ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗЛАДІВ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ ПРИ ВИРАЖЕНИХ АФЕКТИВНИХ РОЗЛАДАХ

Згідно з номенклатурою МКХ-10, розлади харчової поведінки є гетерогенною групою психогенно детермінованих поведінкових синдромів, що характеризуються дисрегуляцією харчової поведінки. До даної категорії належать нервова анорексія, нервова булімія, емоційне переїдання, орторексія, а також спектр інших специфічних та неспецифічних розладів харчування. Фундаментальним аспектом зазначених розладів є дисморфічне сприйняття власного тіла, незадоволеність соматотипом та масою тіла, інтрузивні когніції щодо негативного впливу уявних фізичних дефектів на різні аспекти життєдіяльності, що, у свою чергу, призводить до зниження афективного фону. Епідеміологічні дослідження демонструють значно вищу превалентність розладів харчової поведінки серед осіб жіночої статі [2, с. 139-140].

Поширеність розладів харчової поведінки становить понад 30 мільйонів випадків серед населення, що не залежить від вікових та статевих характеристик. Проте, згідно з науковими публікаціями, дана група психічних розладів є лідером за показником смертності серед усіх ментальних захворювань, а динаміка їхнього поширення вказує на багаторазове збільшення протягом останнього часу [1, с. 18].

Порушення афективної сфери, зокрема депресивні переживання, можуть опосередковувати зв’язок між негативним сприйняттям соматичного образу та підвищеною схильністю до розвитку розладів харчової поведінки. Особи з негативною оцінкою власного тіла схильні до переживання сорому в контексті соціальних порівнянь, характеризуються підвищеною стурбованістю щодо оцінки оточенням та відчувають фрустрацію через розбіжність між сприйняттям себе та ідеалізованими стандартами. Посилення негативного ставлення до власної тілесності коваріює зі зростанням ризику депресивних станів, які, в свою чергу, позитивно корелюють з вразливістю до порушень харчової поведінки (включаючи загальні та специфічні прояви булімії та анорексії) [4, с. 156].

Дослідження A. Tuthill виявило значну коморбідність депресивних (48%) та тривожних (56%) станів серед пацієнтів з розладами харчової поведінки, причому 22% демонстрували особистісні характеристики, асоційовані з цими розладами. Приблизно третина досліджуваних повідомила про суттєве зниження якості життя, причому персистуюче зниження настрою, як ключовий психологічний симптом, що потенційно прогресує до депресивного розладу, частіше спостерігалося у молодих осіб з надмірною масою тіла [3, с. 7-8].

Розлади харчової поведінки є складною та різнорідною групою психогенних станів, що характеризуються порушеннями в харчовій поведінці та супроводжуються дисморфічним сприйняттям власного тіла та негативним афективним фоном. Важливим аспектом є взаємозв’язок між негативним образом тіла, депресивними переживаннями та схильністю до порушень ХП, де депресія може виступати медіатором цього зв’язку. Клінічні дослідження підтверджують високу коморбідність РХП з афективними станами, а також наявність специфічних особистісних рис, що можуть бути факторами ризику. Наслідком РХП є суттєве погіршення якості життя значної частини пацієнтів, особливо тих, хто має надмірну вагу та супутню депресивну симптоматику. Отримані дані підкреслюють важливість подальших досліджень у сфері етіології, патогенезу та лікування розладів харчової поведінки з урахуванням їхньої складної психологічної та соматичної природи.

Джерела та література:

1. Дідковська Л., Балагурак О. Особливості нового розладу харчової поведінки: нервова орторексія у 21-столітті. Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки. № 15. 2023. С. 17-26.
2. Салюк М., Бутенко Л. 2021. Суб’єктивне благополуччя осіб підліткового та юнацького віку з ознаками розладів харчової поведінки. Молодий вчений. № 1(101). 2021. С. 139-143.
3. Friedman M. A., Brownell K. D. Psychological correlates of obesity: moving to the next research generation. Psychologi Bulletin. 1995. № 117. Р. 3–20.
4. Pourfard M., Naderi F., Askari P., Heidari A., Mehrabi Z. Proposing a causal model of body image perception with eating disorders by depression mediation in youth. Journal of Research & Health. № 6(1). 2016. P. 153-160.