БАЛІНТОВСЬКІ ГРУПИ ЯК МЕТОД ПІДТРИМКИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ЦЕНТРІВ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Повномасштабна війна в Україні створила безпрецедентну кризу психічного здоров’я населення, що зумовило створення всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» та мережі Центрів життєстійкості у громадах [1]. Фахівці цих Центрів – психологи та соціальні працівники – працюють з внутрішньо переміщеними особами, ветеранами, родинами загиблих, що створює інтенсивне емоційне навантаження та високий ризик професійного вигорання.

Л. Карамушка підкреслює, що фахівці допомагаючих професій в умовах війни перебувають у зоні підвищеного ризику емоційного виснаження через постійну взаємодію з травмованими клієнтами, власний досвід стресу війни, високі навантаження [2]. Авторка наголошує на необхідності системної підтримки ментального здоров’я самих фахівців для профілактики професійного вигорання [2].

Г. Лазос виявила феномен подвійної травматизації – коли психологи самі перебувають у стані хронічного стресу, одночасно надаючи психологічну підтримку іншим [5]. Необхідність допомагати іншим, коли сам потребуєш підтримки, швидко виснажує емоційні резерви фахівців [5]. В. Мойсеюк зі співавторами підкреслюють критичну роль системи психологічного супроводу через супервізію, балінтовські групи, інтервізію [7]. Проте у багатьох українських організаціях система супроводу фахівців залишається недостатньо розвиненою [7].

О. Кокун визначає резильєнтність як здатність особистості успішно адаптуватися до складних життєвих обставин, долати труднощі, відновлюватися після стресових впливів та зростати через подолання викликів [4]. Дослідник розмежовує резильєнтність як процес адаптації та життєстійкість як стійку особистісну характеристику, підкреслюючи їхню взаємодоповнюваність у забезпеченні психологічного благополуччя особистості [4].

О. Чиханцова у монографії про психологічні основи життєстійкості розглядає цей конструкт як систему переконань особистості про себе, світ, характер взаємодії зі світом, що дозволяють трансформувати стресові ситуації у можливості для розвитку [11]. Три компоненти життєстійкості – залученість, контроль та прийняття ризику – формують специфічний когнітивний стиль сприйняття професійних труднощів [11].

Л. Малімон та В. Пархоменко у дослідженні ресурсів резильєнтності осіб з травматичним досвідом виділяють особистісні (життєстійкість, оптимізм, самоефективність), соціальні (підтримка близьких, професійна допомога) та екзистенційні (відчуття смислу, цінностей) ресурси [6]. Автори підкреслюють, що робота з травмованими людьми вимагає від фахівців розвинутої власної резильєнтності для профілактики вторинної травматизації [6].

О. Турченюк описує балінтовські групи як метод, що фокусується на стосунках між фахівцем і клієнтом, усвідомленні контрпереносу, розумінні власних емоційних реакцій як джерела інформації про психологічні процеси клієнта [10]. На відміну від супервізії, що зосереджується на професійних навичках, балінтовські групи створюють простір для рефлексії емоційних аспектів взаємодії у безоцінковій атмосфері [10].

Зарубіжні дослідження підтверджують ефективність балінтовських груп. B. Gong зі співавторами у систематичному огляді 12 досліджень виявили статистично значущий позитивний вплив балінтовських груп на розвиток емпатії у студентів медичних спеціальностей [13]. M. Masoomi зі співавторами підтвердили ефективність балінтовських груп для профілактики вигорання медсестер ковідних відділень – зниження стресу, покращення турботливої поведінки, зниження симптомів вигорання [14]. A. Money зі співавторами виявили, що учасники описували балінтовські групи як чинник зміцнення резистентності до вигорання через почуття підтримки, нормалізацію труднощів, розвиток рефлексивних навичок [15].

Мета дослідження – розробити та емпірично перевірити ефективність програми балінтовських груп для підтримки професійної резистентності фахівців Центрів життєстійкості.

Вибірку становили 42 фахівці Центрів життєстійкості Волинської області віком 23-58 років (M=36,8, SD=8,4), з них 23 психологи та 19 фахівців соціальної роботи. Використовувалися: шкала резильєнтності CD-RISC-10 в адаптації З. Кіреєвої, О. Односталко, Б. Бірона [3], опитувальник професійного вигорання, тест життєстійкості, тест копінг-стратегій, авторська анкета організаційних умов. З. Кіреєва зі співавторами підтверджують високу внутрішню узгодженість української версії CD-RISC-10 з альфою Кронбаха 0,85 [3].

Програма балінтовських груп включала 12 сесій по 2 години щотижня онлайн. Експериментальна група – 23 учасники, контрольна – 19 фахівців. Структура сесії: привітання (10-15 хв), презентація випадку (10-15 хв), запитання (10 хв), вільні асоціації групи (40-50 хв), реакція презентуючого (10-15 хв), рефлексія (10 хв). Статистична обробка: парний та незалежний t-критерій Стьюдента, d Cohena.

Результати дослідження.

Констатуючий етап. Середній показник резильєнтності становив 26,8 балів (SD=6,4) при діапазоні 0-40. Розподіл: низький рівень – 23,8%, середній – 52,4%, високий – 23,8%. Ці дані підтверджують наголоси Л. Карамушки на критичній потребі у підтримці ментального здоров’я працівників [2].

Аналіз професійного вигорання виявив тривожну картину. Фаза напруги у стадії формування або сформована – 50,0% фахівців. Фаза резистенції – 52,3%. Фаза виснаження – 21,4%. Результати підтверджують виявлені Г. Лазос високі ризики професійного вигорання для фахівців в умовах війни [5]. С. Ситнік зі співавторами у дослідженні педагогів також виявили високу поширеність емоційного виснаження у фахівців, що працюють під впливом хронічного стресу війни [9].

Показники життєстійкості демонстрували нерівномірність профілю: залученість – 32,4 бали (71,8% від максимуму), контроль – 26,8 балів (59,6%), прийняття ризику – 15,4 бали (34,2%). Найнижчий показник прийняття ризику може пояснюватися специфікою роботи в умовах війни, коли багато подій перебувають поза контролем фахівця. О. Чиханцова підкреслює, що компонент контролю є критичним для професійної резистентності фахівців допомагаючих професій [11].

Кореляційний аналіз виявив значущі зв’язки резильєнтності з життєстійкістю (r=0,74, p<0,001), контролем (r=0,72), залученістю (r=0,68), прийняттям ризику (r=0,58) при p<0,001. Адаптивні копінг-стратегії позитивно корелювали з резильєнтністю: пошук підтримки (r=0,52), асертивні дії (r=0,46) при p<0,01. Організаційні умови також виявили значущі зв’язки: супервізія (r=0,48), соціальна підтримка (r=0,42) при p<0,01. Ці результати узгоджуються з висновками В. Мойсеюк зі співавторами про роль організаційної підтримки у формуванні резильєнтності фахівців [7].

Множинний регресійний аналіз виявив, що контроль (β=0,38), супервізія (β=0,28), пошук підтримки (β=0,24), залученість (β=0,22) та навантаження (β=-0,18) разом пояснюють 64,2% дисперсії резильєнтності (R²=0,642, F(5,36)=12,94, p<0,001). О. Кокун підкреслює, що саме контроль як компонент життєстійкості є найсильнішим предиктором психологічного благополуччя в умовах невизначеності [4].

Формувальний етап. Тематика обговорюваних випадків відображала специфіку роботи з травмованим населенням: клієнти, що втратили близьких у війні (42% сесій), внутрішньо переміщені особи (25%), ветерани з агресивною поведінкою (17%). О. Плахова підкреслює особливу складність кризової комунікації у соціальній роботі з такими категоріями клієнтів [8].

Контрольний етап. Порівняння показників експериментальної групи до та після програми виявило статистично значуще зростання резильєнтності з 26,4 балів (SD=6,2) до 31,8 балів (SD=5,4), приріст 20,5% (t(22)=5,84, p<0,001, d=0,94). Розмір ефекту 0,94 відповідає дуже великому ефекту. Ці результати узгоджуються з мета-аналізом B. Gong зі співавторами про ефективність балінтовських груп [13].

Життєстійкість зросла з 72,8 до 84,6 балів, приріст 16,2% (t(22)=4,92, p<0,001, d=0,78). Усі компоненти зросли пропорційно: залученість на 16,5% (t(22)=4,24, p<0,001, d=0,68), контроль на 16,0% (t(22)=4,38, p<0,001, d=0,70), прийняття ризику на 16,0% (t(22)=3,86, p<0,001, d=0,61). Пропорційне зростання всіх компонентів свідчить про гармонійний розвиток життєстійкості, що підтверджує положення О. Чиханцової про інтегративну природу цього конструкту [11].

Найбільш вражаючі зміни – у показниках вигорання. Фаза напруги знизилася на 32,5% з 48,6 до 32,8 балів (t(22)=-6,12, p<0,001, d=0,98). Фаза резистенції на 26,3% з 52,4 до 38,6 балів (t(22)=-5,46, p<0,001, d=0,76). Фаза виснаження на 25,7% з 38,2 до 28,4 балів (t(22)=-4,68, p<0,001, d=0,68). Усі зміни з великим розміром ефекту (d>0,60). Результати узгоджуються з дослідженням M. Masoomi зі співавторами про зниження стресу медичних працівників через балінтовські групи [14].

Порівняння експериментальної та контрольної груп підтвердило специфічність впливу програми. Експериментальна група продемонструвала вищі показники резильєнтності (31,8 проти 27,2, t(40)=2,52, p=0,016, d=0,74), нижчі показники фази напруги (32,8 проти 46,4, t(40)=-2,68, p=0,010, d=0,80) та фази резистенції (38,6 проти 51,2, t(40)=-2,24, p=0,030, d=0,66). Контрольна група не продемонструвала значущих змін, що виключає вплив фактору часу.

Копінг-стратегії також змінилися. Пошук соціальної підтримки зріс з 28,2 до 31,4 балів, приріст 11,3% (t(22)=3,84, p<0,001, d=0,71). Асертивні дії зросли з 24,8 до 27,6 балів, приріст 11,3% (t(22)=3,12, p=0,005, d=0,45). Уникнення знизилося з 17,2 до 14,4 балів, зниження 16,3% (t(22)=-3,46, p=0,002, d=0,54). Імпульсивні дії знизилися з 18,8 до 16,2 балів, зниження 13,8% (t(22)=-2,92, p=0,008, d=0,43). Л. Малімон та В. Пархоменко підкреслюють, що адаптивні копінг-стратегії є важливим ресурсом резильєнтності [6].

Розподіл за рівнями резильєнтності суттєво змінився. До програми: низький – 26,1%, середній – 52,2%, високий – 21,7%. Після програми: низький – 4,3%, середній – 34,8%, високий – 60,9%. Більшість учасників (91,3%) покращили рівень резильєнтності на одну-дві категорії.

Контент-аналіз 276 коротких та 23 розгорнутих рефлексивних звітів виявив механізми впливу. Зниження професійної ізоляції відзначали 89% учасників: «Відчуваю себе менш самотньою у професії, розумію що не тільки у мене бувають складні клієнти». Нормалізація труднощів – 78%: «Перестала звинувачувати себе за те що не можу допомогти усім». A. Money зі співавторами підкреслюють, що нормалізація труднощів через групову підтримку є ключовим механізмом профілактики вигорання [15].

Усвідомлення контрпереносу – 74%: «Зрозуміла що моє надмірне співчуття до клієнтки пов’язане з тим що вона нагадує мою сестру». О. Турченюк наголошує на ролі балінтовських груп у розвитку здатності усвідомлювати контрперенос та використовувати його як інструмент розуміння клієнта [10]. Розширення професійного репертуару – 70%: «Почула стільки різних інтерпретацій що відкрилися нові можливості». J. Antoun зі співавторами також виявили розвиток практичних навичок через участь у балінтовських групах [12].

Зростання впевненості – 65%: «Почуваюся більш впевненою після підтвердження від групи». Покращення меж – 61%: «Навчилася краще відокремлювати власні емоції від емоцій клієнтів». Емоційна підтримка – 83%: «Група стала простором де можу бути вразливою без страху осуду». Зниження тривоги – 57%: «Стала менш тривожною коли працюю з важкими клієнтами».

Труднощі відзначали 22%: «Було важко просто слухати і не вступати у дискусію». Недостатність часу згадували 17%: «Хотіла би представити більше випадків». Онлайн-формат як обмеження – 13%: «Відчувала що онлайн трохи втрачається емоційний зв’язок».

Наміри продовжувати використання навичок висловили 100% учасників. Бажання продовжувати балінтовські групи – 87%, що свідчить про високу цінність методу. За результатами координатор мережі Центрів життєстійкості прийняв рішення інституціалізувати балінтовські групи як регулярну форму психологічного супроводу фахівців.

Результати емпіричного дослідження підтвердили високу ефективність програми балінтовських груп для підтримки професійної резистентності фахівців Центрів життєстійкості. Учасники продемонстрували статистично значуще зростання резильєнтності на 20,5% та зниження всіх фаз професійного вигорання на 25-33% з великими розмірами ефекту (d=0,68-0,98). Порівняння з контрольною групою підтвердило специфічність впливу програми.

Якісний аналіз виявив конкретні механізми: зниження професійної ізоляції через усвідомлення спільності труднощів, нормалізація професійних викликів та зниження самозвинувачення, усвідомлення контрпереносу та власних емоційних реакцій, розширення професійного репертуару через множинність перспектив, зростання впевненості у професійній компетентності, покращення професійних меж, емоційна підтримка колег. Ці результати узгоджуються з висновками зарубіжних досліджень J. Antoun зі співавторами [12], B. Gong зі співавторами [13], M. Masoomi зі співавторами [14], A. Money зі співавторами [15].

Балінтовські групи створюють безпечний груповий простір для рефлексії складних професійних взаємодій, допомагають фахівцям усвідомлювати власні емоційні реакції, отримувати підтримку колег, розвивати рефлексивну компетентність. Особливо цінним цей метод є для фахівців, що працюють з травмованими клієнтами в умовах війни, коли самі перебувають під впливом стресу, що підтверджують дослідження Г. Лазос [5], С. Ситнік зі співавторами [9], О. Плахової [8]. Практичне впровадження балінтовських груп у систему психологічного супроводу фахівців Центрів життєстійкості сприятиме збереженню їхньої професійної резистентності та якості допомоги населенню, що узгоджується з рекомендаціями Л. Карамушки [2], В. Мойсеюк зі співавторами [7].

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні довгострокових ефектів участі у балінтовських групах, порівнянні ефективності онлайн та очного форматів, адаптації методу для фахівців інших допомагаючих професій в умовах війни.

Список використаних джерел

1. Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?». URL: https://howareu.com/pro-prohramu
2. Карамушка Л.М. Психічне здоров’я особистості під час війни: як його зберегти та підтримати : метод. рекомендації. Київ : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2022. 52 с.
3. Кіреєва, З.О., Односталко О.С., Бірон Б.В. Психометричний аналіз адаптованої версії шкали резильєнтності (CD-RISC-10). Габітус. 2020. Вип. 14. С. 110-116.
4. Кокун О. М. Життєстійкість і резильєнтність людини в сучасному світі: теорія, дослідження, практика : монографія. Київ : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2025. 214 с.
5. Лазос Г. П. Психологи і війна: зміна парадигми надання психологічної/психотерапевтичної допомоги та резильєнтність фахівця. Організаційна психологія. Економічна психологія. № 3-4 (27). 2022. С. 37-47.
6. Малімон Л., Пархоменко В. Ресурси резильєнтності осіб з травматичним досвідом. Психологічні перспективи. 2024. № 43. С. 132-142.
7. Мойсеюк В.П., Столяренко О.Б., Жиляк Н.В. Наукові основи формування резильєнтності соціальних працівників і психологів. Інклюзія і суспільство. № 1. 2025. С. 100-106.
8. Плахова О.М. Кризова комунікація в соціальній роботі в умовах війни. SOCIOПРОСТІР: міждисциплінарний електронний збірник наукових праць з соціології та соціальної роботи. 2022. № 12. С. 33–39.
9. Ситнік С. В. Соколова І. М. Давидов П. Г. Раджабова С. Ш. Теліков О. В. Психологічні особливості резильєнтності педагогів в умовах війни. Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи. Вип. (2): 7. 2025. С. 81-93.
10. Турченюк О. Психоаналіз на допомогу спеціалістам допомагаючих професій. У психолога. URL: https://upsihologa.com.ua/Psihoanaliz_na_dopomogu_Balint.html
11. Чиханцова О. Психологічні основи життєстійкості особистості: монографія. Київ: Талком, 2021 р. 319 с.
12. Antoun, J., Khater, B., Itani, H., Naous, J., & Romani, M. (2023). Effectiveness of a modified Balint group process on empathy and psychological skills employing Kirkpatrick’s evaluation framework. PeerJ, 11, e15279.
13. Gong, B., Zhang, X., Lu, C. et al. The effectiveness of Balint groups at improving empathy in medical and nursing education: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. BMC Med Educ 24, 1089 (2024).
14. Masoomi M., jamshidnejad n., kianidehkordi m., Ghasempour f. gholamzad sh. The Effectiveness of a Balint Group on Burnout Prevention, Reduction of Stress Perception, and Improvement of Caring Behaviors in Nurses in the COVID-19 Ward at Amir-Alam Hospital. 2023.
15. Money A., Jun-Hao T., Alexander K. «Bolstered, supported and more resilient to potential burnout»: GP trainee experience of Balint groups. Journal of Workplace Behavioral Health. 2025.