ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПАРТНЕРІВ У ГРОМАДЯНСЬКОМУ ШЛЮБІ

Трансформація інституту сім’ї у сучасному суспільстві актуалізує необхідність наукового осмислення альтернативних форм партнерських стосунків, зокрема громадянського (незареєстрованого) шлюбу. За оцінками дослідників, близько 10-12% пар в Україні перебувають у незареєстрованих відносинах, а число дітей, народжених поза офіційно зареєстрованим шлюбом, становить приблизно 20-22%. Якщо ще кілька десятиліть тому такі стосунки розглядалися як девіантна форма партнерства, то сьогодні вони стають нормативним варіантом сімейної організації для значної частини населення.

У вітчизняній психологічній науці громадянський шлюб залишається недостатньо дослідженою проблемою, незважаючи на його значне поширення. Науковці зосереджують увагу на окремих аспектах міжособистісних взаємин подружжя, їхніх поведінкових моделей, рівня взаєморозуміння та задоволеності шлюбними стосунками. Зокрема, А.І. Стеценко та О.Л. Власенко досліджували теоретико-методологічні засади гармонізації стосунків, І.А. Василенко вивчала особливості стосунків подружжя у сім’ях різного типу за задоволеністю шлюбом, Є.М. Потапчук та А.В. Павелко аналізували кризу емоційної байдужості подружжя як психологічну проблему, Є.М. Потапчук та Д.Є. Карпова здійснили психологічний аналіз сімейних ролей шлюбних партнерів. Водночас комплексний аналіз психологічних особливостей партнерів, які перебувають у цивільному шлюбі, та специфіка їх міжособистісних взаємин залишаються недостатньо вивченими [2; 7; ].

Мета дослідження полягала у вивченні особливостей міжособистісних стосунків партнерів у громадянському шлюбі та виявленні їх специфічних психологічних характеристик порівняно з офіційно зареєстрованим шлюбом.

Сучасна психологічна наука розглядає сім’ю як складну багаторівневу систему, де переплітаються індивідуально-психологічні характеристики партнерів, специфіка їх міжособистісної взаємодії та соціокультурний контекст функціонування. Р.П. Федоренко наголошує, що справжня природа сімейних стосунків розкривається через аналіз емоційних зв’язків, які об’єднують людей, характеру їх комунікації та взаємного впливу. Саме якість цих психологічних зв’язків, а не формальний статус відносин визначає сутність сім’ї як психологічного феномену [11].

Т.М. Титаренко та О.Я. Кляпець [10] звертають увагу на те, що саме в контексті сімейних стосунків відбувається первинна соціалізація індивіда, формується його емоційна сфера та базові патерни міжособистісної поведінки. Досвід, набутий у батьківській сім’ї, значною мірою детермінує характер майбутніх інтимних стосунків людини, її здатність до емоційної близькості та побудови довірливих відносин з партнером. О.М. Цільмак [12] систематизує різноманітні підходи до вивчення сім’ї, виділяючи структурний, функціональний та динамічний аспекти її аналізу.

Психологічна характеристика громадянського шлюбу передбачає розуміння його як особливої форми партнерських стосунків, що має власну специфіку порівняно з офіційно зареєстрованим шлюбом. О. Адамова та О. Тодощак [1], досліджуючи готовність сучасної молоді до вступу у незареєстровані стосунки, виявили неоднозначне ставлення до цієї форми партнерства. Для одних людей громадянський шлюб виступає свідомим вибором, що відповідає їхнім ціннісним орієнтаціям та життєвій стратегії, для інших – тимчасовим етапом на шляху до офіційного шлюбу, для третіх – вимушеним компромісом через певні обставини.

Мотиви вступу в громадянський шлюб становлять окремий предмет психологічного дослідження. О. Столярчук та О. Коханова [8] виділяють серед основних мотивів прагнення до свободи та незалежності, небажання брати на себе формальні зобов’язання, страх перед невдачею у шлюбі, бажання краще пізнати партнера перед офіційною реєстрацією, економічні міркування, негативний досвід батьківської сім’ї. М.В. Сурякова та І.Б. Учитель [9] констатують, що при збереженні високої декларованої цінності сім’ї спостерігається зниження її реального пріоритету, що виявляється, зокрема, у відкладенні офіційної реєстрації стосунків.

Центральною проблемою психології сім’ї виступає питання подружньої сумісності. Г.А. Кошонько [5] визначає подружню сумісність як багатовимірний конструкт, що включає психофізіологічний, психологічний, соціально-психологічний та соціокультурний рівні. Т. Перепелюк розглядає подружню психологічну сумісність як важливий чинник стабільності шлюбних стосунків. Високий рівень сумісності партнерів знижує частоту та інтенсивність конфліктів, сприяє кращому взаєморозумінню, підвищує задоволеність шлюбом та його тривалість.

Задоволеність шлюбом виступає центральним поняттям у психологічних дослідженнях сім’ї. А.О. Корнюх [4] визначає її як суб’єктивну оцінку особистістю відповідності реальних стосунків її очікуванням та потребам. Л.М. Лисенко [6] виділяє широкий спектр чинників, що впливають на задоволеність стосунками в подружніх парах, включаючи як індивідуально-психологічні особливості партнерів, так і характеристики їх взаємодії. Важливим чинником задоволеності шлюбом виступає узгодженість рольових очікувань партнерів. О.Б. Емішянц [3] аналізує вплив рольових очікувань на задоволеність шлюбом, зазначаючи, що невідповідність між очікуваннями партнерів щодо розподілу сімейних ролей та реальною поведінкою виступає значущим джерелом конфліктів.

Емпіричне дослідження проводилося в період з лютого по квітень 2025 року. Загальна кількість досліджуваних становила 100 осіб: 25 чоловіків та 25 жінок у віці 25-35 років, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, і 25 чоловіків та 25 жінок у віці 25-35 років, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Таким чином було обстежено 50 пар, кожна з яких має стаж спільного життя 3-5 років.

Відповідно до мети та завдань дослідження був підібраний комплекс психодіагностичних методик: Біографічний опитувальник, Тест-опитувальник задоволеності шлюбом, Методика «Рольові очікування партнерів» Методика діагностики міжособистісних відносин (модифікація тесту Т. Лірі), Опитувальник «Характер взаємодії подружжя у конфліктних ситуаціях», Шкала довіри Д. Готтман.

Статистична обробка результатів проведена з використанням пакета програм SPSS v. 22.0. Для виявлення відмінностей між групами використовувався непараметричний критерій Манна-Уітні, для оцінки зв’язків між показниками – непараметричний коефіцієнт кореляції Спірмена.

Аналіз біографічних даних показав, що партнери, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, здебільшого виховувалися у сприятливій сімейній обстановці, в атмосфері позитивної взаємодії між батьками (M=5,4). Водночас виявлено недостатньо сприятливий фон батьківського виховання (M=7,2). До психологічних особливостей досліджуваних належать емоційна лабільність (M=6,92), недостатня впевненість у собі (M=8,26), тенденції реагувати на стрес розвитком психосоматичних реакцій (M=6,98). Незважаючи на достатні можливості у встановленні та підтримці міжособистісних контактів (M=4,74), досліджувані зазнають труднощів у соціальній адаптації (M=8,4).

Порівняльний аналіз виявив суттєві гендерні відмінності. Жінки, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, більшою мірою соціально активні та товариські (p≤0,01), проте менш емоційно врівноважені (p≤0,01) порівняно з чоловіками. Виявлено також відмінності між партнерами у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі. Чоловіки у незареєстрованому шлюбі виховувалися у більш благополучній сімейній атмосфері (p≤0,01), але відзначаються меншою емоційною врівноваженістю (p≤0,01) та більшою схильністю до психосоматичних реакцій (p≤0,01) порівняно з офіційно одруженими чоловіками.

Дослідження задоволеності шлюбом показало, що партнери у незареєстрованому шлюбі оцінюють свої сімейні стосунки як значною мірою благополучні (M=29,38). Важливо, що 46% обстежених осіб характеризують свої сім’ї як благополучні, тоді як неблагополучними вважають свої сім’ї 36% випробуваних. Порівняльний аналіз виявив, що як чоловіки, так і жінки у незареєстрованому шлюбі більшою мірою задоволені своїми подружніми стосунками, ніж партнери у зареєстрованому шлюбі (p≤0,01). Цей результат може пояснюватися тим, що відсутність формальних зобов’язань стимулює партнерів більше дбати про якість стосунків, оскільки саме вона, а не юридичний статус, утримує їх разом.

Аналіз рольових очікувань та домагань показав специфічні ціннісні орієнтації партнерів у незареєстрованому шлюбі. Для них найбільш значущими цінностями є батьківство (M=8,90) та емоційно-психотерапевтична функція шлюбу (M=12,56). При цьому сексуальна гармонія (M=5,92), особистісна ідентифікація з партнером (M=5,72) та господарсько-побутова сфера (M=5,28) оцінюються як помірно значущі. Виявлені гендерні відмінності: чоловіки більшою мірою цінують гармонійні сексуальні стосунки (p≤0,05), тоді як жінки надають більше значення батьківству (p≤0,01), спільним позасімейним інтересам (p≤0,05) та емоційній підтримці (p≤0,01).

Порівняння з офіційно одруженими парами показало, що чоловіки у незареєстрованому шлюбі більшою мірою цінують наявність спільних професійних та суспільних інтересів із дружиною (p≤0,01). Навпаки, офіційно одружені чоловіки більше значення надають особистісній ідентифікації з дружиною (p≤0,05), батьківству (p≤0,01), емоційній підтримці (p≤0,01) та зовнішній привабливості (p≤0,01). Жінки у незареєстрованому шлюбі більше цінують батьківство (p≤0,01) та професійну реалізацію (p≤0,01), тоді як офіційно одружені жінки більше орієнтовані на сучасні зразки зовнішнього вигляду (p≤0,01).

Дослідження довіри показало, що у середньому партнери у незареєстрованому шлюбі відчувають довіру до своїх партнерів (M=145,32). Їхні стосунки можна охарактеризувати як відкриті та позитивні, що містять впевненість у порядності, чесності, відповідальності та доброзичливості партнера. Частотний аналіз показав, що 56% респондентів відрізняються підвищеним та високим рівнем довіри до свого партнера, 38% демонструють помірний рівень, і лише 6% – знижений рівень довіри. Водночас виявлено, що жінки у зареєстрованому шлюбі більшою мірою довіряють своєму чоловікові порівняно з жінками у незареєстрованому шлюбі (p≤0,05), що може пояснюватися наявністю формальних гарантій стабільності стосунків.

Аналіз стилів міжособистісної взаємодії виявив, що домінуючими стилями партнерів у незареєстрованому шлюбі є співпрацюючо-конвенціональний (M=12,20) та незалежно-домінуючий (M=10,18) стилі. Це свідчить про поєднання дружелюбності, схильності до співпраці з впевненістю у собі, незалежністю та тенденціями мати і відстоювати власну точку зору. Виявлені суттєві гендерні відмінності: жінкам більше властива дружелюбність і схильність до співпраці (p≤0,01), тоді як чоловікам – скромність та відповідальність (p≤0,05).

Порівняння з офіційно одруженими парами показало, що чоловіки у зареєстрованому шлюбі більшою мірою характеризуються впевненістю у собі (p≤0,01), незалежністю (p≤0,01), скептицизмом (p≤0,01) та потребою у підтримці (p≤0,05). Жінки у незареєстрованому шлюбі більш впевнені у собі (p≤0,01) та дружелюбні (p≤0,01), тоді як жінки у зареєстрованому шлюбі – більш незалежні (p≤0,01).

Дослідження конфліктної взаємодії показало, що партнери у незареєстрованому шлюбі здебільшого у різних типах сімейних конфліктів поводяться конструктивно. Водночас виявлено, що найбільший відсоток неконструктивної поведінки спостерігається в конфліктах щодо порушення рольових позицій у сім’ї (20%) та через ревнощі (19%). Виявлені гендерні відмінності: жінки менш конструктивні у конфліктах з приводу відносин із родичами (p≤0,01) та ревнощів (p≤0,01) порівняно з чоловіками.

Порівняльний аналіз показав, що жінки у незареєстрованому шлюбі менш конструктивні у конфліктах щодо відносин із родичами (p≤0,01), прагнення автономії (p≤0,01) та домінування (p≤0,01) порівняно з офіційно одруженими жінками. Водночас офіційно одружені жінки менш конструктивні в конфліктах з приводу порушення рольових очікувань (p≤0,01). Ці результати підтверджують більш егалітарний характер стосунків у незареєстрованих парах, де питання влади та автономії мають особливу значущість.

Висновки

Проведене дослідження підтвердило гіпотезу про наявність специфічних психологічних особливостей міжособистісних стосунків партнерів у громадянському шлюбі. Встановлено, що такі партнери демонструють вищий рівень автономності та індивідуалізму, оцінюють стосунки як благополучні, що будуються на достатньому рівні довіри, при цьому характеризуються емоційною лабільністю та схильністю до психосоматичних реакцій.

У громадянському шлюбі взаємини партнерів відрізняються від взаємин в офіційному шлюбі більш егалітарним розподілом ролей, орієнтацією на професійні та суспільні цінності поряд з високою значущістю батьківства та емоційної підтримки. Виявлені гендерні відмінності у ціннісних орієнтаціях: чоловіки більше цінують сексуальну гармонію та професійні інтереси, тоді як жінки – батьківство та емоційну близькість.

Партнери у незареєстрованому шлюбі більшою мірою задоволені своїми стосунками порівняно з офіційно одруженими парами, що може пояснюватися усвідомленням того, що тримає їх разом саме якість стосунків, а не формальні зобов’язання. Водночас рівень довіри у жінок, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, є вищим, що свідчить про значущість формальних гарантій для відчуття стабільності стосунків.

Виявлені психологічні особливості вказують на необхідність розробки спеціалізованих програм психологічного супроводу пар у громадянському шлюбі, які враховували б специфіку їх стосунків. Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні довготривалої динаміки міжособистісних стосунків у громадянському шлюбі, дослідженні впливу народження дітей на трансформацію таких стосунків, аналізі чинників переходу від незареєстрованих до зареєстрованих стосунків або, навпаки, розриву незареєстрованих пар.

Список використаних джерел

1. Адамова О., Тодощак О. Готовність сучасної молоді до вступу у цивільний шлюб: психологічні аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. 2024. № 4. С. 34–40.
2. Василенко І.А. Особливості стосунків подружжя у сім’ях різного типу за задоволеністю шлюбом. Габітус: науковий журнал з соціології та психології. Одеса, 2021. Вип. № 24. Т.2. С.20–24.
3. Емішянц О.Б. Вплив рольових очікувань на задоволеність шлюбом. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2016. С. 364–368.
4. Корнюх А.О. Задоволеність подружнім життям та його сутнісні характеристики. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Психологічні науки. 2012. Т. 2, Вип. 9. С. 135–139.
5. Кошонько Г.А. Теоретичні засади дослідження подружньої сумісності як психологічного феномена. Теорія і практика сучасної психології. 2019. № 2, Т. 1. С. 155-160.
6. Лисенко Л.М. Психологічні чинники задоволеності стосунками в подружніх парах. Теорія і практика сучасної психології. 2018. №5. С. 73-77.
7. Потапчук Є.М., Карпова Д.Є. Психологічна діагностика сімейних ролей як моделей поведінки подружжя: довідник сімейного психолога. Хмельницький: Видавництво «Polyluxdesign& print», 2021. 52 c.
8. Столярчук О., Коханова О. Шлюбно-родинні настановлення сучасної молоді. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 2025. Вип. 43 (1). С. 120–127.
9. Сурякова М.В., Учитель І.Б. Сім’я у системі цінностей сучасних українців. Габітус. 2022. № 40. С. 189–193.
10. Титаренко Т.М., Кляпець О.Я. Запобігання емоційному вигоранню в сім’ї як фактор гармонізації сімейних взаємин: науково-методичний посібник. Київ: Міленіум, 2007. 142 с.
11. Федоренко Р.П. Психологія сім’ї: навч. посіб. Вид. 2-ге, змін. та доповн. Луцьк: Вежа-Друк, 2021. 480 с.
12. Цільмак О.М. Психологія сім’ї та шлюбу: таблиці, схеми, коментарі: навчально-наочний підручник. Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. 266 с.