ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТРИВОЖНОСТІ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Ранній юнацький вік (15-17 років) є критичним періодом у розвитку особистості, коли відбувається активне формування ідентичності, професійне самовизначення, становлення системи цінностей. У цей період молоді люди особливо вразливі до соціальної тривожності – страху негативної оцінки з боку інших, занепокоєння щодо власної соціальної прийнятності, побоювання відторгнення [6]. Водночас саме в ранньому юнацькому віці формується мотивація досягнення – прагнення до успіху, бажання реалізувати свій потенціал, готовність докладати зусилля для досягнення поставлених цілей [3].

Сучасне суспільство характеризується високим рівнем соціальної напруженості, невизначеності та конкуренції, що створює особливі виклики для молодого покоління. Особливо гостро проблема постає в умовах воєнного стану в Україні, що значно підвищує рівень тривожності у молоді [19]. Висока соціальна тривожність може призводити до уникнення важливих соціальних ситуацій, обмеження соціальних контактів, зниження академічної успішності, погіршення психологічного благополуччя [1].

Питання про взаємозв’язок соціальної тривожності та мотивації досягнення в ранньому юнацькому віці є недостатньо дослідженим у вітчизняній психології. Більшість досліджень розглядають ці феномени ізольовано один від одного [11; 24]. Проте є підстави вважати, що соціальна тривожність та мотивація досягнення тісно взаємопов’язані: високий рівень соціальної тривожності може блокувати реалізацію мотивації досягнення через страх негативної оцінки [8], а домінування мотивації уникнення невдачі може посилювати соціальну тривожність [7].

Соціальна тривожність є складним багатокомпонентним психологічним феноменом, що включає когнітивні, емоційні, фізіологічні та поведінкові компоненти. Є. Коць визначає соціальну тривожність як стійкий страх однієї чи більше соціальних ситуацій, у яких людина піддається можливому оцінюванню з боку інших [6]. В. Краснова та А. Холмогорова показують, що соціальна тривожність значно впливає на якість міжособистісних стосунків, рівень стресу та емоційну адаптацію студентів [8].

Центральною характеристикою соціальної тривожності є страх негативної оцінки з боку інших людей. Соціально тривожні особи схильні до негативних інтерпретацій нейтральних подій, очікування негативних наслідків, фокусування уваги на потенційних загрозах [23]. У міжособистісних стосунках вони часто виявляють невпевненість, залежність від думки інших, страх відторгнення [1].

Є. Коць аналізує особистісні схеми як схильність до розвитку соціальної тривожності, показуючи, що люди з соціальною тривожністю мають специфічні когнітивні схеми – стійкі когнітивні структури, через які вони інтерпретують соціальну інформацію [5]. Це можуть бути схеми неповноцінності («Я гірший за інших»), відторгнення («Мене ніхто не любить»), соціальної неприйнятності («Я дивний»).

Мотивація досягнення являє собою стійку особистісну характеристику, що визначає прагнення людини до успіху та високих результатів у діяльності. С. Занюк підкреслює, що емоційні стани, до яких належить і тривожність, значно впливають на мотиваційну сферу особистості [3]. Т. Левченко показує, що мотивація може по-різному проявлятися залежно від контексту діяльності [12].

Виділяють два основні типи мотивації досягнення: мотивацію досягнення успіху (орієнтація на позитивний результат, прагнення до самореалізації) та мотивацію уникнення невдачі (страх провалу, уникнення ризику). А. Колчигіна виявила, що студенти з високою мотивацією досягнення успіху сприймають стресові ситуації як виклик, тоді як студенти з мотивацією уникнення невдачі переживають значно вищий рівень стресу та тривожності [4].

Ранній юнацький вік є сензитивним періодом для формування як соціальної тривожності, так і мотивації досягнення. Л. Левковська показує, що в юнацькому віці тривожність може бути пов’язана з різними факторами: невизначеністю майбутнього, складністю життєвих виборів, страхом не виправдати очікування батьків і вчителів, труднощами в міжособистісних стосунках [11]. І. Ясточкіна виявила, що ранній юнацький вік є сензитивним періодом для корекції тривожності, оскільки особистість ще досить пластична і відкрита до психологічних впливів [24].

Взаємозв’язок соціальної тривожності та мотивації досягнення опосередкований когнітивними механізмами (особистісні схеми, атрибуція причин успіхів та невдач), емоційними процесами (переживання стресу, страху невдачі) та поведінковими патернами (уникнення versus активне подолання) [7]. О. Чуйко та І. Іванова виявили криволінійну залежність між тривожністю та успішністю: помірний рівень тривожності є оптимальним, тоді як високий рівень дезорганізує діяльність [22].

Особливо гостро проблема тривожності постає в контексті воєнних подій. І. Сингаївська та О. Кравчук показали, що війна значно підвищує рівень тривожності та страхів у підлітків [19]. А. Токарчук та І. Коваль виявили, що досвід війни залишає глибокий слід у психіці молодих людей, може призводити до розвитку тривожних розладів [20].

Дослідження проводилося на базі Шацького лісового фахового коледжу імені В. В. Сулька протягом 2024-2025 навчального року. Вибірку склали 60 здобувачів освіти вікової групи 15-17 років (38 юнаків, 22 дівчини). Для реалізації формувального експерименту вибірку було розділено на експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи по 30 осіб у кожній.

Використано комплекс психодіагностичних методик: Шкала соціальної тривожності Лібовіца для оцінки рівня страху та уникнення в соціальних ситуаціях [27]; Методика діагностики рівня особистісної тривожності Спілбергера; Методика діагностики мотивації досягнення; Методика діагностики мотивації до успіху Т. Елерса; Методика діагностики мотивації до уникнення невдач Т. Елерса [17].

Для статистичної обробки даних використано описову статистику, кореляційний аналіз (коефіцієнт кореляції Пірсона), порівняльний аналіз (t-критерій Стьюдента), обчислення коефіцієнта d Коена для оцінки величини ефекту. Статистична обробка здійснювалася за допомогою SPSS 23.0.

Дослідження включало три етапи: констатувальний етап – первинна діагностика, формування груп; формувальний експеримент (грудень 2024 – березень 2025) – реалізація програми психологічної корекції для ЕГ (16 занять по 1,5 години, 2 рази на тиждень); постформуючий зріз – повторна діагностика, оцінка ефективності програми.

Програма психологічної корекції базувалася на інтегративному підході, що поєднує когнітивно-біхевіоральні, гуманістичні та групові методи роботи [25]. Програма включала три модулі: робота з соціальною тривожністю (заняття 1-7), розвиток мотивації досягнення (заняття 8-12), інтеграція навичок (заняття 13-16).

Аналіз рівня соціальної тривожності за Шкалою Лібовіца виявив високу поширеність проблеми: 43,3% досліджуваних мають високий або дуже високий рівень соціальної тривожності, 43,4% – помірний рівень, лише 13,3% – низький рівень. Середній бал становив М=58,4 (SD=22,1), що відповідає помірному рівню на межі з високим. Ці дані узгоджуються з результатами досліджень Л. Левковської [11] та І. Ясточкіної [24], які також виявили високий рівень тривожності у юнацькому віці.

За методикою Спілбергера 41,7% досліджуваних демонструють високий рівень особистісної тривожності, що перевищує нормативні показники. Середній показник становив М=43,7 (SD=9,8). Високий рівень тривожності може бути пов’язаний з впливом воєнного стану, що підтверджується дослідженнями І. Сингаївської та О. Кравчук [19].

Аналіз мотиваційної структури виявив несприятливу картину: у 40,0% досліджуваних домінує мотивація уникнення невдачі, лише 30,0% демонструють домінування мотивації досягнення успіху за методикою А. Реана. Середній показник мотивації успіху становив М=13,8 (SD=5,2), тоді як показник мотивації уникнення невдачі – М=16,4 (SD=5,6). Таке співвідношення свідчить про домінування захисної, уникаючої орієнтації, що узгоджується з даними А. Колчигіної [4].

Кореляційний аналіз підтвердив висунуту гіпотезу про наявність статистично значущого зворотного зв’язку між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення (табл. 1).

Таблиця 1

Кореляційні зв’язки між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення (n=60)

Виявлено негативну кореляцію між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення успіху (r=-0,61; p<0,01), що означає: чим вищий рівень соціальної тривожності, тим нижча мотивація досягнення успіху. Позитивна кореляція між соціальною тривожністю та мотивацією уникнення невдачі (r=0,64; p<0,01) показує, що високий рівень соціальної тривожності пов’язаний з домінуванням мотивації уникнення невдачі. Ці результати підтверджують теоретичні положення про взаємозв’язок тривожності та мотивації [6; 7; 8].

Результати формувального експерименту

Програма психологічної корекції включала когнітивне реструктурування для зміни дисфункціональних думок, техніки релаксації для зниження фізіологічних проявів тривожності, рольові ігри та експозицію для відпрацювання нових моделей поведінки, цілепокладання та роботу з атрибуціями для розвитку мотивації досягнення. Використано методи групової психокорекції, що створили атмосферу підтримки та взаємодопомоги [25].

Результати постформуючого зрізу переконливо підтвердили ефективність програми (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка показників в експериментальній групі (n=30)

В експериментальній групі виявлено статистично значуще зниження соціальної тривожності на 16,6 балів (t=3,84; p<0,001), підвищення мотивації досягнення на 3,5 бали (t=4,52; p<0,001), підвищення мотивації успіху на 4,3 бали (t=4,18; p<0,001) та зниження мотивації уникнення невдачі на 4,2 бали (t=3,76; p<0,001). Величини ефектів за критерієм d Коена (0,70-1,01) відповідають великим та дуже великим ефектам, що свідчить про високу практичну значущість результатів.

У контрольній групі статистично значущих змін не виявлено (p>0,05 для всіх показників), що підтверджує специфічний ефект програми. Порівняння ЕГ і КГ після експерименту виявило значущі відмінності за всіма показниками (p<0,05 до p<0,001).

Важливим результатом є послаблення негативного зв’язку між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення після участі в програмі з r=-0,61 (p<0,01) до r=-0,38 (p<0,05). Це означає, що соціальна тривожність стала менше впливати на мотивацію досягнення. Учасники навчилися долати свою тривожність заради досягнення важливих цілей, що узгоджується з принципами когнітивно-біхевіоральної терапії [27].

Якісний аналіз показав, що учасники відзначають: зменшення страху перед соціальними ситуаціями (83% учасників), покращення здатності контролювати тривожність (77%), зміну дисфункціональних думок (73%), підвищення впевненості в собі (87%), формування чітких життєвих цілей (67%), конструктивне ставлення до невдач (63%), покращення соціальних стосунків (73%).

Отримані результати підтверджують теоретичні положення про складний взаємозв’язок між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення [3; 4; 6; 8]. Високий рівень соціальної тривожності блокує реалізацію мотивації досягнення через страх негативної оцінки, що призводить до формування уникаючих стратегій поведінки. Молоді люди з високою соціальною тривожністю обирають безпечні, але малопродуктивні стратегії, уникають ситуацій, де їх можуть оцінювати, що обмежує їхні можливості для розвитку та самореалізації.

Високий рівень тривожності у вибірці (43,3% мають високий або дуже високий рівень) може бути пов’язаний з впливом воєнного стану, що створює додаткові стресори, посилює переживання невизначеності майбутнього [19; 20]. Це підкреслює актуальність розробки ефективних програм психологічної підтримки молоді в умовах підвищеного соціального стресу.

Ефективність розробленої програми підтверджує доцільність інтегративного підходу, що поєднує різні методи роботи. Когнітивне реструктурування дозволило змінити дисфункціональні думки, що підтримують тривожність [5; 6]. Техніки релаксації допомогли знизити фізіологічні прояви тривожності. Рольові ігри та експозиція дали можливість відпрацювати нові моделі поведінки в безпечному середовищі. Робота з мотивацією через цілепокладання та зміну атрибуцій сприяла формуванню мотивації досягнення успіху [12; 18].

Важливою була групова форма роботи, що створила атмосферу підтримки та взаємодопомоги [25]. Учасники відчули, що не самотні у своїх переживаннях, що багато інших молодих людей стикаються з подібними проблемами. Це зменшило відчуття ізольованості та дало надію на зміни.

Послаблення зв’язку між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення після участі в програмі свідчить про те, що можливо навчити молодих людей долати тривожність заради досягнення важливих цілей. Соціальна тривожність перестає бути блокуючим фактором для мотивації досягнення, що відкриває нові можливості для самореалізації.

В результаті проведеного дослідження виявлено високу поширеність соціальної тривожності у вибірці раннього юнацького віку: 43,3% мають високий або дуже високий рівень, що може бути пов’язано з впливом воєнного стану.

Підтверджено наявність статистично значущого зворотного зв’язку між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення (r=-0,58 до r=-0,61; p<0,01). Високий рівень соціальної тривожності пов’язаний з домінуванням мотивації уникнення невдачі (r=0,64; p<0,01).

Розроблена програма психологічної корекції довела високу ефективність: статистично значуще зниження соціальної тривожності (d=0,82), підвищення мотивації досягнення (d=1,01), зміна мотиваційної структури на більш сприятливу.

Послаблення зв’язку між соціальною тривожністю та мотивацією досягнення після участі в програмі (з r=-0,61 до r=-0,38) свідчить про можливість навчити молодих людей долати тривожність заради досягнення цілей.

Результати мають важливе практичне значення для роботи психологічних служб закладів освіти, профорієнтаційної роботи, розробки програм психологічної підтримки молоді.

Перспективи подальших досліджень включають катамнестичне дослідження для оцінки довготривалості ефектів програми, вивчення гендерних особливостей взаємозв’язку соціальної тривожності та мотивації досягнення, розробку онлайн-версії програми для розширення доступності психологічної допомоги.

Список використаних джерел

1. Батраченко І., Сурякова М., Учитель І. Соціальна тривожність у міжособистісній взаємодії студентів. Психологія і особистість. 2019. № 1(15). С. 185-197.
2. Долинська Л. В., Лемак М. В., Петрище В. Ю. Психологія : навч.-метод. посіб. для студентів вищих навч. закладів. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 540 с.
3. Занюк С. С. Психологія мотивації : навч. посіб. Київ : Либідь, 2002. 304 с.
4. Колчигіна А. В. Навчальний стрес студентів з різним мотиваційним потенціалом досягнення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2018. Вип. 1. С. 134-139.
5. Коць Є. М. Особистісні схеми як схильність до розвитку соціальної тривожності. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2017. Вип. 1(2). С. 95-100.
6. Коць Є. М. Феномен соціальної тривожності як наукова проблема. Теоретичні і прикладні проблеми психології. 2017. № 1(42). С. 174-183.
7. Краєва О., Никитюк Т. Психологічні механізми особистісної тривожності в підлітковому віці. Психологія: реальність і перспективи. 2020. Вип. 14. С. 86-92.
8. Краснова В., Холмогорова А. Соціальна тривожність і її зв’язок з емоційною дезадаптацією, рівнем стресу і якістю міжособистісних відносин у студентів. Питання психології. 2011. № 3. С. 49-58.
9. Кузнєцов І. П. Залежність показників концентрації та розподілу уваги від рівня особистісної тривожності. Вісник Одеського національного університету. Психологія. 2014. Т. 19. Вип. 1(31). С. 109-115.
10. Кушаков П. К. Проблема стресу в сучасних психологічних дослідженнях. Психологічний журнал. 2018. № 4(14). С. 78-92.
11. Левковська Л. Б. Психологічні чинники виникнення тривожності у осіб юнацького віку. Вісник Національного університету оборони України. 2013. Вип. 5(36). С. 136-140.
12. Левченко Т. Мотивація суб’єкта в різних видах діяльності : монографія. Вінниця : Нова книга, 2012. 368 с.
13. Мащак С. О. Методи психологічної корекції тривожних станів особистості. Проблеми сучасної психології. 2016. Вип. 34. С. 267-279.
14. Мащак С. О. Психологічні особливості тривожності в юнацькому віці. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2015. Вип. 2. С. 89-94.
15. Мелен К. Особливості акцентуацій характеру сучасних українських підлітків. Психологія: реальність і перспективи. 2019. Вип. 12. С. 156-162.
16. Мельник В. Невротична особистість як соціально-культурний феномен в екзистенціальній психології. Психологія і суспільство. 2017. № 4. С. 98-107.
17. Методи дослідження особистості : методичний посібник / Л. В. Долинська; НПУ ім. М.П. Драгоманова. Київ : НПУ, 2003. 53 с.
18. Прядко Н. Мотивація досягнення як детермінанта успіху в професійній діяльності особистості. Психологія і суспільство. 2019. № 3. С. 112-126.
19. Сингаївська І., Кравчук О. Особистісні характеристики переживання страху та тривоги у підлітків під час війни. Психологія і особистість. 2022. № 2(22). С. 145-161.
20. Токарчук А., Коваль І. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту. Актуальні проблеми психології. 2023. Т. 15. Вип. 29. С. 234-248.
21. Федорчук С., Лисенко О., Сінельнікова Т. Вплив мотивації досягнення успіху та уникнення невдач на властивості уваги кваліфікованих спортсменок. Молодіжний науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2015. Вип. 17. С. 86-91.
22. Чуйко О., Іванова І. Вплив рівня тривожності на успішність навчальної діяльності підлітків. Психологія: реальність і перспективи. 2019. Вип. 13. С. 234-240.
23. Широких А., Шевчук А. Психологічні особливості підвищеної тривожності у підлітків. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2018. № 2(20). С. 201-206.
24. Ясточкіна І. А. Психологічні чинники виникнення та корекції особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. Київ, 2015. 20 с.
25. Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання : навч. посіб. Київ : Вища школа, 2004. 679 с.
26. Reeve J. Understanding Motivation and Emotion. 7th ed. Hoboken, NJ : John Wiley & Sons, 2018. 688 p.
27. Menin D.S., Fresco D.M., Schneier F.R., Davies S.O., Liebowitz M.R. Screening for social anxiety disorder using the Liebowitz Social Anxiety Scale. Journal of Anxiety Disorders. 2022. 16(6). Р. 661–673.