я підлітків можуть бути не менш руйнівними, ніж традиційні форми булінгу: тривожні розлади, депресія, соціальна ізоляція, суїцидальні думки та поведінка. Водночас суспільна реакція, інституційна готовність до протидії, рівень поінформованості педагогів, батьків та самих підлітків залишаються недостатніми.

Теоретико-методологічна база. Проблематику кібербулінгу досліджували у своїх наукових працях такі автори, як О. Блискун, О. Дроздов, Р. Ковальські, О. Лапа, С. Лімбер, І. Лубенець, Л. Найдьонова, В. Ролінський, С. Стельмах, А. Чернякова та інші вчені. [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10]

Об'єктом дослідження виступає явище кібербулінгу.

Предмет дослідження - теоретичний аналіз проблеми кібербулінгу: типи, чинники виникнення та особливості прояву в підлітковому середовищі

Метою дослідження є визначення та наукове обґрунтування поняття, чинників та типів кібербулінгу як соціального явища.

Виклад основного матеріалу. Останнім часом у підлітковому середовищі все частіше фіксуються випадки кібербулінгу. Термін "кібербулінг" утворився шляхом поєднання двох англійських слів — "cyber", що стосується віртуального, комп’ютерно опосередкованого простору, та "bullying", що означає агресивне переслідування, приниження або залякування.

У законодавстві булінг (цькування) трактується як дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які проявляються через психологічне, фізичне, економічне або сексуальне насильство [ 9].

Кібербулінг, у свою чергу, є однією з форм таких дій, що реалізується в онлайн-просторі. 

Поняття "кібербулінг" дедалі частіше стає об’єктом дослідження в психології, педагогіці, соціології та правознавстві, оскільки охоплює складні міжособистісні взаємодії в цифровому середовищі.

У вітчизняному науковому дискурсі кібербулінг трактується як форма психологічного насильства, що здійснюється за допомогою цифрових засобів — соціальних мереж, месенджерів, електронної пошти тощо. Зокрема, Л. Найдьонова визначає кібербулінг як "інформаційне насильство", спрямоване на приниження, шантаж, поширення образ чи погроз, яке може бути анонімним і необмеженим у часі та просторі [7]. На думку І. Лубенця, це не просто форма агресії, «систематичний вплив на психіку дитини або підлітка з метою психологічного домінування» [6].

У зарубіжних дослідженнях кібербулінг часто розглядається в межах ширшого поняття цифрової агресії. Дослідники Р. Ковальські, С. Лімбер та П. Вексель у своїй класичній праці «Cyber Bullying: Bullying in the Digital Age" визначають кібербулінг як "будь-який тип переслідування, яке відбувається за допомогою електронних засобів зв’язку, зокрема текстових повідомлень, електронної пошти або соціальних мереж, і спрямоване на навмисне заподіяння шкоди іншій особі». [2].

Згідно з визначенням Європейської комісії, cyberbullying – це "повторюване, навмисне завдання шкоди іншій особі через використання цифрових технологій". Особливу увагу у західних підходах приділено таким характеристикам, як систематичність, публічність і анонімність агресора.

Таким чином, спільною рисою більшості визначень є вказівка на навмисність дій, використання інформаційно-комунікаційних технологій і їхній руйнівний вплив на постраждалого

Проте у вітчизняних джерелах акцент більше робиться на етичному, психологічному та виховному аспектах проблеми, тоді як зарубіжні вчені частіше аналізують кібербулінг з точки зору правової відповідальності, соціального контролю й інформаційної безпеки.

Узагальнюючи та поєднуючи наведені визначення, вважаємо, що Кібербулінг — складне соціально-психологічне явище, формування якого зумовлене впливом різноманітних чинників.

Ці чинники можуть бути класифіковані за кількома критеріями: індивідуальними, соціальними, сімейними, освітніми та технологічними. Такий поділ дозволяє глибше зрозуміти причини виникнення кібербулінгової поведінки та розробити ефективні заходи її профілактики.

Вчені виокремлюють кілька основних типів кібербулінгу, що відрізняються за засобами реалізації, формами прояву та ступенем впливу на жертву.

Флеймінг. Це явище обумовлює обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій. Прикладом слугують переписки в бесідах у соціальних мережах, які містять «хейт» - текст з ненависним змістом. Це так звані “хейтери”.

Харасмент. Це багаторазове надсилання образливих, агресивних чи погрозливих повідомлень. С. Лімбер зазначає, що харасмент найчастіше має форму спаму, образ чи погроз у приватних повідомленнях. [ 2]. Л. Найдьонова вказує, що подібна агресія часто залишається непоміченою дорослими, але завдає значної психологічної шкоди підліткам. [7].

Кіберпереслідування. Форма сталкерингу в мережі: постійне стеження за користувачем, переслідування, збір інформації з метою шантажу. За даними Hinduja та Patchin [1]., кіберсталкінг найчастіше проявляється через повідомлення, хакерські атаки або контроль сторінки жертви. І. Лубенець вказує, що кіберсталкінг супроводжується тривалим психологічним тиском і страхом. [6].

Імперсоналізація. Це створення фейкової сторінки або видавання себе за іншу людину з метою шкоди її репутації. Slonje & Smith [ 3]. стверджують, що така практика є особливо небезпечною, оскільки викликає недовіру до справжньої особи. О. Лапа акцентує увагу на тому, що імперсоналізація часто використовується в контексті "викриттів" або глузування в онлайн-групах.

Дискредитація. Поширення особистої або інтимної інформації без згоди людини, публікація скріншотів, фото, листувань. Kowalski et al. класифікують це як форму психологічного тиску, яка викликає сором, страх і соціальну ізоляцію. С. Стельмах наголошує, що поширення конфіденційної інформації часто викликає вторинний булінг з боку однолітків. [2, 8].

Денградація. Публікація неправдивої, компрометуючої або образливої інформації про жертву, з метою приниження чи дискредитації. Токенага (2010) наголошує, що цей тип є одним із найпоширеніших і має тривалий вплив через залишковість інформації в мережі. [4].  В. Ролінський зауважує, що денградація часто здійснюється з метою виключення жертви з соціального кола.

Екслюзія. Умисне виключення людини з онлайн-груп, чатів, форумів чи спільнот. Hinduja & Patchin зазначають, що така форма кібербулінгу має опосередкований характер, але сильно впливає на почуття самотності та меншовартості. [1]. А. Чернякова акцентує, що ексклюзія є однією з найчастіших форм цифрового цькування в освітньому середовищі. [10].

Висновки та перспективи подальших досліджень.  Класифікація типів кібербулінгу дає змогу краще ідентифікувати форми агресії в цифровому середовищі, допомагає педагогам, батькам та психологам оперативно реагувати на порушення і розробляти стратегії превенції. Розуміння характеру кожного типу дозволяє краще адаптувати профілактичні заходи до конкретних вікових і соціальних груп дітей та підлітків. Список л-ри 3

В цілому, кібербулінг - це багатофакторне явище, що потребує міждисциплінарного підходу для його ефективного подолання. Успішна профілактика має ґрунтуватися на врахуванні усіх згаданих чинників, а також на активній участі родини, школи, суспільства та самих дітей у створенні безпечного цифрового середовища.

Список використаних джерел:

1. Hinduja, S., & Patchin, J. W. (2015). Bullying Beyond the Schoolyard: Preventing and Responding to Cyberbullying. Thousand Oaks, CA: Sage.
2. Kowalski, R. M., Limber, S. P., & Agatston, P. W. (2008). Cyber Bullying: Bullying in the Digital Age. Malden, MA: Blackwell Publishing.
3. Slonje R., Smith P. K. Cyberbullying: Another main type of bullying? // Scandinavian Journal of Psychology. 2008. Vol. 49. P. 147–154.
4. Tokunaga R. S. Following you home from school: A critical review and synthesis of research on cyberbullying victimization // Computers in Human Behavior. 2010. Vol. 26. P. 277–287.
5. Лапа О. М. Психологічні аспекти кібербулінгу в підлітковому середовищі // Практична психологія та соціальна робота. 2021. № 4. С. 22–26.
6. Лубенець, І. В. (2019). Психологічні наслідки кібербулінгу у підлітковому середовищі. Соціальна педагогіка: теорія і практика, №3, с. 37–41.
7. Найдьонова, Л. С. (2020). Кібербулінг як форма насильства над особистістю. Психологія і суспільство, №2, с. 45–51.
8. Стельмах С. М. Онлайн-агресія в цифровому середовищі: соціально-педагогічні аспекти // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». 2021. № 2. С. 57–61.
9. Стоп шкільний терор. Особливості цькувань у дитячому віці. Профілактика та протистояння булінгу. Український інститут дослідження екстремізму. 2017. 78 с.
10. Чернякова А. В. Особливості соціального середовища як чинник кібербулінгу серед підлітків // Молодь і ринок. 2022. № 5(208). С. 110–114.