ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Постановка проблеми. У період воєнних дій значна частина людей опинилася в ситуаціях, що потребують негайного ухвалення рішень, від яких залежить не лише їхнє особисте благополуччя, а й життя близьких.

Студентська молодь особливо гостро реагує на подібні обставини, відчуваючи психоемоційний тиск, підвищений рівень тривожності, страх і переживання як за себе, так і за рідних.

 Через вікову чутливість до зовнішніх впливів студенти є однією з найбільш уразливих категорій населення, яка, незважаючи на складні обставини, продовжує навчання та потребує розвитку психологічної стійкості – тобто резилієнтності.

Аналіз наукових джерел. До проблеми резилієнтності студентської молоді зверталися такі українські дослідники, як Е. Грішин, О. Бикова, О. Коновалова, Г. Лазос, Л. П’янківська, Л. Пляка, О. Якимець та ін.

У своїх працях вони наголошують на важливості здатності молоді самостійно ухвалювати рішення, вирішувати проблеми та обирати ефективні шляхи подолання труднощів, що є ключовими навичками для молодої людини, яка прагне самореалізації, особливо у складних умовах сьогодення.

Виклад основного матеріалу. Резилієнтність розглядається як «динамічний процес формування внутрішніх ресурсів, що дозволяють людині знаходити нові шляхи адаптації та ефективної діяльності в умовах кризи» [1, с. 63].

Це поняття найчастіше використовується для опису здатності психіки відновлюватися після негативного впливу, тяжких переживань або травматичних подій.

Такий підхід дозволяє зрозуміти, як окремі особистості можуть не лише витримати життєві труднощі, а й адаптуватися до них, зберігаючи внутрішню рівновагу та навіть зростати в психологічному плані.

Люди з розвиненою резилієнтністю характеризуються:

– усвідомленим прийняттям реальності, навіть якщо вона складна або болісна;

– міцними ціннісними орієнтирами та вірою в те, що життя має сенс;

– здатністю діяти творчо, знаходити нестандартні рішення в непередбачуваних ситуаціях [3, с. 78].

Фахівці стверджують, що «резилієнтність не є вродженою якістю – її можна свідомо формувати та розвивати. Через спеціальні тренінги, вправи на емоційне саморегулювання та роботу над собою, кожна людина здатна опанувати необхідні навички, які допоможуть долати стрес і функціонувати в умовах нестабільності» [2, с. 14].

У контексті воєнних подій, студентська молодь перебувають у стані підвищеної вразливості, зумовленої невизначеністю щодо майбутнього, тиском соціальних і особистісних очікувань.

На відчуття внутрішньої стабільності у студентської молоді впливають: військові дії, невизначеність майбутнього, відсутність чітких життєвих планів і професійних орієнтирів та ін.

Через ці фактори багато молодих людей переживають хронічний стрес, демонструють знижену мотивацію до навчання та підвищену тривожність [4, с. 51].

У зв’язку з цим, розвиток резилієнтності у студентів є ключовим напрямом сучасної психолого-педагогічної підтримки, що дозволяє зберегти їхнє психічне здоров’я та адаптивні можливості в умовах війни.

Наведемо умови формування резилієнтності студентської молоді:

а) Психологічна підтримка в освітньому середовищі:

– доступ до кваліфікованої психологічної допомоги (індивідуальні консультації, психотерапія, групи підтримки);

– проведення тренінгів з емоційної саморегуляції, стрес-менеджменту, розвитку навичок подолання труднощів (coping strategies);

– наявність кризових центрів, «гарячих ліній», телеграм-ботів.

б) Формування безпечного, підтримувального освітнього простору

– створення середовища довіри й толерантності в умовах ЗВО;

– психоемоційно підтримуюча атмосфера: «викладач — студент»;

– освітній процес, що враховує емоційний стан студентів.

в) Соціальна підтримка та згуртованість:

– підтримка з боку однолітків, сім’ї, студентського самоврядування;

– розвиток почуття приналежності до спільноти.

г) Розвиток внутрішніх особистісних ресурсів:

– формування таких якостей як оптимізм, віра в майбутнє;

– навчання навичкам усвідомленості, емоційної грамотності, рефлексії.

д) Позитивне інформаційне середовище:

– навчання студентів критичному мисленню;

– популяризація позитивних прикладів: історії стійкості, людяності.

– запобігання негативних новин;

е) Можливості для самореалізації:

– залучення студентів до проєктної, наукової, творчої діяльності;

– тимулювання особистісного зростання через освітні можливості (гранти, міжнародні програми, онлайн-курси) [5, с. 22-23].

Висновки. Отже, студентство є тією соціальною групою, від якої безпосередньо залежить майбутнє нації, адже саме вони – майбутні фахівці, які реалізовуватимуть себе у ключових сферах суспільного життя та сприятимуть його розвитку. Якість їхньої майбутньої професійної діяльності визначається не лише рівнем знань, умінь і навичок, а й наявністю особистісних якостей, зокрема резилієнтністю – здатністю ефективно діяти, зберігати психічну рівновагу та адаптуватися до змін в стресових ситуацій.

Джерела та література

1. Грішин Е. Резилієнтність особистості: Сутність феномену, психодіагностика та засоби розвитку. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди. 2021. Вип. 64. С. 62–81.
2. Коновалова О.В., Бикова С.В. Формування резильєнтності у студентської молоді. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Ужгород, 2023. С. 13-17.
3. Лазос Г.П. Теоретико-методологічна модель резильєнтності як основа побудови психотехнології її розвитку. Організаційна психологія. Економічна психологія. № 2-3(17), 2019. С. 77-89.
4. Пляка Л.В. Шляхи розвитку резильєнтності у здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 34 (73) № 6, 2023. С. 50-55.
5. Якимець О. Побудова резильєнтності учнів та студентів під час навчального процесу. Реалізація освітніх ініціатив в умовах воєнного часу: вітчизняний та зарубіжний досвід. 2022. Вип. 1. С. 17–27.