САДОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ОСОБИСТОСТІ В МІНЛИВОМУ СВІТІ

Садотерапія являє собою міждисциплінарний напрям у межах психотерапії та реабілітаційних практик, що ґрунтується на принципах інтеракції індивіда з природним, зокрема садовим, середовищем з метою оптимізації його фізичного та психоемоційного стану. В основі даної методики лежать емпірично підтверджені регенеративні властивості природних чинників, здатних чинити позитивний вплив на зниження рівня стресу, покращення афективного фону та стимуляцію процесів фізичного відновлення.Садотерапія як терапевтичний інструмент застосовується для підтримки ментального здоров'я, сприяння релаксації та відновлення психофізіологічної рівноваги після впливу стресогенних факторів. У рамках даного дослідження буде здійснено аналіз спектру садотерапевтичних інтервенцій та розкрито сутність і механізми реалізації садотерапевтичного ефекту. Історично, використання садів та природних ландшафтів як просторів для духовного зростання та відновлення життєвих сил має глибоке коріння. Садотерапія, як структурований метод, розвинулася на основі систематизованих спостережень щодо позитивного впливу природного довкілля на психофізіологічний стан людини. На сучасному етапі психотерапія із залученням садового середовища отримала наукове обґрунтування та визнання як ефективний підхід у роботі з особами, які відчувають психологічні труднощі. Ключовим елементом даної методики є безпосередня сенсорна взаємодія з природою та активна залученість у садівничі практики, що сприяє покращенню фізичного та психологічного благополуччя. Садотерапія набуває зростаючої популярності в якості комплементарної форми психотерапевтичної та реабілітаційної допомоги. Її застосування демонструє позитивні результати у контексті подолання стресових станів, оптимізації емоційного фону та підвищення загального рівня якості життя. Терапевтичне втручання із використанням садового середовища являє собою унікальну інтеграцію природних та людських ресурсів, спрямовану на відновлення та актуалізацію потенціалу особистості через взаємодію з цілющими властивостями саду. Систематичні огляди та мета-аналізи, опубліковані в таких журналах, як Frontiers in Psychology, Frontiers in Public Health, International Journal of Environmental Research and Public Health, підтверджують ефективність садотерапії для різних народів, популяцій та станів. Дослідження, проведені університетами різних країн (наприклад, Університет Ексетера, Університет Вашингтона, Сільськогосподарський університет Техасу A&M), вивчають конкретні механізми впливу садотерапії на психофізіологічний стан людини [12; 13; 14]. Роботи таких організацій, як Королівське садівниче товариство (RHS) у Великій Британії, також містять науково обґрунтовані дані про користь садівництва для психічного здоров'я [13; 14].

Багато досліджень демонструють, що заняття садівництвом та перебування в садовому середовищі сприяють зниженню рівня кортизолу (гормону стресу), а також суб'єктивного відчуття тривожності та напруження. Наприклад, дослідження, проведені в Швеції та Великій Британії, показали значний позитивний вплив перебування в саду навіть на невеликому балконі на рівень стресу. Мета-аналізи наукових робіт підтверджують ефективність садотерапії у зменшенні симптомів тривожності у різних популяціях. Дослідження показують, що активна участь у садівничих процесах, спостереження за ростом рослин та контакт із землею можуть підвищувати рівень позитивних емоцій та знижувати симптоми депресії, особливо у літніх людей [5]. Деякі дослідження вказують на те, що садівництво може мати позитивний вплив на когнітивні функції, такі як увага, пам'ять та концентрація [3]. Взаємодія з природою допомагає відновити увагу та зменшити розумову втому. Сучасне вивчення цієї проблеми засвідчує, що садівництво може бути корисним для людей з деменцією, покращуючи їхній емоційний стан та поведінку [4; 8]. Садівництво є формою помірної фізичної активності, яка може покращувати серцево-судинну систему, силу та гнучкість. Дослідження демонструють, що люди, які регулярно займаються садівництвом, мають вищі показники загального самопочуття та якості життя [3]. Групові садотерапевтичні програми можуть сприяти соціальній взаємодії, зменшувати відчуття ізоляції та самотності, а також створювати відчуття спільноти та підтримки [2; 6; 9]. Садотерапія успішно застосовується як додатковий терапевтичний метод для людей з різними психічними та фізичними станами, включаючи шизофренію, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), розлади харчової поведінки та хронічні захворювання [9; 10; 11]. Дослідження показують позитивний вплив садотерапії на емоційний стан та якість життя дітей та підлітків з емоційними та поведінковими проблемами [1; 4; 5]. Одним із фундаментальних механізмів садотерапії є сенсорна стимуляція. Залучення всього спектру сенсорних модальностей через тактильний контакт із рослинним матеріалом та ґрунтом, візуальне сприйняття природних форм і кольорів, ольфакторне сприйняття рослинних ароматичних сполук, а також аудіальне сприйняття природних звуків (шелест листя, спів птахів) сприяє відновленню фізіологічної рівноваги та редукції рівня стресового навантаження. Сенсорна інтеграція, що відбувається в процесі взаємодії з садовим середовищем, чинить стимулюючий вплив на нервову систему, модулюючи афективний стан у позитивному напрямку. Окрім того, вагомий аспект садотерапії полягає в активному залученні індивіда до практичної діяльності в саду. Цей процес сприяє розвитку почуття відповідальності за живі організми, підвищенню рівня самоусвідомлення через спостереження за результатами власної праці, а також формуванню відчуття досягнення поставлених цілей. Проактивна участь у садівничих практиках стимулює продукування позитивних емоцій та зміцнює самооцінку, що є критично важливим для підтримки та покращення ментального здоров'я. Садотерапія також характеризується персоналізованим підходом до кожного реципієнта. Врахування індивідуальних потреб, преференцій та можливостей клієнта є ключовим елементом терапевтичного процесу. Фахівці в галузі садотерапії розробляють адаптовані програми та завдання, що максимально відповідають специфічним запитам індивіда. Така кастомізація інтервенцій сприяє досягненню оптимальних терапевтичних результатів та максимізації користі від застосовуваних методів. Головні переваги та особливості психологічної підтримки полягають у редукції рівня психологічного стресу та тривожних станів; поліпшення емоційного фону та загального самовідчуття; підвищення рівня самосвідомості та позитивної самооцінки; стимуляції позитивних емоцій та відчуття власної ефективності; покращенні фізичного стану та сприяння відновленню після стресових впливів.

Висновки: садотерапія постає як багатогранна та перспективна терапевтична модальність, що демонструє значний потенціал у покращенні фізичного та психологічного благополуччя індивіда. Її ефективність ґрунтується на комплексному впливі сенсорної стимуляції, активної залученості у садівничу діяльність та індивідуалізованого підходу до кожного клієнта. Наукові дослідження підтверджують позитивний вплив садотерапії на зниження рівня стресу та тривожності, поліпшення настрою та самооцінки, а також сприяння фізичному відновленню. Незважаючи на значний прогрес у розумінні механізмів дії та ефективності садотерапії, існують значні перспективи для подальших наукових досліджень, спрямованих на поглиблення знань та оптимізацію її застосування. Серед ключових напрямків майбутніх досліджень можна виділити: необхідно розробити та валідизувати надійні та чутливі інструменти для оцінки ефективності садотерапевтичних втручань та відстеження динаміки змін у стані клієнтів; подальші дослідження можуть досліджувати потенціал садотерапії у роботі з різними групами населення, включаючи осіб з нейророзвитковими розладами, залежностями, хронічними фізичними захворюваннями та в паліативній допомозі, тощо.

Джерела та література

1. Adevi A.A., Mårtensson F. Stress rehabilitation through garden therapy: the garden as a place in the recovery from stress // Urban Forestry & Urban Greening. 2013. Vol. 12. No 2. Pp. 230‒237. https://doi.org/10.1016/j.ufug.2013.01.007
2. Ambusaidi A.K., Al-Yahyai R., Taylor S., Taylor N. School gardening in early childhood education in Oman: a pilot project with grade 2 students // Science Education International. 2019. Vol. 30. No 1. Pp. 45‒55.
3. Andersen L., Corazon S.S.S., Stigsdotter U.K.K. Nature exposure and its effects on immune system functioning: a systematic review // International Journal of Environmental Research and Public Health. 2021. Vol. 18. No 4. Article 1416. https://doi.org/10.3390/ijerph18041416
4. Annerstedt M., Wahrborg P. Nature-assisted therapy: systematic review of controlled and observational studies // Scandinavian Journal of Public Health. 2011. 39. No 4. Pp. 371‒388. https://doi.org/10.1177/1403494810396400
5. Ashton-Shaeffer C., Constant A. Why do older adults garden? // Activities, Adaptation & Aging. 2006. Vol. 30. No 2. Pp. 1‒18. https://doi.org/10.1300/J016v30n02_01
6. Astell-Burt T., Hartig T., Eckermann S., Nieuwenhuijsen M., McMunn A., Frumkin H., Feng X. More green, less lonely? A longitudinal cohort study // International Journal of Epidemiology. 2022. Vol. 51. No 1. Pp. 99–110. https://doi.org/10.1093/ije/dyab089
7. Beavers A.W., Atkinson A., Alaimo K. How gardening and a gardener support program in Detroit influence participants’ diet, food security, and food values // Journal of Hunger & Environmental Nutrition. 2020. Vol. 15. No 2. Pp. 149‒169. https://doi.org/10.1080/19320248.2019.1587332
8. Behe B.K., Huddleston P.T., Hall C.R. Gardening motivations of U.S. plant purchasers during the COVID-19 pandemic // Journal of Environmental Horticulture. 2022. Vol. 40. No 1. Pp. 10–17. https://doi.org/10.24266/0738-2898-40.1.10
9. Buru T.H., Buta E., Bucur G., Cantor M. Children – plant interaction using therapeutic horticulture intervention in a Romanian school // Acta Universitatis Sapientiae, Agriculture and Environment. 2019. 11. No 1. Pp. 130‒138. https://doi.org/10.2478/ausae2019-0012
10. Chalmin-Pui L.S., Griffiths A., Roe J.J., Heaton T., Cameron R.W.F. Why garden? – Attitudes and the perceived health benefits of home gardening // Cities. 2021. Vol. 112. https://doi.org/10.1016/j.cities.2021.103118
11. Clatworthy J., Hinds J., Camic P.M. Gardening as a mental health intervention: a review // Mental Health Review Journal. 2013. Vol. 18. No 4. P. 214–225. https://doi.org/10.1108/MHRJ02-2013-0007
12. Ingram, David S.; Vince-Prue, Daphne; Gregory, Peter J., ред. (2008). Science and the garden the scientific basis of horticultural practice(вид. 2nd). Oxford: Blackwell. 
13. Kingsley, J.; Foenander, E.; Bailey, A. You feel like you’re part of something bigger: Exploring motivations for community garden participation in Melbourne, Australia. BMC Publ. Health2019, 19, 745.
14. Huxley, Anthony; Griffiths, Mark; Levy, Margot (1992) [1st ed. Frederick Chittenden and William Stearn. Oxford University Press 1951. 2nd ed. P.M. Synge (ed.) Oxford 1956]. The New Royal Horticultural Society Dictionary of Gardening (4 vols.). London: Macmillan Publishers