МОТИВАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Постановка проблеми. З початком повномасштабної війни в Україні питання психологічної стійкості набуло особливої актуальності. Це зумовлено тим, що тривалі стресові ситуації, викликані бойовими діями, втратою близьких, вимушеним переселенням та загальною невизначеністю, істотно впливають на психоемоційний стан населення.

Аналіз сучасних досліджень і наукових публікацій свідчить про зростання інтересу до теми збереження психічного здоров’я. Питання формування ціннісного ставлення до здоров’я, його збереження та зміцнення розглядаються у працях таких дослідників, як В. Білак-Лук’янчук, І. Миронюк, Н. Іванова, М. Рампе, Г. Слабкий, О. Щербінська та ін.

Проте, попри значну теоретичну базу, недостатньо висвітленими залишаються аспекти мотиваційних чинників, що сприяють актуалізації психологічної стійкості особистості саме як захисної реакції в умовах воєнного часу.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах соціальної нестабільності, зокрема в контексті воєнного стану, населення України стикається з численними викликами, які вимагають високого рівня адаптивності, емоційної регуляції та внутрішньої стійкості (Іванова, 2024: 25)

Багато дослідників, які вивчають це питання, зосереджують увагу на виявленні тих особистісних якостей, які необхідно розвивати або посилювати для формування своєрідного психологічного імунітету – внутрішньої захищеності та здатності протистояти стресовим впливам.

Так, у концепція психічної стійкості, дослідниця М. Рампе, виділяє компоненти психічної стійкості:

а) оптимізм: здатність підтримувати позитивний емоційний стан навіть у кризових ситуаціях, а також здійснювати активні дії для його збереження.

б) прийняття: вміння приймати себе та події, якими вони є, особливо у моменти життєвих труднощів, без надмірного опору або самозвинувачень.

в) цілеспрямованість: наявність життєвих орієнтирів, здатність ставити цілі, бачити сенс у власній діяльності, що надає сил у періоди сумнівів і допомагає впевнено прямувати до досягнення результату.

г) відмова від ролі жертви: уміння аналізувати життєві події без самоосуду, не знецінювати себе чи власні здобутки. Адже стан жертви призводить до емоційної дестабілізації та порушення сприйняття реальності.

д) усвідомлення особистої відповідальності: визнання відповідальності за власне життя активізує внутрішні ресурси, стимулює до змін та сприяє запобіганню повторенню негативного досвіду;

е) соціальні зв’язки: формування підтримувального соціального середовища, позитивно впливає на емоційний стан, самооцінку та підвищує мотивацію до досягнення цілей;

ж) планування майбутнього: здатність передбачати можливі варіанти розвитку подій, орієнтуючись на власні цінності, що дозволяє зберігати мотивацію, а також бути готовим до змін, які не завжди залежать від нашого впливу (Rampe, 2010: 110).

Таким чином, на думку М. Рампе, «дотримання та розвиток зазначених компонентів сприяє збереженню внутрішньої рівноваги та психічного здоров’я, навіть у складних і непередбачуваних умовах. Це дозволяє людині ефективно функціонувати, приймати зважені рішення та реалізовувати свої наміри відповідно до життєвих цілей» (Rampe, 2010: 111).

На наш погляд, дослідниця приділила недостатньо уваги аналізу мотиваційного компонента, який відіграє важливу роль у підтриманні психічного здоров’я. Зокрема, самомотивація заслуговує на окремий акцент як внутрішній психологічний механізм, що забезпечує активізацію особистісного потенціалу, сприяє формуванню цілеспрямованості та підтриманню конструктивної поведінки в умовах нестабільності та невизначеності.

Як відмічає Г.О. Слабкий, «систематичне застосування механізмів самомотивації сприяє зниженню рівня тривожності, збереженню психоемоційної рівноваги, а також підтримці активної участі в навчальній та соціальній діяльності» (Слабкий, 2020: 142).

Отже, психічне здоров’я – це «стан внутрішньої рівноваги та благополуччя, що забезпечує здатність особистості ефективно долати стреси, реалізовувати свій потенціал, підтримувати позитивний емоційний фон і відчуття гармонії із собою та навколишнім середовищем» (Миронюк, 2022: 26).

Психічна витривалість не виникає миттєво – вона формується поступово й потребує систематичної роботи над собою, розвитку внутрішніх ресурсів, усвідомлення особистісних потреб і обмежень, а також здатності до відновлення після емоційно складних переживань. Цей процес багато в чому подібний до фізичних тренувань – він вимагає регулярності, чіткої організації, мотивації та послідовності в діях (Миронюк, 2022: 359).

 У цьому зв’язку розвиток психологічної стійкості в умовах війни є одним із ключових чинників збереження психічного здоров’я.

Особливої уваги заслуговує самомотивація, яка виступає як цілісний механізм, що поєднує здатність до емоційної саморегуляції, сформовані когнітивні настанови й активну поведінкову позицію. Саме вона допомагає мобілізувати ресурси особистості, спрямовувати її дії та підтримувати рівновагу навіть у критичних ситуаціях.

Висновки. Збереження психічного здоров’я – це не лише форма особистісного самозахисту, а й важлива складова становлення людини, здатної долати виклики, пов’язані з війною. Психологічна стійкість можлива лише за умови наявності внутрішніх ресурсів, які базуються на емоційній зрілості, ментальному благополуччі та здатності до адаптації.

Відтак одним із головних пріоритетів має стати розвиток ефективної системи внутрішньої підтримки, фундаментом якої є прагнення до збереження життя, витривалість та усвідомлене ставлення до себе й навколишнього світу.

Література

1. Іванова, Н.Г. (2024). Збереження психічного здоров’я населення України в умовах війни : практичний посібник. Київ : НА СБУ, НУ ОЗУ ім. П.Л. Шупика, 7БЦ.
2. Миронюк, І.С., Слабкий, Г.О., Щербінська, О.С., Білак-Лук’янчук, В.Й. (2022). Наслідки війни з російською федерацією для громадського здоров’я України. Репродуктивне здоров’я жінки. 8(63), 26-31.
3. Миронюк, І., Слабкий, Г., Білак-Лук’янчук, В. (2022). Виклики для системи громадського здоров’я регіонального рівня в умовах воєнного стану в Україні. Ružomberské zdravotnícke dni 2022 – XVI. Ročník: Zborník z medzinárodnej konferencie. Ružomberok, 358-363.
4. Слабкий, Г.О., Жданова, О.В. (2020). До питання формування у студентської молоді відповідального ставлення до особистого здоров’я. The uniti of science, 142-144.
5. Rampe, M. (2010). Der R-faktor. Das geheimnis unserer inneren Starke, GmbH, 109–111.