ДО ПРОБЛЕМИ РЕСУРСНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЯК ПОКАЗНИКА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Проблема дослідження ресурсності військовослужбовців як показника їхнього психічного здоров’я зумовлена різким зростанням інтенсивності бойових дій, хронічним стресовим навантаженням та високою непередбачуваністю військової реальності, у яких перебувають українські захисники. Сучасні воєнні події спричиняють не лише фізичні ризики, а й значні психологічні виклики, що потребують глибокого розуміння механізмів збереження стійкості та функціональності військових [1; 2; 3]. Ресурсність у цьому контексті постає одним із ключових інтегративних конструктів, що поєднує індивідуальні, соціальні, інституційні та екзистенційні чинники, які визначають здатність військовослужбовця протистояти стресу, адаптуватися до складних умов служби та підтримувати психічне здоров’я.

Наукові дослідження свідчать, що саме ресурсний потенціал — психологічний, емоційний, когнітивний, соціальний — суттєво впливає на ризик розвитку ПТСР, депресивних проявів, тривожних розладів, професійного вигорання та на рівень боєздатності [1; 2; 3]. У контексті потреби зміцнення обороноздатності держави, підвищення ефективності військової системи та забезпечення довготривалої психологічної підтримки захисників аналіз ресурсності стає не лише науково значущим, а й соціально необхідним.

Мета дослідження: вивчити ресурсність військовослужбовців як інтегральний показник їхнього психічного функціонування та здатності до адаптації в умовах підвищеного стресового навантаження.

Теоретико-методологічну базу дослідження склали вчення про ресурси від від уявлень про стабільні особистісні характеристики до розуміння ресурсності як процесуального та контекстно залежного феномену. Сучасні моделі — теорія збереження ресурсів С. Гобфолла (COR) [6], салютогенний підхід А. Антоновського [5], психологічний капітал Ф. Лутанса [7], модель самодетермінації Десі й Раяна [4] — визначають ресурси як взаємопов’язані системи внутрішніх, соціальних, інституційних і матеріально-інформаційних детермінант. Емпіричні дослідження демонструють її зв’язок із нижчим рівнем симптомів ПТСР, тривоги та депресії [3] та з вищою життєстійкістю, адаптивністю й боєздатністю [2]. Ресурсність інтегрує внутрішні (самоефективність, гнучкість, емоційна регуляція, смислова насиченість) та зовнішні ресурси (соціальна підтримка, лідерство, організаційна культура) [2], а системи ресурсів формують «спіралі втрат» і «спіралі здобутків» [2]. Таким чином ресурсність виконує дві основні функції: захисну — зменшує вплив бойового та хронічного стресу, знижує ризик ПТСР, депресії та професійного вигорання; розвивальну — сприяє життєстійкості, особистісному зростанню, відновленню й ефективному функціонуванню в умовах екстремальних навантажень. Ресурсність є багатовимірним, поліструктурним і динамічним утворенням, що інтегрує внутрішні, соціальні, інституційні та екзистенційні складові, водночас виступаючи критичним чинником психічного здоров’я військовослужбовців і визначаючи їхню здатність адаптуватися до високих бойових стресових навантажень; ресурси мають процесуальну природу, оскільки можуть виснажуватися, відновлюватися та акумулюватися залежно від умов служби, що зумовлює важливість комплексного підходу до їх підтримки, який поєднує індивідуальні, командні та інституційні стратегії, а також підкреслює, що низький рівень ресурсності може бути маркером підвищеного ризику психічної дезадаптації та потребує системного моніторингу й цілеспрямованого розвитку.

Висновки дослідження: психологічний капітал є ключовим ресурсом психічного здоров’я та адаптивності, а військовослужбовці характеризуються вищою ресурсністю, ніж студенти. Кореляційний аналіз засвідчив позитивні зв’язки між ресурсністю та благополуччям та негативні — з депресивністю та тривожністю. Перспективи подальших досліджень охоплюють розширення вибірки, аналіз гендерних відмінностей, лонгітюдні дизайни та створення інтервенційних програм розвитку ресурсності.

Список використаних джерел 

1. Овсяннікова Т., Тесленко В. та ін. Охорона психічного здоров’я в умовах війни. Київ, 2022.
2. Олійник І. І. Ресурсність як чинник психічного здоров’я військовослужбовців. Психологія і суспільство. 2020. № 2. С. 112–120.
3. Погорільська Н. І., Найдьонова Г. О. Ресурси посттравматичного зростання українців в умовах війни. Прикладна психологія. Професійна й організаційна психологія. 2024.
4. Deci E. L., Ryan R. M. Self-Determination Theory. Guilford, 2017.
5. Antonovsky A. Unraveling the mystery of health: How people manage stress and stay well. Jossey-Bass, 1987.
6. Hobfoll S. E. Conservation of Resources: A new attempt at conceptualizing stress. Am. Psychologist, 1989.
7. Luthans, F. (2020). Psychological Capital. DOI: https://doi.org/10.1037/e576602012-001.