ВПЛИВ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЕМОЦІЙНУ СТАБІЛЬНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Постановка наукової проблеми. У сучасному світі діти дедалі більше часу проводять у закритих приміщеннях, віддаляючись від природи. Разом з тим зростає рівень емоційної нестабільності, тривожності, порушень сну та концентрації серед дітей дошкільного віку. Це викликає необхідність переосмислення ролі природного середовища як чинника психоемоційного розвитку дитини. Експерти в галузі дитячої психології наголошують на важливості взаємодії з природою для гармонійного розвитку особистості дитини.

Мета дослідження - проаналізувати, як перебування у природному середовищі впливає на емоційну стабільність дітей дошкільного віку, а також визначити основні механізми цього впливу та умови для його ефективного застосування у виховному процесі.

Основний виклад матеріалу. Природне середовище має потужний вплив на психоемоційний стан дошкільнят. За даними досліджень українських науковців, зокрема Н. Гавриш, контакт із природою сприяє зниженню рівня тривожності, покращує настрій, формує вміння розслаблятися та сприяє розвитку позитивного мислення. Природа є середовищем, у якому дитина може вільно досліджувати, спостерігати та взаємодіяти, не зазнаючи тиску з боку дорослих або штучних соціальних норм.[1]

Згідно з дослідженням О. Кононко, перебування на свіжому повітрі не лише покращує фізичний стан дитини, а й активізує когнітивні процеси, знижує рівень агресивності та сприяє формуванню емоційної регуляції. Особливу роль у цьому відіграють сенсорні контакти з природними об’єктами: пісок, вода, листя, камінці — усе це стимулює тактильні відчуття, які тісно пов’язані з емоційною сферою дитини.[2]

Зарубіжні дослідники, зокрема Л. Чалмер, Р. Лоув підкреслюють, що зелений простір допомагає знизити рівень кортизолу - гормону стресу - у дітей, а також формує відчуття безпеки та довіри до світу.[3, 4]

У практиці виховання в багатьох країнах дедалі частіше впроваджуються концепції «лісових дитсадків», де основною діяльністю є гра в природі. Такі методики показують високу ефективність у формуванні стійкості до стресу та емоційної врівноваженості дошкільнят.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Природне середовище є важливим чинником емоційної стабільності дітей дошкільного віку. Його позитивний вплив проявляється у зниженні рівня тривожності, агресивності, поліпшенні настрою та розвитку навичок саморегуляції. У зв’язку з цим доцільно активніше впроваджувати природоорієнтовані підходи в системі дошкільної освіти України. Перспективними напрямами подальших досліджень є вивчення диференційованого впливу різних типів природного середовища (ліс, водойма, гори) на емоційний розвиток дітей, а також розробка практичних програм психоемоційної підтримки з елементами екотерапії.

Список використаних джерел

1. Гавриш Н. В. (2014). Природа як джерело духовного збагачення дошкільника. Психологія і педагогіка, 6, 45–49.
2. Кононко О. Л. (2012). Дитина в дошкільні роки: Психолого-педагогічні аспекти розвитку. Київ: Слово.
3. Chalmer, L. (2015). Children and Nature: Psychological Benefits of Outdoor Activities. Oxford: Nature Minds Press.
4. Louv, R. (2005). Last Child in the Woods: Saving Our Children from Nature-Deficit Disorder. Chapel Hill: Algonquin Books.