ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ДО СТРЕСУ ЯК АДАПТАЦІЙНИЙ РЕСУРС ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА ПІД ЧАС ВІЙНИ

Постановка проблеми. На даному етапі розвитку сучасного світу ми часто стикаємось з обставинами, що висувають значні вимоги до адаптаційних можливостей людини. Велика кількість екстремальних ситуацій призводить до значних психоемоційних навантажень, що ведуть до порушень психічного та соматичного здоров’я, посттравматичних стресових розладів, зниження продуктивності. Зазначимо, що важливо звернути увагу на значення стресу у формування особистості підлітка, оскільки вони знаходяться у віковій кризі і є особливо вразливими до екстремальних подій.

У підлітковому віці стресові стани ускладнюються через низку соціальних і психологічних чинників, зокрема вимушене переселення, втрату, або тимчасову відсутність базових життєвих умов, розрив емоційного зв’язку з близькими людьми, а також нестачу підтримки з боку дорослих.

В умовах затяжного стресового середовища, спричиненого війною, ці чинники посилюють емоційне навантаження на психіку дитини, ускладнюючи його здатність адаптуватися до нових обставин та ефективно функціонувати в соціумі.

Метою дослідження є аналіз та систематизація теоретичних уявлень про взаємозв’язок стресостійкості особистості в підлітковому віці та рівнем соціальної адаптації.

Результати дослідження. Науковці Уолтер Кеннон і Ганс Сельє одними з перших звернули увагу на феномен стресу та довели, що незалежно від джерела стресору, організм реагує на нього за схожим фізіологічним і психологічним сценарієм, спрямованим на пристосування до нових умов.

Український дослідник О. Чабан підкреслює, що прагнення уникнути стресу, наприклад через зміну місця проживання, не завжди дає очікуваний результат і може, навпаки, спричинити нові психоемоційні навантаження внаслідок необхідності адаптації до нових реалій.

Подолання стресу є складним процесом, що потребує комплексного підходу та взаємодії різних чинників. Якщо цього не відбувається, хронічний стрес може мати суттєвий негативний вплив на професійне функціонування, соціальну взаємодію та емоційний стан особистості. (К. Журба, М. Маркова, О. Столярчук) [1, с. 41; 3, с. 46; 4, с. 119-121].

Хоча тема стресу є предметом численних наукових досліджень, питання стресостійкості підлітків, зокрема в умовах воєнного стану, все ще залишається недостатньо висвітленим. Це питання має високу актуальність як у теоретичному, так і в практичному вимірах, адже воно безпосередньо впливає на психічне благополуччя та здатність підлітків адаптуватися до складних життєвих обставин.

Стресостійкість слід розглядати як інтегровану рису особистості, що відображає її здатність зберігати емоційну стабільність, приймати виважені рішення та ефективно адаптуватися до викликів і стресогенних ситуацій. Ця здатність формується завдяки взаємодії когнітивних, емоційно-вольових, мотиваційних і соціальних механізмів, які допомагають людині протидіяти негативним впливам, мінімізувати психологічні наслідки та відновлювати внутрішню рівновагу.

На думку дослідників, основу стресостійкості складають внутрішні ресурси особистості — такі як розвинуті пізнавальні функції, стабільна самооцінка, здорова «Я-концепція», здатність до ефективної соціальної взаємодії та інші індивідуально-психологічні характеристики, що сприяють формуванню стійкості до стресу. [2, с. 68].

У формуванні стресостійкості підлітків вагоме місце займає мотивація. Вона не обмежується лише прагненням подолати стрес, а також предбачає потребу у визнанні з боку оточення, що виступає важливим чинником успішної соціальної адаптації. Вплив на здатність підлітка протистояти стресу мають також його пізнавальні здібності та загальний рівень психічного розвитку.

Надмірні навчальні вимоги в школі можуть призвести до втрати інтересу до навчання, розвитку хронічного стресу й зниження інтелектуальної активності. Часті ситуації психологічного тиску — з боку дорослих або однолітків - додатково ускладнюють адаптацію, особливо коли підліток не має достатніх ресурсів для осмислення ситуації чи знаходження конструктивних рішень. У результаті виникає негативне замикання: зниження стресостійкості провокує зростання нових труднощів, що поглиблює проблему і ускладнює її розв’язання [4, с. 116]. Вибір стратегій подолання стресу підлітками значною мірою зумовлений поєднанням зовнішніх обставин та індивідуально-психологічних особливостей.

У період активного фізичного й психічного розвитку, характерного для підліткового віку, способи реагування на стрес залежать від того, як саме підліток сприймає подію та які значення їй надає. Часто навіть незначні з точки зору об’єктивної загрози фактори можуть викликати у підлітків сильні емоційні реакції — саме через їхню підвищену емоційну чутливість до суб’єктивно значущих подразників.

Формування реакцій на стрес значною мірою пов’язано з умовами, у яких відбувалося зростання особистості, особливостями психічних процесів і характером взаємодії з оточенням. Важливим аспектом є й те, що коли найближче соціальне оточення також перебуває в стані емоційного напруження, це додатково ускладнює емоційне самопочуття підлітка, сприяючи підвищенню тривожності. Зокрема, вимушене переміщення, відчуження або неприйняття в новому середовищі лише посилюють психоемоційний тиск та підвищують вразливість до стресу.

В умовах збройного конфлікту стресостійкість у підлітків може проявлятися по-різному. Так, за результатами досліджень A. J. Crum, не всі підлітки, які пережили воєнні атаки, демонструють ознаки психологічної травматизації. Навпаки, у деяких фіксується зростання емпатії, моральної свідомості, здатності до турботи та духовності, що свідчить про важливість внутрішніх ресурсів у процесі подолання стресу. Варто зазначити, що в різних культурах ставлення до стресових і травматичних подій часто залежить від релігійних переконань, які можуть суттєво впливати на обрані стратегії адаптації [5, с. 123].

Соціальне оточення, зокрема сім’я, відіграє ключову роль у підтримці підлітків у кризових ситуаціях. Фізична й емоційна близькість із рідними формує відчуття безпеки та довіри — фундаментальні елементи психологічної стабільності. Водночас освітнє середовище також є значущим ресурсом: саме у школі формуються соціальні навички, які сприяють адаптації. Проте в умовах дистанційного навчання, зумовленого війною, значно зменшуються можливості для живого спілкування, що може спричиняти зростання тривожності та емоційну ізоляцію. У закладах, що працюють очно в безпечніших регіонах, фізична присутність школярів позитивно впливає на їхній емоційний стан і сприяє відновленню психологічного балансу [4, с. 116].

Висновки. Проведене теоретичне осмислення проблеми дозволяє зробити висновок, що розвиток стресостійкості у підлітків є ключовим чинником, який забезпечує їхню здатність зберігати психічну рівновагу, адаптуватися до складних життєвих умов та залишатися дієздатними під впливом зовнішнього тиску. Це питання набуває особливої актуальності в умовах війни, коли молоді люди переживають травматичні події, відчувають нестачу підтримки з боку соціального оточення та змушені пристосовуватися до нової, часто нестабільної реальності.

Для ефективного формувати стресостійкості, необхідно застосовувати комплексний підхід, який поєднує роботу над особистісними якостями підлітків із створенням сприятливого соціального середовища.

Важливу роль у цьому процесі також відіграють сім’я, школа та соціальні служби, які можуть забезпечити підтримку, почуття безпеки й стабільності. Паралельно необхідно зміцнювати внутрішній потенціал самих підлітків, зокрема їхню здатність керувати емоціями, критично мислити, зберігати витримку. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у проведенні емпіричного дослідження на предмет формування стресостійкості та резильєнтності підлітків в умовах війни.

Список використаних джерел

1. Журба К. Війна як чинник впливу на смисложиттєву сферу сучасних підлітків / Нова педагогічна думка. – 2022. – С. 39–47.
2. Макаренко Н., Гончарова Т. Психологічні особливості переживання стресу у підлітків з окупованих територій / Психологічний часопис. – 2017. – № 1(5). – С. 66–75.
3. Маркова М. В., Піонтковська О. В., Соловйова А. Г. Вплив вимушеного переміщення на психоемоційну сферу дитини / Український вісник психоневрології. – 2017. – Т. 25, вип. 4(93). – С. 41–48.
4. Столярчук О. А. Навчання та психоемоційний стан українських підлітків в умовах війни в Україні / Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2022. – С. 112–123.
5. Crum A. J., Jamieson J. P., Akinola M. Optimizing stress: An integrated intervention for regulating stress responses / Emotion. – 2020. – Vol. 20. – P. 120–125.