МЕДІАЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК НЕКОНСТРУКТИВНА ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ ОСОБИСТОСТІ З ІНФОРМАЦІЙНИМ ПРОСТОРОМ

Медіазалежність – це деструктивний спосіб взаємодії особистості з інформаційним середовищем, який виражається у надмірному та нестримному поглинанні медійного контенту.

«Ненормоване перебування у Мережі призводить до комп’ютерної чи ігрової залежності молоді, коли визнається пріоритет віртуальної реальності над повсякденним соціальним життям» (Коширець, 2010)

Це явище впливає на когнітивні функції, емоційний стан та участь людини в соціумі, породжуючи поведінкові шаблони, що здатні спричинити самотність, зниження критичного сприйняття та втрату реальних соціальних контактів.

«Захоплення комп’ютером, іграми, Інтернетом носить загрозливу форму, оскільки не повністю сформована психіка підростаючого покоління підпадає під вплив комп’ютера й віртуального світу»  (Коширець, 2010).

Теоретичне дослідження цієї проблеми охоплює аналіз причин та наслідків надмірного користування медіа, вивчення механізмів впливу інформаційного простору на свідомість, а також розробку можливих стратегій боротьби із залежністю.

У сучасному світі цифрові технології відіграють центральну роль у житті кожної людини, що робить проблему медіазалежності особливо важливою. Виникнення залежності може бути обумовлено різноманітними чинниками, такими як психологічна схильність, соціальна ізоляція, маніпулятивні прийоми у медіа та алгоритмічні механізми, що спрямовані на утримання уваги користувачів.

«Автоматизація людини», дегуманізація життя, зниження культурного рівня, потік інформації – це серед основних негативних наслідків інформатизації для культури та суспільства» (Хоронжий, 2014).

Залежність від медіа може мати серйозні негативні наслідки, зокрема погіршення когнітивних здібностей, труднощі у соціальній адаптації, розлади емоційного стану та навіть фізичне виснаження внаслідок тривалого часу, проведеного перед екранами пристроїв. Для подолання цього явища потрібні комплексні рішення, включно з підвищенням медіаграмотності, свідомим споживанням інформації та створенням альтернативних варіантів проведення вільного часу.

«На масовому рівні маніпулювання дієві такі концепції захисту, як формування та розвиток високого рівня інформаційної культури в суспільстві; формування в громадян схильності до критичного мислення; підвищення рівня освіченості в політичних питаннях» (Канарська ,Митко, 2018)

Висновок: Медіазалежність постає як результат надмірного споживання інформації, що деформує когнітивну сферу, погіршує емоційний стан, обмежує реальні соціальні контакти та вимагає цілеспрямованої профілактики.

Профілактика залежності від медіа базується на кількох основоположних принципах. Передусім, критичне мислення та саморегуляція у процесі споживання інформації відіграють ключову роль. Доведено, що розвиток цифрової грамотності, зокрема здатність оцінювати правдивість джерел, сприяє свідомому та зваженому підходу до використання медіа.

«Інформаційно-психологічна безпека — це відсутність небезпеки, яка викликається інформаційними впливами. Саме активний соціальний субʼєкт, його психіка підлягає безпосередньому впливові інформаційних факторів, які, трансформуючись через його свідомість, дії (або бездіяння), надають дисфункціональний вплив на соціальні субʼєкти різної системно-структурної та функціональної організації» (Хворост, 2011)

Наступний крок – встановлення ліміту часу на використання цифрових пристроїв, особливо для дітей та підлітків, щоб запобігти виникненню поведінкової залежності.

Методи боротьби із медіазалежністю охоплюють когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає виявити причини надмірного захоплення медіа та сформувати альтернативні варіанти дозвілля. Важливим аспектом є соціальна реінтеграція – залучення людини до реального життя: фізичної активності, хобі та безпосереднього спілкування. У складних випадках можуть застосовуватись медикаментозні методи для корекції порушень нейромедіаторного балансу, які виникають внаслідок цифрової залежності.

Ефективне подолання залежності від медіа потребує комплексного підходу, що об'єднує індивідуальні, освітні та суспільні заходи. Формування здорового медіасередовища, розвиток психологічної стійкості та здатності до критичного аналізу, а також свідоме використання цифрових технологій – це ключові чинники для зменшення рівня медіазалежності в сучасному суспільстві.

Важливість розвитку критичного мислення в епоху медіа .В епоху, коли інформаційний потік постійно зростає, а грань між правдивою інформацією та маніпуляціями стає дедалі тоншою, критичне мислення набуває статусу найважливішої навички для будь-якої людини. Ця здатність дозволяє нам ретельно аналізувати дані, визначати їхню надійність та приймати обґрунтовані рішення, що критично важливо в епоху цифрових медіа.

«Одним з головних інструментів протидії маніпулятивним впливам є критичне мислення користувачів соціальних мереж, здатність до самостійної оцінки отриманої інформації і усвідомлена громадянська позиція» (Лозовий, Сідак, Уманець, 2008)

Критичне мислення як зброя проти дезінформації. Ера стрімкого розвитку соціальних мереж, блогів та цифрових майданчиків відкрила безпрецедентний доступ до інформації. Водночас, вона супроводжується зростанням загроз: розповсюдженням фейків, маніпулятивного контенту та пропаганди. Дослідження показують, що люди нерідко довіряють інформації, яка узгоджується з їхніми вже сформованими переконаннями, що, у свою чергу, може спричиняти когнітивні упередження (Nickerson, 1998). Саме тому критичне мислення є ключем не лише до розрізнення фактів та думок, але й до уникнення так званих "інформаційних пасток".

«Масиви інформації в пам’яті особистості можуть бути перевантажені, що ускладнює їхню обробку і викликає стресові реакції, впливаючи на здатність приймати рішення» (Закіров, 2022, с. 237)

Ефективна профілактика медіазалежності ґрунтується на розвитку критичного мислення, обмеженні медіаконтенту, підвищенні цифрової грамотності та соціальній реінтеграції через активну участь у реальному житті.

Джерела та література:

1. Закіров М. Б. Інформаційна безпека особистості. Бібліотека. Наука. Комунікація. Київ, 2022. С. 237–240.
2. Канарська А., Митко А. Пропаганда й маніпуляції в інформаційній сфері. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. 2018. № 1 (374). С. 66–72.
3. Коширець В. В. Інформаційний простір особистості: інтерпретаційні протиріччя визначення // Психологічні перспективи. Луцьк, 2010. Вип. 16. С. 118–125.
4. Лозовий В. О., Сідак Л. М., Уманець О. В. Українське телебачення: інформаційно-просвітницька функція чи інструмент маніпуляції? Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. Харків, 2008. Вип. 18 (22). С. 126–134.
5. Nickerson, R. S. (1998). Confirmation Bias: A Ubiquitous Phenomenon in Many Guises. Review of General Psychology, 2(2), 175–220.
6. Хоронжий А. Інформаційне забезпечення самокерування особистістю // Проблеми становлення інформаційної економіки в Україні. Львів, 2014. С. 255–256.
7. Хворост Х. Вплив інформаційного суспільства на особистість. Молода наука Волині. Луцьк, 2011. Т. 2. С. 228–229.