ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ В ОСІБ З РІЗНИМИ СТРАТЕГІЯМИ ПОВЕДІНКИ У КОНФЛІКТАХ

Актуальність проблеми. Ситуація, що обумовлена сучасними соціальними та психологічними реаліями провокує підвищення рівня тривожності населення.  Особливо актуальним стає дослідження психологічних чинників, які впливають на прояв тривожності, зокрема таких як,  стратегія поведінки у конфліктних ситуаціях. Під впливом психоемоційного напруження, тривалих стресових факторів та соціальної нестабільності виникають конфліктні ситуації, які є невід’ємною частиною міжособистісної взаємодії.

Мета дослідження полягає у визначенні схильності особистості до тривожності залежно від обраної стратегії поведінки у конфліктній ситуації.

Виклад основного матеріалу. У працях сучасних психологів тривожність розглядається як складне багатовимірне явище, що має різні рівні, форми прояву та чинники впливу. На думку Н. М. Атамчук, тривожність – це психологічний стан, що характеризується емоційною напругою, настороженістю, хвилюванням та душевним дискомфортом. Такий стан виникає в умовах очікування, невизначеності або передчуття неясної загрози, що порушує внутрішню рівновагу особистості [2, с. 113].

З іншого боку, тривожність відображає стабільну характеристику особистості. Вона проявляється у схильності людини переживати тривогу в різних ситуаціях, навіть коли немає явної загрози. Тривожність є більш стійким та постійним станом, і її рівень можна визначити, оцінюючи, як часто та інтенсивно у людини виникають переживання в різних життєвих ситуаціях  [1].

При цьому важливо розуміти, що у різних людей стан тривоги може бути зумовлений різними емоціями. Для одних він виникає переважно через почуття страху перед невідомістю, тоді як для інших – через внутрішню напругу, пов’язану з високими очікуваннями або соціальним тиском, що пояснюється індивідуальними особливостями психіки, попереднім досвідом та рівнем стресостійкості кожної особистості  [4].

Г. Ш. Коваль вважає, що тривожність додатково може впливати на те, як людина поводиться в конфліктах. У стані тривоги люди можуть проявляти різні стратегії поведінки, включаючи уникання конфліктів або агресивні реакції через емоційне перенапруження. Вони можуть також вдаватися до поступливості, що дозволяє їм уникнути відкритих зіткнень, хоча це може призвести до накопичення незадоволення і внутрішнього стресу  [5].

Стратегії  конфліктної  поведінки, або  стилі  управління конфліктом (conflict management styles), за визначенням дослідників, – це  певні стійкі стереотипні відповіді на конфлікт в будь-яких ситуаціях.  Відтоді  як  у  60-х  роках  XX ст.  у  США  розпочали з’явилися  перші  дослідження способів поведінки у конфліктах як важлива основа під час вироблення  ефективних рішень для розв’язання суперечок, інтерес  до  цієї  теми  не  згасає [6, с. 83].

Значної  популярності  набула модель  стратегій поведінки  особистості  в конфліктних ситуаціях  К.Томаса-Р.Кілмана  (1975):

-Стратегія уникнення — характеризує поведінку людини, яка будь-яким чином уникає конфлікту та намагається  зробити вигляд, що нічого не сталось. У результаті не  задоволені ні інтереси опонента, ні власні інтереси.

-Стратегія пристосування властива особистості, що діє разом з іншою стороною,  проте не намагається відстоювати власні інтереси. У такому разі людина жертвує власними інтересами на користь іншої сторони.

-Стратегія боротьби — це  боротьба за  власні  інтереси  до  переможного  кінця, без урахування думок чи потреб інших учасників конфлікту.

-Стратегія співпраці — передбачає прагнення до вирішення конфлікту  у вигляді підпорядкування власних інтересів чи думок з метою досягнення миру або уникнення емоційного дискомфорту.

-Стратегія компромісу — це стиль поведінки, де учасники конфлікту сходяться на частковому задоволенні бажань обох сторін. Компроміс зазвичай застосовується, коли неможливо досягти повного задоволення потреб обох сторін і коли важливо швидко розв’язати ситуацію [7, с. 59-60].

Під час встановлення кореляцій між тривожністю та вибором стратегій поведінки було виявлено, що тривожність позитивно корелює з такими стратегіями, як суперництво, пристосування та уникнення. З іншого боку, вона негативно корелює з такими стратегіями, як компроміс і співробітництво, що свідчить про те, що люди з високим рівнем тривожності більше схильні обирати менш конструктивні стилі поведінки, які сприяють підтриманню дистанції чи униканню вирішення конфліктів [3].

Висновок. Існує прямий взаємозв’язок між рівнем тривожності особистості та її вибором стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Люди з високим рівнем тривожності схильні до застосування пасивних стратегій поведінки, таких як уникнення або пристосування, оскільки вони більше зосередженні на уникненні негативних наслідків. Водночас особи з низьким рівнем тривожності або високими адаптивними можливостями зазвичай обирають більш конструктивні стратегії, зокрема співпрацю та компроміс, що дозволяє їм вирішувати конфлікти продуктивно та зберігати психоемоційну рівновагу. Такий взаємозв’язок підтверджує, що рівень тривожності є важливим чинником, який визначає ефективність та стійкість поведінки людини в складних соціальних ситуаціях.

Джерела та література

1. Атаманчук Н. М. Арт-техніки – засіб психокорекційної роботи зі студентською молоддю. Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи: зб. матеріалів ХХІІ Міжнарод. наук. практ. інтернет- конф. (м. Переяслав Хмельницький, 18 лютого 2019 р.). Переяслав- Хмельницький, 2019. Вип. 21. С. 270-273. https://reposit.nupp.edu.ua/handle/PoltNTU/6800
2. Атаманчук Н. М. Психологічні прояви тривожності у студентів під час військової агресії. Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи. №35. 2022. С. 113-117.
3. Гаращенко Я. М., Погоріла І. О., Кириленко Н. І. Вплив тривожності підлітків та юнаків на стиль поведінки у конфліктних ситуаціях. Дослідження різних напрямів розвитку психології та педагогіки: Збірник наукових робіт учасників міжнародної науково- практичної конференції (19-20 листопада 2021 р., м. Одеса). Одеса: ГО «Південна фундація педагогіки», 2021. С. 20.
4. Дмитрієва С. М., Мачушник О. Л. Психологічні детермінанти підліткової тривожності. Вісник. № 3 (37). К.: Видавництво КІБіТ , 2018. С. 13-18.
5. Коваль Г . Ш. Особливості впливу тривожності на поведінку в конфліктних ситуаціях у вимушених переселенців. Трансформація фінансової системи та обліку в умовах інноваційної локалізації національної економіки: Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 25-26 жовтня 2018 року). Одеса: «Друкарський дім», 2018. С. 196.
6. Ловка, О., Кондратюк, А. (2022). Стратегії поведінки в конфліктах працівників охорони з різними особистісними властивостями. Організаційна психологія. Економічна психологія, 2(26), 82-90. https://doi.org/10.31108/2.2022.2.26.9
7. Мітлош, А. В., Мудрик, А. Б. (2022). Стратегії поведінки у конфлікті осіб із залежними формами поведінки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (1), 57-61. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.1.11