ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СХИЛЬНОСТІ ДО РИЗИКУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ-ПСИХОЛОГІВ

У сучасній професійній підготовці психологів особливої актуальності набуває проблема формування відповідальності як ключової професійно важливої якості. Відповідальність у діяльності психолога є чи не найважливішою характеристикою, оскільки від дій фахівця залежить психологічне благополуччя клієнтів [17]. Водночас професійна діяльність психолога часто вимагає готовності діяти в ситуаціях невизначеності, де потрібно пробувати нові методи роботи, експериментувати, йти на виважений професійний ризик. Це актуалізує питання про взаємозв’язок між відповідальністю та схильністю до ризику у структурі особистості майбутнього психолога.

Традиційно ці дві характеристики розглядалися як протилежні, проте сучасні дослідження показують можливість їх співіснування у зрілої особистості [2; 16]. Теоретико-методологічні засади дослідження відповідальності особистості розроблені у працях С.В. Баранової, О.Є. Фурмана, І.О. Кочаряна [2; 3; 12; 16]. Схильність до ризику у структурі особистості вивчали О.П. Саннікова, С.В. Бикова, Д.М. Бондзик, М.Ю. Риженко [4; 13; 14]. Психологічні особливості здобувачів освіти-психологів аналізували Ю.Г. Долінська, Л.В. Камєнєва, Є.В. Карпенко [8; 10; 11]. Водночас комплексний аналіз взаємозв’язку цих характеристик у майбутніх психологів залишається недостатньо дослідженим.

Мета дослідження полягала у вивченні взаємозв’язку схильності до ризику та відповідальності у здобувачів освіти-психологів та розробці програми розвитку відповідальності з урахуванням цього взаємозв’язку.

Схильність до ризику розглядається сучасними дослідниками як складне багатокомпонентне утворення. Д.М. Бондзик здійснює всебічний аналіз психологічних концепцій ризику та ризикованої поведінки, систематизуючи різноманітні підходи до розуміння цього феномену [4]. М.Ю. Риженко аналізує ризик як психологічний конструкт, що включає когнітивний (оцінка ймовірності небажаних наслідків), емоційний (переживання тривоги чи азарту) та мотиваційний (готовність діяти заради мети) компоненти [13].

Принципово важливим є розрізнення конструктивного та деструктивного ризику. Т. Алєксєєнко та С. Кушнарьова підкреслюють, що ризикована поведінка не обов’язково є негативною [1]. Конструктивний ризик сприяє розвитку особистості, досягненню амбітних цілей, професійному зростанню, тоді як деструктивний пов’язаний з необдуманими діями. О.П. Саннікова та С.В. Бикова визначають схильність до ризику як відносно стабільну індивідуально-психологічну особливість, що виявляється в готовності приймати рішення та діяти в умовах невизначеності [14].

Теоретичні підходи до розуміння ризику включають теорію гомеостазу ризику G.J.S. Wilde, яка пояснює, чому люди схильні підтримувати певний цільовий рівень ризику в своїй поведінці [19]. Еволюційні перспективи розуміння ризикованої поведінки підкреслюють, що готовність ризикувати виконувала адаптивні функції в процесі філогенезу людини.

А.А. Бунас досліджує схильність до ризику в системі особистісних детермінант, показуючи її зв’язки з локусом контролю, імпульсивністю, самооцінкою [5]. М. Казанжи та О. Вдовіченко встановили, що особи з високим рівнем психологічних ресурсів здатні йти на виважений ризик, маючи достатньо внутрішніх сил для подолання можливих труднощів [9].

Віковий аспект є надзвичайно важливим. О. Вдовіченко встановила, що підлітковий період характеризується найвищою схильністю до ризикованої поведінки, у юнацькому віці спостерігається поступове зниження імпульсивної ризикованості та розвиток здатності до виваженого ризику [6]. Ю. Дем’янчук та А. Голуб підкреслюють, що юнацький вік є критичним періодом для формування зрілого ставлення до ризику [7].

Відповідальність як психологічний феномен є однією з центральних категорій психології особистості. О.Є. Фурман здійснює глибокий аналіз діалектичного взаємодоповнення відповідальної особистості та особистісної відповідальності [16]. Автор розрізняє відповідальну особистість як суб’єкта з розвиненою здатністю до відповідальної поведінки та особистісну відповідальність як процес прийняття на себе відповідальності за конкретні аспекти життя.

С.В. Баранова розглядає відповідальність як складне системне утворення, що передбачає внутрішнє прийняття обов’язків, усвідомлення себе як причини подій, готовність відповідати за наслідки [2; 3]. Авторка переконливо доводить, що відповідальність є інтегральним показником особистісної зрілості. Зріла особистість характеризується здатністю брати на себе відповідальність за власне життя, не перекладаючи її на обставини або інших людей.

І.О. Кочарян розглядає відповідальність як симптомокомплекс – систему взаємопов’язаних психологічних характеристик [12]. Когнітивний компонент передбачає усвідомлення себе як причини подій, розуміння зв’язку між діями та наслідками. Емоційний компонент включає переживання обов’язку, провини за невиконання зобов’язань. Мотиваційний компонент відображає спрямованість на виконання обов’язків. Поведінковий компонент виявляється в реальних відповідальних вчинках.

Т.Ю. Ушакова виділяє зовнішню та внутрішню відповідальність як два полюси континууму розвитку цієї якості [15]. Зовнішня відповідальність базується на страху покарання, бажанні схвалення. Внутрішня відповідальність ґрунтується на власних цінностях, внутрішньому почутті обов’язку. Розвиток відповідальності йде від зовнішньої до внутрішньої.

Здобувачі освіти-психологи характеризуються специфічними психологічними особливостями. Ю.Г. Долінська розглядає самоактуалізацію як ключовий процес професійного становлення психолога, що передбачає розкриття внутрішнього потенціалу, реалізацію здібностей [8]. Л.В. Камєнєва виділяє кілька передумов професійної зрілості: особистісна зрілість (включаючи відповідальність), розвинена рефлексивна здатність, емпатійність, етична зрілість, мотиваційна готовність до розвитку [10].

Є.В. Карпенко показує, що професійне становлення майбутнього психолога супроводжується якісними змінами в системі психологічних захистів [11]. Зрілі особистості використовують переважно конструктивні захисні механізми. Для майбутнього психолога трансформація захисних механізмів є критично важливою, оскільки використання примітивних захистів перешкоджає адекватному розумінню себе та клієнтів.

Н.Ф. Шевченко виділяє кілька рівнів професійної відповідальності психолога: відповідальність перед клієнтом, перед професійною спільнотою, перед суспільством, перед собою [17]. Для здобувачів освіти-психологів важливим є формування всіх рівнів відповідальності вже на етапі навчання.

Проблема взаємозв’язку схильності до ризику та відповідальності є однією з центральних у психології особистості. С.В. Баранова підкреслює, що зріла відповідальність передбачає виважений ризик, а не уникнення його [2]. Незріла особистість демонструє або імпульсивний ризик, або уникнення ризику через боязнь відповідальності. Зріла особистість здатна оцінити ситуацію, зважити потенційні вигоди та можливі втрати, прийняти рішення про доцільність ризику та взяти на себе відповідальність за наслідки.

О.Є. Фурман підкреслює, що відповідальність може виступати як регулятором ризикованої поведінки, так і мотиватором до прийняття виваженого ризику [16]. Відповідальна особистість не уникає ризику взагалі, але приймає його усвідомлено, зважуючи можливі наслідки та беручи на себе відповідальність за результат.

Емпіричне дослідження проводилося на базі Волинського національного університету імені Лесі Українки протягом 2024-2025 навчального року. У дослідженні взяли участь 80 здобувачів освіти спеціальності 053 «Психологія» віком 18-21 рік (65 жінок та 15 чоловіків). Для реалізації формувального етапу вибірку було розділено на експериментальну та контрольну групи по 40 осіб методом випадкового розподілу.

Для діагностики відповідальності використовувалися: методика «Визначення відповідальності» (дисциплінарна відповідальність, відповідальність за себе, відповідальність за інших), тест «Чи Ви відповідальна людина?» (інтегральна оцінка), шкала соціальної відповідальності.

Для діагностики схильності до ризику застосовувалися: методика «Готовність до ризику» (загальна готовність) та методика «Самооцінка схильності до екстремально-ризикованої поведінки» (пошук гострих відчуттів, непереносимість одноманітності, пошук нових вражень, неадаптивне прагнення до труднощів).

Дослідження включало три етапи: констатувальний (первинна діагностика та кореляційний аналіз), формувальний (реалізація програми розвитку відповідальності в експериментальній групі), контрольний (повторна діагностика та оцінка ефективності). Для статистичної обробки використовувалися: описова статистика, кореляційний аналіз (коефіцієнт Пірсона), порівняльний аналіз (t-критерій Стьюдента), обчислення величини ефекту (d Коена).

На констатувальному етапі нами здійснено аналіз відповідальності виявив недостатній її розвиток у здобувачів освіти-психологів. За методикою «Визначення відповідальності» лише 14% респондентів демонструють високий рівень дисциплінарної відповідальності та відповідальності за себе, 52% та 50% відповідно перебувають на середньому рівні. Найбільш проблемною виявилася відповідальність за інших: високий рівень мають лише 12% студентів, середній – 40%, низький – 48%.

За методикою «Чи Ви відповідальна людина?» третина випробуваних (32%) демонструє низький інтегральний рівень відповідальності, майже половина (49%) перебуває на середньому рівні, п’ята частина (19%) досягла високого рівня. За шкалою соціальної відповідальності 37% випробуваних мають високий рівень, 35% – середній, 28% – низький. Соціальна відповідальність виявилася розвиненою краще за інші компоненти, що можна пояснити специфікою вибору професії психолога через високу просоціальну мотивацію.

Аналіз схильності до ризику показав, що більшість студентів (55%) демонструють середній рівень готовності до ризику, 29% характеризуються високою обережністю, 16% виявляють високу схильність до ризику. За методикою «Самооцінка схильності до екстремально-ризикованої поведінки» майже половина випробуваних (45%) мають високий рівень пошуку гострих відчуттів. За шкалою неадаптивного прагнення до труднощів лише 11% мають високий рівень, що є позитивним результатом. Кореляційний аналіз виявив складний характер взаємозв’язків (табл. 1).

Таблиця 1

Кореляційний аналіз взаємозв’язку показників схильності до ризику та відповідальності (n=80)

Примітка: ПГВ – пошук гострих відчуттів; НО – непереносимість одноманітності; НПТ – неадаптивне прагнення до труднощів. * – p≤0,05; ** – p≤0,01

Виявлено позитивний зв’язок між відповідальністю за інших та пошуком гострих відчуттів (r=0,20, p≤0,05). Це можна пояснити тим, що особи з розвиненою відповідальністю за інших характеризуються активною життєвою позицією, ініціативністю, готовністю діяти в складних ситуаціях.

Виявлений позитивний взаємозв’язок відповідальності за себе й непереносимістю одноманітності (r=0,19, p≤0,05). Висока особистісна відповідальність спонукає до постійного розвитку, що передбачає нетерпимість до рутинних обставин.

Виявлено позитивні кореляції між різними видами відповідальності та неадаптивним прагненням до труднощів (від r=0,22 до r=0,32, p≤0,05-0,01). Такі зв’язки вказують на ризик перевантаження у високовідповідальних студентів, які схильні ставити перед собою надмірно амбітні цілі.

Не виявлено значущих кореляцій між показниками відповідальності та загальною готовністю до ризику, що свідчить про диференційований характер взаємозв’язків відповідальності з окремими аспектами ризикованої поведінки.

Нами було розроблено чотирьохмодульну програму розвитку відповідальності загальною тривалістю 40 годин (20 занять по 2 академічні години). Програма базувалася на діяльнісному підході та розумінні відповідальності як системної якості особистості [3; 27; 16].

Структура програми: Модуль 1 «Теоретичні основи відповідальності та її взаємозв’язок із ризиком» (4 заняття) – формування когнітивного компонента; Модуль 2 «Розвиток дисциплінарної та особистісної відповідальності» (6 занять) – формування поведінкового компонента через навички самоорганізації, цілепокладання, розвиток внутрішнього локусу контролю; Модуль 3 «Розвиток соціальної відповідальності та відповідальності за інших» (6 занять) – розвиток найменш сформованого компонента через командну роботу; Модуль 4 «Рефлексія відповідальності та інтеграція досвіду» (4 заняття) – розвиток рефлексивного компонента.

Програму було впроваджено в експериментальній групі протягом листопада 2024 – березня 2025 року. Середня відвідуваність склала 91%. Контрольна група навчалася за стандартною освітньою програмою.

На контрольному етапі дослідження в експериментальній групі спостерігалося статистично значуще підвищення всіх показників відповідальності (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка показників відповідальності в експериментальній групі (n=40)

Дисциплінарна відповідальність зросла на 4,3 бали, відповідальність за себе – на 4,1 бали, відповідальність за інших – на 3,8 бали, загальна – на 5,8 бали, соціальна – на 6,2 бали. Величина ефекту d Коена для всіх показників перевищила 0,8, що свідчить про велику практичну значущість змін. Кількість осіб з високим рівнем відповідальності зросла більш ніж удвічі: дисциплінарна – з 15% до 35%, за себе – з 14% до 37%, за інших – з 12% до 35%.

Показники схильності до ризику практично не змінилися (p>0,05), що підтверджує можливість розвитку відповідальності без пригнічення конструктивних аспектів ризику. Пошук нових вражень та непереносимість одноманітності, які є ресурсами для професійного розвитку, збереглися на попередньому рівні. Спостерігається лише тенденція до зниження неадаптивного прагнення до труднощів (з 4,4 до 3,9 балів).

Порівняння експериментальної та контрольної груп показало статистично значущі відмінності за всіма показниками відповідальності (p<0,01): дисциплінарна (18,6 vs 14,9), за себе (18,0 vs 14,3), за інших (16,4 vs 13,0), загальна (24,2 vs 19,0), соціальна (48,8 vs 43,3). У контрольній групі спостерігалися незначні позитивні зміни (0,3-0,4 бали), які можна пояснити природним розвитком у процесі навчання.

Опитування учасників показало високий рівень задоволеності програмою (86%) та суб’єктивне відчуття позитивних змін (91%). Учасники відзначили: покращення організації часу (67%), розвиток внутрішнього локусу контролю (72%), усвідомлення професійної відповідальності психолога (80%), формування навичок встановлення меж відповідальності (63%), розвиток рефлексивності (70%).

Повторний кореляційний аналіз в експериментальній групі виявив якісні зміни. З’явилися статистично значущі негативні кореляції між відповідальністю та загальною готовністю до ризику (від r=-0,29 до r=-0,36, p≤0,05), що свідчить про формування більш усвідомленого підходу до прийняття ризикованих рішень. Суттєво зменшилися позитивні кореляції між відповідальністю та неадаптивним прагненням до труднощів, що підтверджує формування здорової відповідальності без схильності до перевантаження. Збереглися помірні позитивні кореляції між відповідальністю та пошуком нових вражень.

Отримані результати узгоджуються з теоретичними положеннями про відповідальність як інтегральну характеристику особистісної зрілості [2; 3; 18]. Недостатній розвиток відповідальності у здобувачів освіти-психологів, особливо відповідальності за інших, підтверджує необхідність цілеспрямованої роботи над формуванням цієї якості вже на етапі професійної підготовки [17].

Виявлений складний характер взаємозв’язків між відповідальністю та схильністю до ризику підтверджує діалектичну природу цих феноменів [40]. Позитивні зв’язки відповідальності з конструктивними аспектами ризику (пошуком гострих відчуттів, непереносимістю одноманітності) свідчать про можливість їх гармонійного співіснування у зрілої особистості, що узгоджується з положеннями про зрілу відповідальність як таку, що передбачає виважений ризик [2].

Водночас позитивні кореляції всіх видів відповідальності з неадаптивним прагненням до труднощів вказують на важливу проблему – ризик перевантаження у високовідповідальних студентів. Це узгоджується з дослідженнями про різні типи відповідальності, зокрема про гіперотповідальність, коли людина намагається контролювати все і бере на себе надмірні зобов’язання [12].

Висока ефективність розробленої програми підтверджує продуктивність діяльнісного підходу до розвитку відповідальності [2; 16]. Величина ефекту d>0,8 для всіх показників свідчить про велику практичну значущість програми. Особливо важливим є те, що розвиток відповідальності не супроводжувався пригніченням конструктивної схильності до ризику, що підтверджує основну гіпотезу дослідження. Якісні зміни свідчать про формування більш зрілого, усвідомленого підходу до відповідальності та ризику. Учасники програми навчилися розрізняти здорову відповідальність та гіпервідповідальність, конструктивний та деструктивний ризик.

Високий рівень задоволеності учасників програмою та суб’єктивне відчуття позитивних змін підтверджують її практичну цінність. Особливо значущим є те, що 80% учасників відзначили краще розуміння професійної відповідальності психолога, що є важливим для їхнього професійного становлення [17].

Висновки. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки.

Схильність до ризику та відповідальність є складними багатокомпонентними психологічними утвореннями, які не є протилежними характеристиками, а можуть гармонійно співіснувати у зрілої особистості. Принципово важливим є розрізнення конструктивного ризику, що сприяє розвитку, і деструктивного ризику, пов’язаного з необдуманими діями.

Більшість здобувачів освіти-психологів перебуває на середньому рівні розвитку відповідальності. Найбільш проблемною є відповідальність за інших (48% на низькому рівні), що пояснюється віковими особливостями та відсутністю реального професійного досвіду роботи з клієнтами.

Взаємозв’язок між схильністю до ризику та відповідальністю має складний, диференційований характер. Відповідальність позитивно пов’язана з конструктивними аспектами ризику (пошуком гострих відчуттів, непереносимістю одноманітності, пошуком нових вражень), що підтверджує можливість їх співіснування. Водночас всі види відповідальності позитивно корелюють з неадаптивним прагненням до труднощів, що вказує на ризик перевантаження у високовідповідальних студентів і потребу формування здорової відповідальності без схильності до самовиснаження.

Розроблена чотирьохмодульна програма розвитку відповідальності виявилася високоефективною. Всі показники відповідальності в експериментальній групі зросли статистично значущо (p<0,01) з величиною ефекту d>0,8. Кількість осіб з високим рівнем відповідальності зросла більш ніж удвічі за всіма видами. При цьому конструктивна схильність до ризику збереглася без змін (p>0,05), що підтверджує можливість розвитку відповідальності при збереженні здорової готовності до професійного ризику.

Порівняння експериментальної та контрольної груп підтвердило, що саме цілеспрямована робота в рамках спеціальної програми забезпечує значний розвиток відповідальності.

Якісні зміни у структурі взаємозв’язків після програми (поява негативних кореляцій між відповідальністю та загальною готовністю до необдуманого ризику, зменшення зв’язків з неадаптивним прагненням до труднощів при збереженні зв’язків з пошуком нових вражень) свідчать про формування більш зрілого, усвідомленого підходу до відповідальності та ризику.

Практична значущість дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої програми розвитку відповідальності, яка може впроваджуватися у практику професійної підготовки майбутніх психологів як окрема навчальна дисципліна або як компонент інших психологічних курсів. Розроблений діагностичний комплекс дозволяє виявляти студентів з недостатнім рівнем відповідальності для цілеспрямованої роботи з ними.

Теоретична значущість полягає в розширенні наукових уявлень про психологічні особливості взаємозв’язку схильності до ризику та відповідальності у здобувачів освіти-психологів, визначенні психологічних механізмів їх взаємодії у структурі особистості майбутнього психолога, обґрунтуванні теоретичних засад розвитку відповідальності при збереженні конструктивної схильності до професійного ризику.

Результати дослідження підтверджують основні гіпотетичні передбачення: високий рівень відповідальності негативно пов’язаний з імпульсивною, необдуманою схильністю до ризику, проте позитивно корелює з готовністю до виваженого професійного ризику; цілеспрямований розвиток відповідальності через спеціально розроблену програму сприяє підвищенню всіх її видів без пригнічення конструктивної схильності до ризику; здобувачі освіти-психологи з різним рівнем відповідальності відрізняються за характером взаємозв’язку з окремими аспектами ризикованої поведінки.

Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці диференційованих програм розвитку відповідальності для різних типологічних груп здобувачів освіти (з різним базовим рівнем відповідальності, різними стилями ідентичності, різним рівнем психологічних ресурсів) та вивченні взаємозв’язку відповідальності та успішності професійної діяльності психологів на різних етапах кар’єри. Отримані результати мають важливе значення для практики професійної підготовки психологів, оскільки підтверджують можливість і необхідність цілеспрямованого розвитку відповідальності як ключової професійно важливої якості. При цьому важливим є те, що розвиток відповідальності сприяє формуванню здатності до виваженого професійного ризику на основі усвідомлення відповідальності за благополуччя клієнта. Така збалансована позиція є основою для формування зрілої професійної ідентичності психолога.

Список використаних джерел

1. Алєксєєнко Т., Кушнарьова С. Ризикована поведінка. Вінниця : ТОВ «Фірма «Планер»«, 2013. 172 с.
2. Баранова С. В. Особистісна зрілість та відповідальність: соціально-психологічний аспект: монографія. Київ: Інтерконтиненталь-Україна, 2020. 364 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/724946/1/Baranova_monographia_2020.pdf
3. Баранова С.В. Соціально-психологічна характеристика відповідальності особистості. Психологічна культура особистості в умовах глобалізації світу : монографія / за заг. ред. В.В. Третьяченко. Луганськ : Світлиця, 2006. С. 49-96.
4. Бондзик Д.М. Психологічні концепції ризику та ризикованої поведінки. Науковий вісник ХДУ Серія Психологічні науки. 2025. № 1. С. 56-63. DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2025-1-7
5. Бунас А.А. Схильність до ризику в системі особистісних детермінант. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології. Т. 24, ч. 6. С. 51-59.
6. Вдовиченко О. Порівняння схильності до ризику в підлітковому та юнацькому віці. Психологія: реальність і перспективи. № 1(16). 2021. С. 47-55. DOI https://doi.org/10.35619/praprv.v1i16.206
7. Дем’янчук Ю., Голуб А. Схильність до ризикованої поведінки у юнацькому віці. Психологічні дослідження : наукові праці викладачів та студентів соціально-психологічного факультету. Випуск 15. Житомир : Видавництво ЖДУ імені Івана Франка. С. 8–11.
8. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки. Дис. … канд. психол. наук: 19.00.07. НПУ імені М.П.Драгоманова, К., 2000. 196 с.
9. Казанжи М. Вдовіченко О. Схильність до ризику студентів у співвіднесенні з їх психологічною ресурсністю. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. Випуск 8. 2021. С. 66–74 DOI https://doi.org/10.30970/PS.2021.8.8
10. Камєнєва Л.В. Передумови досягнення професійної зрілості психологами-практиками. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України / За ред. С.Д.Максименка, Л.А.Онуфрієвої. Вип. 15. Кам’янецьПодільський: Аксіома, 2012. С. 212-221.
11. Карпенко Є.В. Трансформація захисних механізмів у процесі самоактуалізації особистості. Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.01; Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника. Київ: [б. в.], 2012. 20 с.
12. Кочарян І.О. Типологічні та структурні особливості особистісного симптомокомплексу відповідальності. Дисертація ….. кандидата психологічних наук 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Харків, 2010. 221 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0410U003836
13. Риженко М. Ю. Психологія ризику : підручник / М.Ю. Риженко; Київ ; Центр навчальної літератури, 2019.
14. Саннікова О. П., Бикова С. В. Психологічна діагностика стійкої схильності до ризику: апробація оригінальної методики. Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка. Психологія. № 19. С. 4–15.
15. Ушакова Т. Ю. Структурні компоненти відповідальності: теоретико-методологічний аналіз. Наука і освіта. 2015. № 3. С. 106–112. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/6206/1/20.pdf
16. Фурман О.Є. Відповідальна особистість та особистісна відповідальність: діалектика категорійного взаємодоповнення. Психологія і суспільство. 2025. № 2. С. 22-45. URL: DOI: https://doi.org/10.35774/pis2025.02.022
17. Шевченко Н.Ф. Професійна відповідальність психолога-практика: характеристика та структура. Psychological Journal. Volume 5. Issue 5. С. 32- 44. DOI (Issue): URL: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.5
18. Baranova S. Theoretical analysis of responsibility as an integrative quality of personality maturity in conditions of transformation. «Development and modernization pedagogical and psychological sciences: the experience of Poland and the prospects of Ukraine «Maria Curie–Sklodowska University. Poland, 2017. P. 89-101. URL: https://www.academia.edu/41211200/NATIONAL_CONDITIONS_OF_THE_PROCESS_OF_PERSONAL_MATURITY_FORMATION_IN_UKRAINE
19. J.S. Risk Homeostasis Theory and Traffic Accidents: Propositions, Deductions and Discussion of Recent Commentaries. Ergonomics. 1988. № 31. P. 441–468. URL: https://www.scirp.org/reference/referencespapers?referenceid=1450690