СПЕЦИФІКА МІЛІТАРНОЇ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ЮНАКІВ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ : РЕВІТАЛІЗАЦІЙНИЙ РАКУРС

Складні геополітичні й мілітарно забарвлені реалії початку третього тисячоліття особливо болісно і травмогенно впливають на вітчизняний соціум, який в умовах тривалої російсько-української війни виборює право на повноцінну й незалежну екзистенцію як соборна й унітарна нація. Окремим дослідницьким вектором постає необхідність вивчення особливостей мілітарної стресостійкості народу, який понад три роки (а реально – понад три століття) протистоїть кривавим авторитарно-ординським інвазіям.

Численні різномодальні стресори особливо гостро впливають на юнаків, які мають мілітарний досвід участі в бойових діях проти ворога. Психотравми внаслідок ледь не перманентного бойового стресу, беззаперечно, потребують поглибленого наукового вивчення і термінової кваліфікованої психологічної допомоги. Системна стресостійкість й ефективна саморегуляція військовослужбовців – основа їхньої психофізичної опірності в умоваж воєнного часу.

Ми вважаємо, що у мілітарному досвіді, який відграє вкрай важливу детермінаційну роль у легенді життєвого шляху особистості, найістотніше значення мають якраз травмогенні чинники. Ревіталізація як системне задіяння реабілітації, ресоціалізації, реедукації, соціорекреації тощо розглядається і застосовується нами для надання цілісної психологічної допомоги комбатантам і членам їхнього сімейного мікродовкілля насамперед для зняття негативних симптомів постравматичного стресу [1]. Детальніше про специфіку мілітарної стресостійкості комбатантів крізь призму сучасних зарубіжних підходів ідеться у дослідженні Д. Гошовської та Я. Гошовського, в якому зроблено спробу виокремити й проаналізувати базові концептуальні підходи щодо вивчення і вирішення такого актуального проблемогеного кола, зокрема в  контексті ревіталізаційного супроводу комбатанів [2]. Також ми відзначаємо особливу ревіталізаційно-самовідновлювальну роль, яку відіграє самоспівчуття в ракурсі долання негативних наслідків болісного й деструктивного впливу посттравматичного стресового розладу на життєво-мілітарний досвід ветеранів [3].

У дисертаційному дослідженні В. Мушкевича здійснено актуальне й багатогранне вивчення феноменології фрустрації та психоемоційного вигорання юнаків в екстремальних умовах бойових дій. На рівні потужних теоретичних аналітико-синтетичних конструктів і в площинах безпосередньої емпірично-пошукової діяльності у військових шпиталях та інших екстремально складних локаціях отримано цінні науково-психологічні результати. Автором зроблено наголос як на психодіагностичні, так і на ревіталізаційні серії, що відбувалися з дуже ускладненими вибірками юнаків, які мали екстремальний екзистенційний досвід участі в бойових діях.      Концептуальна семантика  зорієнтована насамперед на вироблення засадничих принципів і конкретних психотехнологій надання системної та потрібної психологічної допомоги і підтримки молодим людям – учасникам бойових дій.  Ключовий вектор дослідження – ревіталізаційна допомога юнакам-комбатантам, які мають складний і травмогенний досвід власної воєнної екзистенції [4].

Коло окресленої проблематики досить розлоге й багатовекторне, зокрема психологічні особливості стійкості до стресу і травм у військовому середовищі детально висвітлені в дослідженні Estrada, A. X., & Bowles, S. [7], а  Ward, R. M., Carlson, K. J., Erickson, A. J., & Yalch, M. M. пропонують цікавий дискурс про значення позитивного впливу гумору, морального духу та згуртованості підрозділу на симптоми посттравматичного стресового розладу [9].

Armistead Jehle, P., Johnston, S. L., Wade, N. G., & Ecklund, C. J.  пишуть про надзвичайно складний і специфічний вплив бойових дій на психосвіт військової людини й констатують, що якраз війна є послідовним предиктором посттравматичного стресу. Усвідомлення чинників, які можуть пом'якшувати наслідки бойового впливу, відіграє вирішальне значення для надання фахової психологічної допомоги військовослужбовцям у подоланні стресу, набутого ними під час участі у війні. Висвітлюючи результати дослідження морських піхотинців США, які повернулися з Іраку, науковці за допомогою ієрархічного множинного регресійного аналізу презентували різнобічну специфіку їхнього психологічного портрету. Встановлено, що згуртованість підрозділу та вплив бойових дій передбачали насамперед прояв посттравамтичного стресу, депресії та гніву. Відзначено також, що якраз міжособистісно-перцептивна згуртованість бойового підрозділу може бути важливим семантично-функціональним буфером, який, найімовірніше, може обмежувати розвиток  посттравамтичного стресу й депресію після впливу бойових дій [5].

Cooper, D. C., Campbell, M. S., Baisley, M. C., Hein, C. L., & Hoyt, T.  пропонують системний аналіз програми і втручань щодо бойового та оперативного стресу. Здійснивши детальний огляд окресленої проблематики, дослідники роблять акцент на використання багаторівневої системи профілактики.  Зазначено, що міністерство оборони США  активно задіює підходи, згідно з якими військові служби повинні розробляти програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC) для вирішення питань запобігання, раннього виявлення та управління негативними наслідками бойового та оперативного стресу. Такі програми корисні військовослужбовцям, які мають досвід участі у бойових діях, та сприяють запобіганню інтенсивному прояву бойового або оперативного стресу в умовах розгортання, польових операцій та під час перебігу безпосередніх воєнних  дій [6].

McInerney, S. A., Waldrep, E., & Benight, C. C. розкривають основні конструкти програми підвищення стійкості у військових силах США, причому подають як дослідження теорії, так і розкривають функціональну семантику прикладних практик надання психологічної допомоги [8].

Зауважимо, що проблема мілітарної стресостійкості юнаків з довідом участі у бойових діях потребує подальших детальних теоретико-емпіричних студій, оскільки вони перебувають під негативним впливом багатьох соціально-вікових криз  і нагально потребують фахової психологічної допомоги.

Джерела та література :

1. Гошовський Я. Мілітарний досвід у легенді життєвого шляху особистості. Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук. статей і тез;  гол. ред. Я. Гошовський. Луцьк : ФОП Мажула Ю.М., 2024. С.6 – 11.
2. Гошовський Я., Гошовська Д. Мілітарна стресостійкість комбатантів : сучасні зарубіжні підходи. Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології : матеріали ХІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (13-17  трав. 2024 р.) = Abstract ХІ International Scientific & Practical Internet Conference (May 13-17, 2024) / за заг. ред. Я. О. Гошовського, О. В. Журавльової, Н. С. Коструби, Т. І. Дучимінської, А. В. Кульчицької, А. Б. Мудрик, Т. В. Федотової. Луцьк : ФОП Мажула Ю. М., 2024. С. 27 – 30.
3. Гошовська, Д., & Гошовський, Я. (2024). Самоспівчуття і посттравматичний стресовий розлад у мілітарному досвіді ветеранів. Психологічні перспективи, 43, 64-79. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2024-43-hos) 
4.  Мушкевич В. О. Фрустрація як чинник психоемоційного вигорання юнаків – учасників бойових дій. Дисертація доктора філософії зі спеціальності 053 – психологія. Луцьк. 2023.
5.   Armistead Jehle, P., Johnston, S. L., Wade, N. G., & Ecklund, C. J. (2011). Posttraumatic stress in U.S. marines: The role of unit cohesion and combat exposure. Journal of Counseling & Development, 89(1), 81–88.https://doi.org/10.1002/j.1556-6678.2011.tb00063.x
6. Cooper, D. C., Campbell, M. S., Baisley, M. C., Hein, C. L., & Hoyt, T. (2024). Combat and operational stress programs and interventions: A scoping review using a tiered prevention framework. Military Psychology, 36(3), 253–265. https://doi.org/10.1080/08995605.2021.1968289
7. Estrada, A. X., & Bowles, S. (2024). Introduction to special issue section: Resilience to stress and trauma within the military environment. Military Psychology, 36(3), 239–240. https://doi.org/10.1080/08995605.2024.2331935
8. McInerney, S. A., Waldrep, E., & Benight, C. C. (2024). Resilience enhancing programs in the U.S. military: An exploration of theory and applied practice. Military Psychology, 36(3), 241–252. https://doi.org/10.1080/ 08995605.2022.2086418
9. Ward, R. M., Carlson, K. J., Erickson, A. J., & Yalch, M. M. (2024). Associations of humor, morale, and unit cohesion on posttraumatic stress disorder symptoms. Military Psychology, 36(3), 301–310. https://doi.org/10.1080/ 08995605.2021.1996103