Актуальність проблеми. Через умови, в яких опинилось українське суспільство, особливо вразливі верстви населення: війна, соціально-політична нестабільність, швидкий нерівномірний темп життя, вимушена міграція, втрати, постає питання накопичення внутрішніх ресурсів людини. Якщо враховувати сучасні результати дослідження [1], стан українського суспільства можна із впевненістю охарактеризувати як кризовий. Ми вважаємо, задля того, щоб справлятися з життєвими викликами й успішно адаптуватися до складних умов, необхідно усвідомлювати ці процеси та вдаватися до більш гнучких моделей поведінки. Також важливим є пошук нових життєвих сенсів, набуття корисного досвіду та переосмислення цінностей, які забезпечують життєстійкість та сприяють розвитку резильєнтності. Отже, вивчення соціально-адаптаційних особливостей резильєнтності людини у статево-віковому вимірі є надзвичайно важливим та актуальним у наших реаліях життя.
Мета дослідження полягає у визначенні соціально-адаптаційних та психологічних особливостей резильєнтності у осіб різних вікових категорій, а також з’ясувати роль вікових чинників у розвитку та прояві резильєнтності в умовах соціальної нестабільності.
Виклад основного матеріалу. Аналіз сучасних досліджень та наукових джерел свідчить про те, що резильєнтність є надзвичайно важливою темою для науковців, фахівців з психології здоров’я. Цій темі присвятили свої роботи такі науковці, як О.Бєлкіна-Ковальчук, О. Васильєва, Г.Кравець, Е. Грішин, О. Кокун, Г. Лазос, А. Максименко, О. Махнач, О.Мерзлякова, Л. Царенко, В. Чернобровкіна, В. Чернобровкін, А. Федер, О. Хамініч, І. Шаповал та інші. Спроби узагальнити зарубіжний досвід науковців з проблем дослідження резильєнтності здійснено у робота О. Чиханцової, К. Гуцол [2]. Українські дослідники акцентують увагу на важливості розвитку резильєнтності як ресурсу психологічної допомоги та профілактики емоційного вигорання, ПТСР, депресій. Резильєнтність розглядається як здатність особистості зберігати психічне здоров’я, ресурсний стан та адаптивність у надзвичайно стресових і травматичних обставинах.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає поняття резильєнтності як особиста ресурсність, здатність справлятися з важкими ситуаціями та може розвиватися завдяки захисним факторам, наприклад, сприятливе зовнішнє середовище. У словнику Американської асоціації психологів АРА (American Psychological Association Dictionary of Psychology, 2018) резильєнтність визначається як процес і наслідок успішної адаптації до важких подій життя чи “викликів”, особливо через емоційну, психічну чи поведінкову гнучкість та пристосування до зовнішніх та внутрішніх вимог [2, с. 11]. Як вважає Г.Лазос, типовим прикладом визначення резильєнтності є визначення Ф. Лозеля: резильєнтність - це здатність людини або соціальної системи вибудовувати нормальне, повноцінне життя в складних умовах. Науковець підкреслює, що незважаючи на простоту визначення цього поняття, концепція резильєнтності є набагато ширшою, ніж просто поняття «подолання» [3, с. 30]. Наукова інтерпретація поняття є більш розгорнутою і представлена в працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців.
На нашу думку, частково розкрито аспект резильєнтності саме у осіб старшого віку. Лише останнім часом науковці почали приділяти більше уваги дослідженню аспектів резильєнтності осіб саме цієї вікової категорії. Як вважають науковці, люди старшого віку часто стикаються з проблемами перебудови життєвого циклу, змінами в сімейній системі, погіршенням фізичного здоров’я, зниженням життєвої активності. Зазначені аспекти життя осіб поважного віку, на думку науковців, можуть привести до подальших психологічних проблем, таких як самотність, песимізм, тривожність, депресія
[4, с.50]. Нам слід зазначити, що процес старіння розглядався переважно як негативне явище, пов’язане з втратами у соціальній, фізичній та когнітивній сферах. Проте нещодавні зміни в концепції геронтології сприяли формуванню позитивного підходу до старіння, що базуються на ідеї “успішного старіння” та підкреслює можливості особистісного розвитку й адаптації на пізніх етапах життя [5]. У контексті вікового виміру дослідження резильєнтності науковці підкреслюють важливість цього феномену для людей поважного віку. K.Bolton трактує резильєнтність як захисний фактор, що допомагає долати труднощі старіння, зберігати здатність ставити досяжні цілі та не втрачати сенс життя навіть за несприятливих обставин [6]. За твердженням T. Cosco та K. Howse, поняття резильєнтності є відносно новим, однак воно має значний потенціал для досліджень у сфері геронтології, адже дозволяє глибше зрозуміти, яким чином можна підвищувати рівень благополуччя людей старшого віку, незважаючи на виклики цього періоду життя [7]. Практичні результати закордонних досліджень підтверджують вагому роль стійкості у забезпеченні психологічного та фізичного здоров’я в старості. Так, E. Gerino виявила, що високий рівень резильєнтності знижує ризики тривоги, депресії й самотності, а також підвищує відчуття якості життя [8]. Аналогічні результати наведено у роботі Leandro da Silva-Sauer та співавтори, де підкреслено, що резильєнтні особи рідше виявляють симптоми депресії навіть за інтенсивних стресових обставин [9]. C. West та колеги наголошують на значенні підтримуючого родинного середовища, а M. Pentz підкреслює роль соціальних контактів і духовних переконань у формуванні життєстійкості та резильєнтності в осіб з онкологічними захворюваннями [10; 11]. Аналіз наукових праць свідчить, що резильєнтність у поважному віці виконує функцію важливого психологічного ресурсу, який сприяє підтриманню якості життя та емоційного благополуччя. Серед ключових чинників, що підсилюють життєстійкість та резильєнтність, ми виокремлюємо надважливі: соціальна підтримка, сприятливе сімейне оточення, духовні переконання, активна життєва позиція, відчуття сенсу навіть у малому, змістовність та наповненість життя, впевненість та сформована адекватна самооцінка, прийняття себе та власного досвіду здатність зберігати життєві цілі попри труднощі старіння.
Отримані результати нашого емпіричного дослідження свідчать, що між віковими групами існують статистично значущі відмінності за всіма показниками (p < 0.05). Відмінності зафіксовано для резильєнтності (H = 13.76; p = 0.003) та життєстійкості (H = 9.95; p = 0.019) - показників, що відображають внутрішню стійкість і здатність особистості до подолання труднощів. Для уточнення міжгрупових відмінностей проведено пост-хок аналіз за методом Данна з поправкою Бонферроні. Результати показали, що значні відмінності спостерігаються між юнацькою та старшою віковими групами: у старших учасників спостерігаються вищі рівні резильєнтності, життєстійкості, емоційного комфорту та адаптивності (p < 0.05). Також нами встановлено, що показник «Прийняття себе» значуще відрізняється між віковими групами юнаків та старших осіб, що свідчить про поступове формування позитивного ставлення до себе в процесі особистісного розвитку. Відмінності за шкалою «Прийняття інших» проявилися головним чином між юнаками та старшими респондентами - старші виявляють вищу толерантність і соціальну зрілість у міжособистісній взаємодії. Отримані результати підтверджують, що з віком відбувається зростання рівня психологічної зрілості особистості, що виражається у підвищенні резильєнтності, життєстійкості, емоційної стабільності та здатності до ефективної соціальної адаптації. Найнижчі показники характерні для юнацької групи, у якій ці якості перебувають у процесі становлення, тоді як у старшій групі спостерігається більш сформований комплекс внутрішньої стійкості, самоприйняття та гнучкості у взаємодії з навколишнім світом.
На нашу думку, попри зменшення фізичних ресурсів, люди поважного віку можуть мати високу внутрішню стійкість, що базується на життєвому досвіді, мудрості, здатності приймати реальність і зберігати гідність у складних обставинах.
Джерела та література:
- Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “ТИ ЯК?” Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України. URL: https://howareu.com/news/ukraintsi-vidchuvaiut-stres-i-tryvohu-ale-obyraiut-konstruktyvni-kopinhovi-stratehii-reahuvannia-na-tsi-stany
- Чиханцова О. А., Гуцол К. В. Психологічні основи розвитку резильєнтності особистості в період пандемії Сovid-19: практичний посібник. Національна академія педагогічних наук України, Інститут психології імені Г. С. Костюка. Київ, 2022. 128 с.
- Лазос Г. П. Резильєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень/ ред. Г. П. Лазос. Актуальні проблеми психології. Том 3.: Консультативна психологія і психотерапія. Вип. 14. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2018. Вип. 14. С. 26 - 64.
- Чарнєва О., Бондар К. Особливості прояву резильєнтності серед осіб поважного віку: зб. наук. матеріалів II науково-практичної конференції (м. Полтава, 23-24 травня 2024). Полтава : Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», 2024. С.50-52.
- Harris P. B. Another Wrinkle in the Debate about Successful Aging: The Undervalued Concept of Resilience and the Lived Experience of Dementia. The International Journal of Aging and Human Development. Vol. 67. no. 1. P. 43–61. URL: https://doi.org/10.2190/ag.67.1.c
- Bolton K. W., Praetorius R. T., Smith-Osborne A. Resilience Protective Factors in an Older Adult Population: A Qualitative Interpretive Meta-Synthesis. Social Work Research. Vol. 40, no. 3. P. 171–182. URL: https://doi.org/10.1093/swr/svw008
- Cosco T. D., Howse K., Brayne C. Healthy ageing, resilience and wellbeing. Epidemiology and Psychiatric Sciences. 2017. Vol. 26, no. 6. P. 579–583. URL: https://doi.org/10.1017/s2045796017000324
- Gerino E., Rollè L., Sechi C., Brustia P. Loneliness, Resilience, Mental Health, and Quality of Life in Old Age: A Structural Equation Model. Frontiers in Psychology. Vol. 8. URL: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2017.02003
- da Silva-Sauer et al. Psychological Resilience Moderates the Effect of Perceived Stress on Late-Life Depression in Community-Dwelling Older Adults. Trends in Psychology. 2021. URL: https://doi.org/10.1007/s43076-021-00073-3
- West C., Buettner P., Stewart L., Foster K., Usher K. Resilience in families with a member with chronic pain: a mixed methods study. Journal of Clinical Nursing. 2012. Vol. 21, no. 23-24. P. 3532–3545. URL: https://doi.org/10.1111/j.1365-2702.2012.04271.x
- Pentz M. Resilience Among Older Adults with Cancer and the Importance of Social Support and Spirituality-Faith. Journal of Gerontological Social Work. Vol. 44, no. 3-4. P. 3–22. URL: https://doi.org/10.1300/j083v44n03_02
inforum.in.ua@ukr.net