ПОНЯТТЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВʼЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

Постановка проблеми. У сучасному світі психічне здоров’я є не менш важливим за фізичне, адже воно визначає не лише психологічний стан людини, а й її здатність ефективно функціонувати в усіх сферах життя. В умовах повномасштабної війни, постійного зростання соціальної напруги, інформаційного перенасичення, політичної та економічної нестабільності, зростає кількість випадків психоемоційного виснаження, тривожних розладів, депресивних станів, емоційного вигорання. Психічне здоров’я стало не лише медичною чи психологічною проблемою, а й важливою складовою національної безпеки [1, 2].

Особливої уваги потребує збереження психічного здоров’я в ранньому юнацькому віці, оскільки юнаки часто відчувають значний тиск стосовно високих очікувань оточуючих, вирізняються залежністю від цифрових технологій, а життя у складних українських реаліях зумовлює невпевненість у майбутньому. Відповідно постає питання визначення критеріїв та показників психічного здоров’я особистості, що слугуватимуть маркерами у прогнозуванні ймовірних ризиків його порушення та сприятимуть розробці психокорекційних програм для відновлення й підвищення його рівня [4].

Мета публікації полягає у теоретичному вивченні поняття психічного здоров’я з позицій різних наукових підходів.

Виклад основного матеріалу. Поняття «психічне здоров’я» вивчається в різних галузях науки (медицина, фізіологія, психологія, філософія та інші), проте й досі не має чіткого його розуміння. В сучасній науковій традиції психічне здоров’я розглядається як складне, динамічне, багатогранне явище, що поєднує в собі емоційну стабільність, когнітивну адекватність, соціальну включеність та духовну зрілість. Це явище значно більше, ніж відсутність хвороби, воно охоплює все психологічне фунціонування індивіда, його ставлення до себе та інших і світу загалом [2].

Відповідно до визначення ВООЗ, психічне здоров’я – це не лише відсутність психічних розладів, а стан благополуччя, за якого людина може розкривати свій потенціал, долати життєві труднощі, продуктивно працювати та брати участь у житті суспільства. Також Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує на важливості соціального та духовного аспекту в розумінні психічного здоров’я, що засвідчує про його безпосередній зв’язок із загальним рівнем якості життя особистості  [2].

Різниця в підходах, від біологічного до гуманістичного та екзистенційного, вказують на складність та багатогранність цього феномену. Тому перед науковцями постає завдання систематизувати сучасні наукові підходи, визначити структуру психічного здоров’я та його основні елементи, а також зрозуміти їх практичне значення у житті особистості  [3].

Розглядаючи структуру психічного здоров’я особистості на засадах біологічного підходу, науковці (Я. Андрушко та інші) акцентують увагу на таких його аспектах як спадковість, тип нервової системи, рівень гормонального фону. Представники гуманістичного підходу (А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Олпорт та інші) наголошують на самореалізації, автентичності та розвитку внутрішнього потенціалу особистості. Екзистенційно-філософський підхід (С.К’єркегор, В.Франкл, Р.Мей та інші) поєднує психічне здоров’я зі здатністю особистості знаходити сенс у житті, приймати свободу вибору і відповідальність [3, 5].

У сучасній психології (І.Галецька, Т.Сосновський та інші) дедалі частіше наголошують на необхідності вивчення поняття психічного здоров’я з позиції інтегративного підходу, що передбачає поєднання емоційного, вольового, когнітивного та соціального аспектів функціонування особистості [2].

Визначення психічного здоров’я потребує врахування багатьох факторів – від генетичних і нейрофізіологічних до культурних та екзистенційних. Науковці виокремлюють чотирьох компонентну структуру психічного здоров’я – від базового (психофізіологічного) до екзистенційного, що включає особистісний сенс і життєтворчість. В межах кожного з компонентів визначено критерії сформованості:

• психосоматичний компонент представлений активністю, піднесеним настроєм, корисними звичками (почуття міри й самозбереження, помірність у задоволенні базових потреб);
• психічний – емоційним комфортом (емоційною стійкістю), гнучкістю мислення, вольовим самоконтролем та стресостійкістю;
• соціальний – децентрацією, соціально-психологічною адаптацією, доброзичливістю та толерантністю до проблем;
• духовно-смисловий компонент – саморефлексією, духовно-оптимістичним світосприйняття, внутрішнім локусом контролю (відповідальністю) та творчою реалізованістю [3].

Важлива роль при цьому відводиться емоційно-вольовому критерію (психічного компоненту) психічного здоров’я, який передбачає здатність людини розпізнавати, адекватно переживати та регулювати власні емоції і демонструвати усвідомлену поведінку. Стійкість до стресу, уміння приймати рішення, підтримувати цілісність «Я», володіти собою у складних обставинах – усе це свідчить про високий рівень розвитку емоційно-вольової сфери, а отже й про високий рівень психічного здоров’я особистості [3].

Висновки. Психічне здоров’я – це цілісне явище, яке інтегрує фізіологічні, психологічні, соціальні та духовні аспекти людського функціонування. У контексті сучасних викликів, зокрема війни, соціальної нестабільності та психологічного виснаження, збереження психічного здоров’я особистості є надзвичайно актуальним питанням. Розуміння структури психічного здоров’я та його компонентів дозволяє не лише діагностувати ризики, а й формувати ефективні механізми його підтримки на різних етапах життя особистості.

Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо у реалізації пілотажного дослідження, спрямованого на вивчення емоційно-вольового компоненту психічного здоров’я в осіб раннього юнацького віку.

Джерела та література

1. Бех І.Д. Особистість у просторі духовного розвитку: навч. посіб. Київ: Академвидав, 2012. 256 с.
2. Галецька І.І.Психологічне здоров’я як проблема національної безпеки.Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. 2012. Вип. 2(1). С. 49-58. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvldu_2012_2%281%29__8.
3. 3. Павлик Н. Структура й критерії психологічного здоров’я особистості. Психологія і особистість, (1), 34-59. https://doi.org/10.33989/2226-4078.2022.1.252051
4. Федотова Т.В. Проблема переживання самотності особистістю в умовах військових дій (на прикладі емпіричного дослідження студентів-психологів). Наукові перспективи (Серії «Державне управління»,«Право», «Економіка», «Медицина», «Педагогіка», «Психологія»). Випуск №5(23). 2022. С. 551-563. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2022-5(23)-551-563
5. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог в концтаборі. Харків: КСД. 2016. 160 с.