ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ

Актуальність проблеми. Тривала війна в Україні створює умови хронічного стресу, що серйозно погіршує психічне здоров'я та має значний вплив на психологічний стан населення. У зв'язку з постійною загрозою, необхідністю змінювати звичний спосіб життя, втратами та соціальною нестабільністю, питання соціально-психологічної адаптації особистості як ключового способу підтримки психічного здоров'я набуває особливої актуальності.

Мета дослідження.  Вивчення феномену адаптації з метою окреслення теоретичних розвідок для дослідження соціально-психологічної адаптації особистості.

Виклад основного матеріалу. Соціально-психологічна адаптація – це складний і активний процес, під час якого людина пристосовує свою психіку та поведінку до соціального оточення. Цей процес відбувається через основну діяльність, якою особистість зайнята на певному етапі свого життя. У результаті адаптації змінюється внутрішній світ людини: вона отримує нові знання та уявлення про свою діяльність, що призводить до самокорекції та формування власної ідентичності [4, с. 114].

Л. Орбан-Лембрик акцентує на тому, що соціально-психологічна адаптація нерозривно пов'язана із соціальним стресом, а соціальну дезадаптацію слід вивчати в рамках теорії стресу та механізмів його виникнення й подолання [2, с. 112]. Адаптація також означає успішну інтеграцію в систему міжособистісних відносин, співпрацю з оточенням, прийняття соціальних норм і цінностей, а також використання комунікативних навичок для налагодження позитивної взаємодії та плідної співпраці, що в результаті сприяє успіху організації [1, с. 46].

Сучасні науковці розглядають соціально-психологічну адаптацію не як пасивне пристосування індивіда до соціуму, а як динамічний процес взаємодії, що призводить до якісної перебудови відносин між ними та формування нової, інтегрованої системи. Ця система постає завдяки активній участі особистості у взаємодії з навколишнім світом, спричиняючи взаємні трансформації. Аналіз теоретичних праць з соціально-психологічної адаптації дозволяє інтерпретувати її як складну, багатоаспектну взаємодію, наслідком якої є становлення нової, позитивно забарвленої соціальної ідентичності, здатної адекватно реагувати на соціальні зміни, зокрема викликані військовими діями. Окрім того, це процес розвитку особистісного та колективного потенціалу через інтеграцію членів спільноти в мережу міжособистісних стосунків, соціально-політичну сферу та забезпечення умов для задоволення потреб у визнанні та самоздійсненні [3, с. 80].

Нездатність особистості задовольняти власні потреби та домагання є одним із проявів соціально-психологічної дезадаптованості. З іншого боку, дезадаптована людина відчуває труднощі з виконанням вимог і виправданням очікувань, які ставить перед нею соціум та її власна соціальна роль, а також з ефективним здійсненням провідної професійної чи іншої значущої для неї діяльності. Тривалі внутрішні та зовнішні конфлікти, неможливість знайти способи їх вирішення, є характерною ознакою соціально-психологічної дезадаптації. В основі будь-якого адаптаційного процесу лежить внутрішній конфлікт – у суспільстві, групі чи індивіда. Цей конфлікт є станом емоційно-когнітивного дисонансу, оскільки будь-яка невідповідність або суперечність у свідомості (між переконаннями, думками, соціальними установками тощо) призводить до емоційних реакцій [2, с. 113].

Висновки. Соціально-психологічна адаптація є складним, багатовимірним та активним процесом взаємодії особистості та соціального середовища. Ключовим аспектом адаптації є зміна внутрішнього світу особистості, набуття нових знань та уявлень, що сприяє самокорекції та становленню нової соціальної ідентичності, адекватної умовам, що змінюються, зокрема під впливом воєнного конфлікту. Важливим фактором соціально-психологічної адаптації є успішна інтеграція особистості в систему міжособистісних відносин, засвоєння соціальних норм і цінностей, а також розвиток комунікативних навичок для ефективної взаємодії. Нездатність задовольняти власні потреби та вимоги соціуму, переживання тривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів є проявами соціально-психологічної дезадаптації, в основі якої лежить внутрішній емоційно-когнітивний дисонанс.

Джерела та література

1. Безрук О. О. Адаптація у контексті соціальної мобільності в сучасному суспільстві: теоретичний аспект. Вісник Міжнародного слов'янского університету. № 15 (1-2). 2012. С. 47-53.
2. Блинова О. Є. Соціально-психологічна адаптація вимушених мігрантів: підходи і проблеми вивчення феномена акультурації. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки» : зб. наук. праць. Херсон : Гельветика, 2016. Вип. 3, том 1. С. 111-117.
3. Коробка Л. М. Соціально-психологічна адаптація спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту: теоретичні засади дослідження. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. № 4. С. 76-82.
4. Ткачишина О. Р. Особливості соціально-психологічної адаптації особистості в умовах кризових ситуацій. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 32 (71). № 3. 2021. С. 93-98.