ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ

В умовах війни проблема психічного здоров’я молоді стає особливо актуальною. Молоді люди переживають постійний стрес і тривогу, що негативно позначається на їхньому психоемоційному стані. Це може призводити до психічних розладів, низької функціональності та проявів психосоматичних симптомів [2; 4].

Війна руйнує не лише фізичне середовище, але й внутрішній світ молоді, яка є особливо вразливою до стресу. Наслідки цього емоційного тиску можуть включати безпорадність, страх за майбутнє та почуття нестабільності. Таким чином, ризик розвитку тривожних розладів підвищується, а їхні наслідки можуть залишатися актуальними й після закінчення війни через реальні загрози життю, травми та соціальні зрушення [2].

Помітне зростання рівня тривожних розладів у молодих людей зумовлює потребу у їх підтримці. Це зумовлює актуальність досліджуваної проблеми та вимагає її подальшого вивчення з метою розробки адаптованих стратегій психологічної допомоги відповідно до специфіки молодого покоління.

Тривожність — це складне явище, що виконує важливу роль у виживанні, сигналізуючи про небезпеку та мобілізуючи ресурси для реагування. Однак, коли прояви тривоги стають безпідставними та постійними, вони можуть призвести до психологічних розладів [1].

Понняття тривожності вивчали багато дослідників. З. Фройд розглядав її як фізіологічну реакцію на загрозу [5]. Альфред Адлер вважав тривожність симптомом неврозу, пов’язаного з дитячими переживаннями [1]. П. Тілліх підкреслював зв’язок тривожності з усвідомленням власної скінченності, а Карен Хорні акцентувала увагу на «корінній тривозі», пов’язаній з самотністю [1; 4].

Фізіологічно тривожність активує автономну нервову систему, проявляючись у симптомах, таких як прискорене серцебиття. Психoлогічно вона супроводжується почуттями страху і невпевненості [1].

Тривожність властива всім, проте її прояви залежать від багатьох факторів. Генетична схильність може передаватися від батьків до дітей, а генетичні маркери, що регулюють нейротрансмітери (серотонін, дофамін), також впливають на розвиток тривожних розладів [4].

Дисбаланс нейротрансмітерів може підвищувати тривожність: низький рівень серотоніну та гамма-аміномасляної кислоти, а також високий рівень норадреналіну можуть призводити до підвищеної реакції на стрес. Мозкові структури, такі як мигдалеподібне тіло, що відповідає за обробку емоцій, та префронтальна кора, що регулює емоційний контроль, також грають важливу роль [5].

Гормональні зміни (менструації, вагітність, менопауза) і психологічні фактори (особистісні риси, минулі травми) впливають на рівень тривожності. Травматичний досвід, зокрема насильство, може призводити до посттравматичного стресу [3].

Соціальні фактори, такі як економічні труднощі та родинні конфлікти, також підвищують тривожність. Важливість соціальної підтримки, що знижує тривогу та врівноваження життєвих стресорів мають значення.

Зростання тривожності під час війни пов’язане зі специфічними викликами [2]:

1. Пряма загроза життю: Постійний страх за своє життя і близьких підвищує тривожність.
2. Травматичний досвід: Шокуючі події, такі як вбивства, можуть призвести до посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
3. Соціальна дезорієнтація: Війна порушує соціальний порядок і викликає відчуття втрати контролю.

Постійний стрес через невизначеність щодо майбутнього та втрату житла провокує серйозний психічний дискомфорт. Люди страждають від фізичних і психологічних симптомів, таких як порушення сну і нав’язливі спогади.

Втрати близьких та вимушене переміщення призводять до емоційної ізоляції і безпорадності. Порушення сну, стрес і фізичні симптоми, наприклад, головні болі, лише посилюють тривожність [2; 3].

Вплив ЗМІ під час війни може бути негативним, оскільки інформація про насильство і руйнування збільшує паніку. Це разом із дезінформацією підвищує відчуття невизначеності.

Тривожність є важливим психологічним феноменом, який може проявлятися як нормальна адаптивна реакція на стрес, так і як патологічний стан, що негативно впливає на якість життя через емоції неспокою, страху і напруги. Її розвиток залежить від ряду чинників, включаючи генетичні, нейробіологічні, гормональні, а також психологічні аспекти і соціальні умови. В умовах війни тривожність зростає через постійну небезпеку, невизначеність щодо майбутнього та втрату близьких, що підкреслює важливість дослідження цих факторів для розробки ефективних стратегій подолання тривожності і лікування супутніх розладів, оскільки їхнє розуміння може значно покращити якість життя.

Джерела та література

1. Галієва. О. М. (2019, Лютий). Диференціація понять «тривога» та «тривожність». Психологія та соціальна робота. Випуск 1 (49). С. 32-48.
2. Савелюк Н.М. Переживання стресу студентством в умовах воєнного стану як значущий чинник професійного становлення. Теорія і практика підготовки конкурентоспроможного фахівця як вектор освітніх парадигм: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (29-30 вересня 2022 року, м. Тернопіль). Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2022. С. 208-213.
3. Титаренко Т.М. Технології соціально-психологічної реабілітації та способи відновлення психологічного здоров’я особистості в умовах тривалої травматизації. Способи підвищення соціально-адаптивних можливостей людини в умовах переживання наслідків травматичних подій : метод. рек. / Нац. акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ. психології ; за наук. ред. Т.М. Титаренко. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. C. 7-23.
4. Хорні К. (2025). Наші внутрішні конфлікти: конструктивна теорія неврозу. Київ: Сварог.
5. Freud S. (2013). Inhibitions, Symptoms and Anxiety. Martino Fine Books