КОПІНГ ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ ПРИ ПЕРЕЖИВАННІ ТРИВАЛОГО ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Постановка проблеми. Повномасштабна війна позначилася на функціонуванні усіх українців без винятку. Вона стала тим викликом, який в одних людей докорінно змінив життя (до кола таких осіб належать військові, внутрішньо переміщені особи та українці, які рятуючись від небезпеки, виїхали за кордон), в інших – відбулися часткові зміни у стилі життя, організації побуту та ставленні до небезпеки тощо. Проте певна переоцінка системи цінностей та переосмислення сенсу буття відбулися в представників усього українського суспільства, а життя під час війні зумовило переживання низки негативних емоцій та станів (від жаху, розпачу та страху до люті, гніву та агресії; від почуття безвиході та апатії до пригніченості й безпорадності), зумовлюючи хронічну втому й тривале травматичне стресування.

Мета дослідження. Емпірично визначити особливості копінг поведінки особистості при переживання тривалого травматичного стресу під час війни.

Виклад основного матеріалу.  Проблема тривалого травматичного стресу (ТТС) опинилася у фокусі уваги у зв’язку із професійною діяльністю Г. Стракера й колег [6], які надаючи медичну допомогу жертвам політичного насильства в ПАР, звернули увагу на проблеми у лікуванні відповідних осіб через ймовірність загрози повторення насильницьких дій стосовно них. Науковець зазначив, що наявність надзвичайно сильно діючих стресових факторів, які впливають на людину в реальному часі, стосуються минулого травматичного досвіду і несуть небезпеку повторення їх в майбутньому, а тому спричиняють переживання нею тривалого травматичного стресу. У подальшому певні напрацювання в цьому напрямку зустрічаємо в роботах Г.Ігл та Д.Камінера [3], М.Мерфі [4] та інших. У працях вітчизняних науковців тривалий травматичний стрес вивчається в контексті вивчення психофізіологічних реакцій, поведінкових проявів та змін у структурі особистості [1]. Л.Засєкіна та інші [7] зауважують, що тривалий травматичний стрес має посідати центральне місце піл час аналізу психологічних наслідків безперервного впливу воєнної травми на особистість або у зв’язку із наявністю в неї моральної травматизації [2].

Проте цікавим є вивчення копінг поведінки особистості в ситуації переживання ТТС під час війни. Адже саме копінг поведінка, яку Р.Лазарус [5] визначає як невпинно змінювані спроби в когнітивній та поведінковій сферах опанувати специфічні зовнішні чи внутрішні вимоги, які оцінюються особистістю як надмірні чи такі, що перевершують її ресурси, свідчитиме наскільки особистість є ефективною в опануванні власних негативних емоційних переживань в умовах  дії ТТС та загалом свідчитиме про рівень її самоефективності під час війни.

Задля цього на базі Волинського національного університету імені Лесі Українки було проведене емпіричне дослідження. Діагностованими виступили 93 особи віком 18-20 років, які навчаються у відповідному ВНЗ на різних факультетах.

За Шкалою тривалого травматичного стресу (ТТС) було виокремлено дві групи досліджуваних: група 1 – респонденти, в яких констатовано високий рівень ТТС (23 %) та група 2 – опитувані, що не демонструють переживання тривалого травматичного стресу (77 %).

Опитувальник когнітивної регуляції емоцій дозволив визначити копінг-стратегії в респондентів двох груп (рис.1).

Рис.1. Усереднені показники діагностованих за шкалами Опитувальника когнітивної регуляції емоцій (n=93)

Значущі відмінності в респондентів двох груп було констатовано за копінг-стратегіями: самозвинувачення (F=4,2, при α≤0,05), зосередженість на думках (F=8,14, при α≤0,01), перефокусування на плануванні (F=21,95, при α≤0,001) та позитивна переоцінка (F=24,2, при α≤0,001).

Висновки. Отже, опитувані, які переживають тривалий травматичний стрес для подолання негативних станів здебільшого вдаються до таких копінг-стратегій як: самозвинувачення (Хсер=14,6) та зосередженість на думках (Хсер=15,95). Респонденти, в яких визначено низький рівень ТТС, послуговуються копінг-стратегіями: перефокусування на плануванні (Хсер=15,95), позитивна переоцінка (Хсер=15,8), (Хсер=14,8) та розгляд ситуації в перспективі (Хсер=12,8).

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні копінг поведінки осіб, що переживають тривалий травматичний стрес з урахуванням рівня їх моральної травматизації.

Джерела та література:

1. Герасименко Л.О. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад: навчальний посібник. Під редакцією: Л.О.Герасименко, А.М. Скрипніков, Р.І. Ісаков. К.: ВСВ Медицина, 2023. 120 с.
2. Федотова Т. В. Самоефективність в контексті вивчення симптомів моральної травми особистості під час війни. Габітус. 2023. Вип. 55. С. 191-196. DOI : https://doi.org/10.32782/2663-5208.2023.55.34
3. Eagle G. & Kaminer D. Continuous traumatic stress: Expanding the lexicon of traumatic stress. Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology, 2013. 19 (2), 85–99. https://doi.org/10.1037/a0032485
4. Murphy M. When trauma goes on... Child Care in Practice.2004, 10 (2), 185-191. https://doi.org/10.1080/13575270410001693394
5. Lazarus R. S. Psychological stress and the coping process. McGraw-Hill.1966.
6. Straker G. Continuous Traumatic Stress: Personal Reflections 25 Years On. Peace and Conflict Journal of Peace Psychology. 2013. Vol.19(2). Р.209-217.
7. Zasiekina, L., Goral, A., Fedotova, T. ., Akimova, A., & Martyniuk, A. (). Cross-cultural adaptation and psychometric validation of The Continuous Traumatic Stress Response Scale: Ukrainian version. East European Journal of Psycholinguistics . 2024. 11(1), 156-171. https://doi.org/10.29038/eejpl.2024.11.1.zas