Різнобічне теоретико-емпіричне вивчення проблем психоемоційного вигорання як чинника деформації Я-концепції депривованої особистості, здійснене нами у концептуальних межах наукової школи професора Ярослава Гошовського «Ревіталізація психогенези депривованої особистості» з урахуванням теми науково-дослідної роботи кафедри педагогічної та вікової психології «Вікові та педагогічні виміри психогенези особистості: норма і девіація (ревіталізаційний ракурс)» на базі науково-дослідної лабораторії «Психогенеза особистості» [1; 2; 3; 4].
На підставі отриманих теоретико-емпіричних результатів дослідження можна зробити викладені нижче узагальнення, які, а наш погляд, концентрують ключові сутнісно-функціональні параметри досліджуваного явища.
Завдяки результатам теоретико-методологічного аналізу феномену психоемоційного вигорання можна стверджувати, що він чинить істотний негативний вплив на процеси онто- і соціогенези особистості, зумовлюючи численні психологічні амортизації та деформаційні зміщення. Витоки таких порушень найчастіше простежуються у сфері міжособистісних взаємин, насичених афективною дисгармонією, психоемоційною напруженістю та конфліктогенними детермінантами, зокрема у професійному середовищі та сімейному мікросоціумі.
Психоемоційне вигорання може спричиняти комплексні психологічні (афективні, когнітивні, мотиваційні, поведінкові) та психосоматичні розлади, зокрема суб’єктивний дискомфорт, регресивні зміни та дезорганізацію функціонування ключових рівнів психоструктури особистості.
Як багатовимірний симптомокомплекс вигорання завдає шкоди соціально-психологічній сфері (породжуючи конфлікти, дисгармонію комунікативно-перцептивних процесів, комунікативні бар’єри тощо), трансформує особистісні характеристики (дезінтегруючи усталені риси та якості), дестабілізує спонукально-мотиваційні механізми (зумовлюючи апатію, розчарування, збайдужіння, соціальну аутизацію), порушує афективну сферу (підвищуючи рівень тривожності, фрустрованості, вразливості, імпульсивності), а також негативно впливає на регулятивно-поведінкові параметри (викликаючи невпевненість, безпорадність тощо).
Отож узагальнюємо, що психоемоційне вигорання трактується в сучасній психологічній науці як складний та розгалужений феномен, який істотно ускладнює міжособистісне спілкування і фахову діяльність людини в сім’ї та на роботі, оскільки розбалансовує афективно-когнітивні поведінкові тактики і стратегії та призводить до психофізичної втоми й соціальних дисфункцій.
Прояви психоемоційного вигорання та психофізичного виснаження досліджені в багатьох аспектах, зокрема його негативний вплив констатовано у діяльності педагогів, медиків, спортсменів, працівників спецслужб, поліцейських, працівників пожежно-рятувальних підрозділів, студентів, депривованих дітей та ін., що засвідчує як сформованість досить розлогого аналітичного дискурсу, так і необхідність подальших деталізованих досліджень.
Я-концепція людини розглядається як складне багаторівневе психічне утворення, що інтегрує особистісні й соціальні виміри та постає провідним конструктом самосвідомості. Вона акумулює самооцінку, систему різних образів Я, самоакцептацію та забезпечує цілісне усвідомлення самості, а також функціонування процесів самопізнання, самоставлення і саморегуляції.
Структура Я-концепції тісно корелює із самоуявленням та самоідентичністю, формуючись під впливом як індивідуального досвіду, так і соціального довкілля. Важливе значення має міжособистісна комунікативно-перцептивна взаємодія, у процесі якої особистість засвоює ціннісні орієнтації, моделі оцінок і самооцінок, що зазвичай стають елементами її самоусвідомлення.
Загалом, Я-концепцію доцільно розглядати як інтегральний результат розвитку самосвідомості, що засвідчує набуття людиною цілісного уявлення про власне Я та його різноманітні прояви.
Різновидова депривація виступає потужним дестабілізуючим чинником психогенези особистості, оскільки блокує позитивні траєкторії її розвитку, знижує ефективність комунікації, пригнічує емоційно-вольові зусилля, породжує невпевненість, соціальний песимізм і загалом формує депресивний модус самоусвідомлення.
Для депривованої особистості типовими є підвищена тривожність, фрустрованість, депресивність, що у сукупності нерідко провокують появу синдрому психоемоційного вигорання, який у свою чергу спричиняє психофізичну втому, редукцію змістовності світосприйняття, деформацію процесів самоусвідомлення. Відтак психоемоційне вигорання істотно ускладнює процеси формування адекватної самооцінки, позитивної самоакцептації, багатовимірного образу Я та гармонійної Я-концепції.
По суті, вигорання як афективна дисфункція справляє деструктивний вплив на розвиток особистісної самості, на усвідомлення власного Я.
Результати емпіричного вивчення проблеми взаємозв’язку психоемоційного вигорання з деформацією Я-концепції особистості були піддані комплексному кореляційному, факторному та дисперсійному аналізові, що дало змогу отримати важливу інформацію про внутрішньопсихічні та соціально-поведінкові механізми, що детермінують специфіку самоусвідомлення особистості в умовах депривації.
У результаті факторизації найбільше семантичне навантаження сконцентрували перші чотири виокремлені фактори, які акумулювали ключові індикатори психодіагностичних методик та постали змістовими маркерами досліджуваного явища.
Сумарно виокремлені у цих чотирьох факторах показники презентували сутнісно-функціональні особливості впливу психоемоційного вигорання на структуру Я-концепції депривованої особистості.
Нами було здійснено порівняльний аналіз факторних профілів за критерієм «депривація – норма».
У групі «депривація» F 1 «дезадаптовано-інтрапсихічна вразливість», вмістив такі показники: «внутрішня конфліктність» (факторне навантаження 0.910); «незадоволеність собою» (0.843), «емоційно-моральна дезорієнтація» (0.725), образ «емоційного інтроверта» у проективному імажинарному малюнку (0.680), «поступливість – боязкість – пасивна покора» (0.655) та зі знаком «–» «скептицизм – упертість – негативізм» (-0.640), «фізичне Я» (-0.550). Конфігурація показників указує на деякі елементи деформації Я-концепції, проявом чого є висока внутрішня конфліктність, емоційно-моральна дезорієнтованість, дефіцит самоповаги, схильність до самоізоляції та уникнення активного особистісного самоствердження
F 2 «рефлексивно-депресивне самозвинувачення» концентрував такі показники: «самозвинувачення» (0.712), «ознаки тривоги і депресії» (0.703), «рефлексивне Я» (0.631), «низький рівень самоповаги» (0.604), структурний малюнок, означений як «інтуїтивний інтроверт» (0.567), та індикатори з негативним факторним навантаженням: «вимогливість – непримиренність – жорстокість» (-0.619), «шкала емоційної концентрації» (-0.611). Фактор відображає стан помітної внутрішньоособистісної кризи, яка поглиблюється під негативним впливом різновидової депривації, спричиняючи дестабілізацію в побудові Я-концепції.
F 3 «тривожно-невротична самотність» наповнили такі показники: «високий рівень самотності» (0,777), «деперсоналізація» (0.691), «високий рівень тривожності» (0.646), «відображене самоставлення як дзеркальне «Я»» (0.594), «високий рівень невротизації» (0.598), «добросердечність – несамостійність – конформність» (0.555), гаптичний малюнок, означений як «сенсорний інтроверт» (0.548) Таке показникові наповнення свідчить про емоційний дистрес, зокрема тривожність і невротизаціяю, ускладнене самосприйняття, деяку соціальну ізоляцію та підвищену конформність, що загалом супроводжуються сенсорною інтроверсією.
F 4 «фрустраційно-безпорадна самоприв’язаність» склали такі показники : «підвищений рівень фрустрованості» (0.680), «відчуття загнаності в кут» (0.677), «самоприв’язаність» (0.576), «лідерство – владність – деспотизм» (– 0.596), «високий рівень самоповаги» (- 0.528). Фактор свідчить про підвищену фрустрованість, тенденцію до безсилля, внутрішньої скутості, втрати адаптивних стратегій і зростання відчуття безвиході.
Узагальнена інформація дає підстави вважати, для досліджуваних з групи «депривація» притаманна значним чином внутрішньо-деструктивна модель Я-концепції, що базується на самозвинуваченні, афективній нестабільності, відчутті самотності та безпорадності.
У досліджуваних з групи «норма» F 1 «самовпевнено-владна самотність» концентрував такі показники: «самовпевненість» (0.926); «середній рівень самоповаги» (0.873), «лідерство – владність – деспотизм» (0.784), «високий рівень самотності» (0.712), «емоційний екстраверт» (0.580) та зі знаком «–» «довірливість – слухняність – залежність» (-0.704). Фактор репрезентує автономний і егоцентрично-лідерський тип особистості, в якому поєднані , домінантність, впевненість/самовпевненість і схильність до самостійної побудови Я-концепції.
F 2 «фрустраційно-експресивна домінантність» вмістив такі показники: «помірний рівень фрустрації» (0.728), «вимогливість – непримиренність – жорстокість» (0.680), «мислительний екстраверт» (0.633) та зі знаком «–» «безкорисливість – чутливість – жертовність» (-0.656). Фактор презентує прагнення досліджуваних на тлі достатньо високого рівня фрустрації до раціонально забарвленого домінування, причому з тенденцією до жорсткості у міжособистісних стосунках.
F 3 «тривожно-амбівалентна самоцінність» наповнили такі показники: «самоцінність» (0.752), «середній рівень невротизації» (0.736), «високий рівень тривожності» (0.680), «переживання травмуючих обставин» (0.584). Змістове наповнення фактора відображає дещо суперечливу структуру Я-концепції, що проявляється у бажанні зберегти власну значущість і самоцінність навіть через підвищену тривожність, невротичну вразливість та впливи травматичного досвіду.
F 4 «скептично-закрита емоційність» умістив такі показники: «розширення сфери економії емоцій» (0.700), «скептицизм – упертість – негативізм» (0.612) та зі знаком «–» «відвертість» (-0.601), «інтуїтивний екстраверт» (-0.548). Семантика фактора засвідчує про певну захисну емоційність, тобто економію емоцій, а також скепсис, упертість і стриману інтровертованість як визначальніі маркери свого афективного Я.
Узагальнена інформація для групи «норма» засвідчує про зовнішньо орієнтовану модель Я-концепції, а провідними ознаками виступають самовпевненість, домінантність, амбівалентна самоцінність і скептично-захисна афективність.
Зауважуємо істотні відмінності між двома порівнюваними групами, зокрема, якщо у досліджуваних групи «депривація» переважає загалом деструктивний тип Я-концепції з наголосом на самозвинувачення, конфліктність, безпорадність і самотність, то у досліджуваних групи «норма» зауважується більш інтегрована, але водночас егоцентрично-захисна структура з акцентом на автономію, домінування й економію емоцій.
Вважаємо, що різновидова депривація постає досить потужним чинником деформації Я-концепції та підвищення психоемоційної вразливості. Констатовані закономірності й особливості підтверджують необхідність задіяння ревіталізаційної допомоги депривованим людям, ключовим вектором якої повинна бути якісна підтримка процесів самоусвідомлення і побудови гармонійної Я-концепції.
На основі факторних навантажень (orthogonal model, проста структура: кожен показник завантажує «свій» фактор) нами було побудовано загальну модельно-імпліковану кореляційну матрицю (див. рис.1).
Рис. 1. Загальна модельно-імплікована кореляційна матриця (ортогональні фактори)
Ревіталізаційний підхід створює передумови для ефективного впровадження розвивальних психокорекційних технологій у роботу з депривованими людьми та забезпечує їм системну психологічну підтримку.
Реалізація укладеної нами «Генетично-психологічної програми корекції деформованої Я-концепції депривованої особистості» дає можливість мінімізувати деструктивний вплив травмогенного деприваційного досвіду, який виступав однією з ключових причин викривлень у побудові Я-концепції та структури особистісного самоусвідомлення.
Розроблений нами «Ревіталізаційний тренінг для зниження негативного впливу емоційного вигорання на самоусвідомлення депривованої особистості» орієнтований на формування саногенного просоціально-адаптаційного мислення, що забезпечує розвиток навичок психоемоційного антивигорання й актуалізацію оптимістичних траєкторій побудови системи самооцінки, образів Я та гармонізованої Я-концепції.
Участь у Т-групах сприяє зростанню компетентностей у кількох ключових напрямах:
1) самоакцептація – формування позитивного ставлення до власного тіла й зовнішності, цілісне прийняття характерологічних рис, відповідальне ставлення до діяльності та врівноваженість у соціальній поведінці;
2) комунікативно-перцептивний розвиток – оволодіння вміннями вибудовувати партнерські взаємини, що ґрунтуються на перцептивному взаєморозумінні, а також здатністю долати конфлікти й бар’єри міжособистісного прийняття;
3) емоційна саморегуляція – засвоєння навичок конструктивного управління емоційними станами: від уміння знижувати афективну напруженість і відновлювати психосоматичний баланс до активізації власних ресурсів та підвищення психомоторної активності.
Тренінгова діяльність, побудована на генетично-психологічних принципах, сприяє багатовекторному самопідсиленню та самовдосконаленню, активному розширенню можливостей особистісного розвитку.
Запропоновані базові психотехніки спрямовані на підвищення рівня позитивного самоставлення і самоприйняття, відновлення та зміцнення самооцінки, розвиток позитивної самоакцептації на рівні тілесності, соціальної поведінки та діяльності, що сумарно дасть змогу істотно знизити негативний вплив синдрому психоемоційного вигорання та оптимізувати процеси формування гармонійної Я-концепції.
Список використаних джерел
- Гошовська Д., Гошовський Я., Рудницький О. (2023). Особливості впливу психоемоційного вигорання на деформацію Я-концепції депривованої особистості : теоретичний ракурс проблеми. Психологічні перспективи, (41). 92–107. DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2023-41-hos
- Гошовський Я. Ресоціалізація депривованої особистості. Монографія. Дрогобич, 2008.
- Гошовський Я., Рудницький О. (2025). Феноменологія Я-концепції особистості в контексті її професіогенези Психологічні перспективи, 45, 24–37. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2025-45-hosh
- Рудницький О. (2025). Методологія та змістово-функціональне наповнення генетично-психологічної корекційної програми деформованої Я-концепції депривованої особистості. Психогенеза особистості: норма і девіація : збірник наукових статей і тез. Луцьк : ФОП Мажула Ю.М., 85–94.
inforum.in.ua@ukr.net