КОГНІТИВНИЙ РОЗВИТОК В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ

Постановка проблеми. Когнітивний розвиток дітей у молодшому шкільному віці є одним з основних напрямків сучасної педагогіки та психології, оскільки саме в цей період формуються початкові основи логічного мислення, пізнавальної активності та навчальної діяльності. Перехід дитини до шкільного навчання спричиняє зміни не лише в соціальному статусі дитини, а й у структурі процесів пізнання. Однак, незважаючи на зростаючий інтерес до проблеми інтелектуального розвитку, в практиці початкової освіти все ще актуальними залишаються труднощі у створенні умов, які б повноцінно виховували пізнавальну самостійність, сприяли розвитку мислення, стимулювали мотивацію до навчання.

Мета дослідження. Теоретично вивчити особливості когнітивного розвитку дітей молодшого шкільного віку в психолого-педагогічній літературі.

Виклад основного матеріалу.  У процесі навчання діти опановують базові логічні операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація. У них формується здатність до абстрагування, хоча цей процес ще потребує залучення конкретно-наочного матеріалу. Значного розвитку набуває мовлення, яке виконує не лише комунікативну, а й мисленнєву функцію. Збагачення словникового запасу, удосконалення граматичної будови мовлення та розвиток внутрішнього мовлення сприяють інтенсифікації когнітивної активності молодших школярів. У цьому віці спостерігається перехід від мимовільних до довільних форм уваги та пам’яті. Діти навчаються свідомо керувати власною пізнавальною діяльністю, що є передумовою формування саморегуляції та самоконтролю. Уява також відіграє важливу роль у навчанні, особливо в умовах засвоєння нових знань через ігрову діяльність та творчість.

Когнітивний розвиток молодших школярів має індивідуальний характер і залежить від цілої низки чинників, серед яких ключову роль відіграють рівень мотивації, особливості сімейного виховання, педагогічна взаємодія та соціальне оточення. Ефективний процес когнітивного розвитку може бути досягнутий лише за наявності сприятливого освітнього середовища, яке враховує індивідуальні особливості учнів та сприяє їхній інтелектуальній активності.

Тому освітній процес має бути спрямований на виховання здатності до творчого мислення, самостійного прийняття рішень, а також на формування в учнів активної життєвої позиції, що ґрунтується на усвідомленому ставленні до себе, оточення й суспільства загалом. Формування гармонійної особистості молодшого школяра складний і багатоплановий процес, що вимагає не лише інтелектуального розвитку, але й емоційного збагачення, здатності до співпереживання, поваги до моральних цінностей і духовних надбань людства. Саме через виховання внутрішньої культури, доброзичливості, гуманності та справедливості в дитини поступово формується не лише громадянин, а особистість здатна боротися зі злом і утверджувати добро в реальному житті [1, с. 43].

М. Корольчук зазначає, що учитель не лише допомагає школярам засвоювати навчальний матеріал, але й бере участь у формуванні здатності учнів до логічного мислення, зважених рішень і свідомих дій. Важливо, щоб педагог абсолютно точно давав оцінку індивідуальним можливостям кожної дитини і враховував їх у найближчій зоні розвитку та створив умови для поступового інтелектуального зростання. Значна роль цього процесу відводиться емоційно забарвленій ситуації, що позитивно вплине на мотивацію навчання, навіть помірний успіх учня має бути позитивно оцінений, адже сприяє наступному розумовому розвитку [5].

М. Заброцький зазначає, що когнітивний розвиток в молодших школярів передбачає, насамперед, оволодіння мовою, як засобом мислення, тобто активне формування мовленнєвих навичок, навчання дітей висловлювати думки, коментувати хід розв’язання задач, формулювати свої міркування та висновки. Важливо не просто навчити дитину говорити, а зробити мову ефективним засобом осмислення та аналізу інформації.

Наступним кроком є синтез різних видів мислення: чуттєво-рухового, образного та словесно-логічного. Це також сприяє ефективнішому засвоєнню дитиною навчального матеріалу, кращому розумінню взаємозв'язків між явищами, розвиває здатність до аналізу та синтезу.

У подальшому акцентується на набутті учнями навичок чіткого розмежування двох етапів – етапу підготовки та етапу виконання – розв’язування задач [4, с. 8].

Важливо створити в шкільному колективі позитивне емоційне середовище, сприятливе для гармонійного розвитку особистості молодшого школяра. Також сприяти формуванню позитивної самооцінки в молодшому шкільному віці, адже дитина здатна правильно визначити свій життєвий напрямок лише тоді, коли навчиться щиро оцінювати себе та усвідомлювати власні потреби. Самопізнання розпочинається з відкритого визнання свого «я», без прикрас чи надмірної критики, що є складним, але необхідним процесом. Власні цінності та прагнення дитини, яка здобуває досвід самопізнання, можуть істотно відрізнятися від загальноприйнятих [2].

Висновки. Отже, когнітивний розвиток молодших школярів є багатогранним процесом, що включає в себе не тільки засвоєння базових знань, але й розвиток мислення, мовлення, уяви та самосвідомості. Цьому сприяє емоційна атмосфера, яка стимулює пізнавальну активність і підтримує розвиток внутрішнього світу учнів. Важливо, щоб учні навчалися осмислено оцінювати себе, адже самопізнання допомагає їм не лише розуміти власні потреби, а й прагнути до особистісного зростання. Крім того, важливим аспектом є формування здатності до саморегуляції та самоконтролю, що створює основу для активної життєвої позиції, творчого мислення і прийняття відповідальних рішень.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні особливостей вербального інтелекту у дітей  молодшого шкільного віку з урахуванням статевого аспекту.

Джерела та література:

1. Бех І. Д. Емоції в процесі морального виховання молоді. Початкова школа. 1996. № 10. С. 40-43
2. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Тернопіль: Богдан, 2005. 110 с.
3. Онопко Т. О. Розвиток інтелектуально-творчих здібностей молодших школярів в умовах особистісно орієнтованого підходу до навчання. Сузір’я педагогічних талантів Донеччини. Донецьк: Витоки, 2008. С. 268-269.
4. Павленко Т. Емоційний розвиток дітей. Психолог. 2002. № 41. С. 8-9.
5. Корольчук М.С. Психодіагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ, Ніка-Центр, 2004. 400 с.