Старший дошкільний вік є критичним періодом для формування моральних якостей та соціальних потреб дитини. Емпатія – як комплексна психологічна властивість, що включає когнітивні та афективні компоненти, слугує фундаментальною умовою для становлення гуманних міжособистісних стосунків та є мотиваційним стимулом до просоціальної поведінки.
Моральна компетентність індивіда фундаментально залежить від його операційної здатності до афективного відгуку, співчутливого розуміння та конструктивної підтримки оточуючих. Принциповим аспектом у процесі морально-етичного виховання дітей є стимулювання їхньої соціальної орієнтації та емпатійного потенціалу. Отже, пріоритетне завдання формування емпатії у дітей дошкільного віку набуває стратегічного значення. Вона слугує незамінною умовою для конструктивного становлення їхніх гуманних взаємин і виступає пропедевтичною ланкою для засвоєння початкових форм соціально інтегрованої та морально детермінованої поведінки [2, c. 413].
Емпатія є комплексною психологічною властивістю, нерозривно пов’язаною як із емоційними, так і з пізнавальними (когнітивними) аспектами особистості, яка активно проявляється під час комунікативної взаємодії. Вона позиціонується як здатність, що дозволяє глибоко й точно усвідомлювати внутрішній світ іншої людини, її приховані емоції та смислові відтінки. По суті, емпатія полягає у свідомому співпереживанні емоційного стану партнера, що вимагає сприйняття його суб’єктивного світу ніби «через його власні очі», ставлячи інтереси цієї особистості вище за власні. Таким чином, емпатія є потужним інструментом пізнання думок, переживань та почуттів інших людей, а її прояви у формі співчуття та співпереживання слугують сильним мотиваційним стимулом до надання допомоги оточуючим [4, c. 6].
На основі первинних емоційних та когнітивних складових емпатійного процесу у дитини виникає внутрішній імпульс до спільної діяльності та взаємодії з оточуючими, що мотивує її до конкретних поведінкових актів. Як зазначає Л. Журавльова, трансформація цього внутрішнього пориву в реальну допомогу та сприяння можлива лише за умови якісного розширення емоційного досвіду, що супроводжує емпатію. Це розширення передбачає збагачення емпатійного комплексу такими складними та соціально значущими емоціями, як:
подолання егоцентричного страху;
активне протистояння несправедливості та злу;
відчуття огиди до проявів нечесності;
безкорислива радість за успіх чи благополуччя іншої особи.
Таким чином, просоціальна діяльність є кульмінацією емпатії, яка досягається через розвиток складних морально-етичних емоційних комплексів [4, c. 18].
У старшому дошкільному віці дитина починає враховувати інтереси однолітків та усвідомлювати ефективність співпраці, яка ґрунтується на принципі «спільно, дружньо, разом». Саме в цей період закладається основа товариськості та колективізму, що веде до формування об’єднань, які часто включають більше трьох учасників. Діти, які набувають статусу «зірок» (лідерів чи найбільш популярних), зазвичай вирізняються дружелюбністю, справедливістю, вмінням організувати гру, добротою, широтою кругозору та зовнішньою привабливістю. На противагу цьому, діти категорії «неприйнятих» (ізольованих) часто демонструють замкнутість, мають певні недоліки в морально-вольовій сфері та можуть бути менш привабливими. Ця група дітей потребує особливої уваги та цілеспрямованої педагогічно-психологічної турботи для їхньої успішної соціальної інтеграції [3, c. 87].
Старший дошкільний вік є критичним етапом у психічному розвитку, оскільки саме в цей період відбувається активне формування та закріплення ключових моральних якостей у поведінці дитини. У цьому віці стабілізується структура мотивів, а також зароджуються важливі нові соціальні потреби: потреба у повазі та визнанні з боку дорослих, прагнення до виконання значущих, «дорослих» справ, а також потреба у визнанні з боку однолітків. Значний науковий інтерес до розвитку емпатії в дошкільнят пояснюється тим, що здатність до співчуття, співпереживання та адекватного сприйняття емоцій інших людей є необхідною умовою для успішної соціальної адаптації дитини в сучасному суспільстві [1, c. 255].
Згідно з Л. Виготським, діти віком 6-7 років вже досить добре усвідомлюють власні емоції, особливо ті, що спричинені оцінкою дорослого, і ці переживання часто впливають на їхню поведінку. Молодші школярі гостро відчувають нещирість, а також глибокі прояви доброзичливості, радості чи страждання. Свої емоційні стани вони зазвичай передають вербально. У цьому віці діти формують власні уявлення про добро і зло, честь і гідність, мають свої критерії краси та навіть власне відчуття часу (де день здається роком, а рік – вічністю) [4, c. 24].
Взаємодія з однолітками є не просто способом досягнення спільних цілей, а й самоціллю для дитини. Дошкільнята діляться успіхами та невдачами, виявляють взаємну підтримку і усвідомлюють ефективність спільної організації діяльності в іграх, конструюванні та праці. Саме в діяльності, побудованій за типом «спільно, дружно, разом» (на відміну від простого перебування «близько, але не разом»), формуються основи колективізму та товариськості, що виражаються у стосунках обопільної відповідальності, залежності та допомоги. Дружба відіграє ключову роль, стимулюючи розвиток конкретних моральних якостей (розуміння, співчуття, поступливість), збагачуючи почуття, формуючи потреби та посилюючи вольові риси характеру. Бажання не підвести товариша і заслужити довіру спонукає дитину ставати кращою, відважнішою та активнішою. Дружба з більш чуйними, організованими та витриманими дітьми позитивно впливає на тих, у кого ці якості ще не розвинені, викликаючи у них прагнення до самовдосконалення. Спілкування з друзями приносить радість, а вроджена здатність до наслідування дозволяє переймати позитивні якості та емоції. Дитина моделює свої ширші стосунки з однолітками за зразком дружніх взаємин, причому вчинки друзів часто здійснюються не під впливом дорослих, а як внутрішня потреба [3, c. 88-89].
Емпатія у старшому дошкільному віці (зокрема, у дітей шостого року життя) розглядається як вікове новоутворення, першою формою прояву якого є здатність до співчуття. Ця здатність найяскравіше виражається у спільній діяльності дітей. Однак, специфіка цього співчуття полягає в його відносній нестійкості: воно швидко згасає, якщо, на думку дитини, у ситуації порушується норма справедливості. Саме в старшому дошкільному віці наростаюча частота прояву егоцентризму може бути зумовлена тим, що в групі однолітків дитина неминуче порівнює себе з іншими та оцінює власні досягнення та вчинки.
Як зазначають дослідники, у цьому віці діти здатні відчувати не лише гостре співчуття та жаль, але й яскраві прояви заздрості. Співпереживання однолітку під час гри значною мірою залежить від соціальної позиції та ситуації, в якій перебуває дитина. Незважаючи на ці складнощі, співчуття і симпатія є основними мотиваторами, що спонукають старшого дошкільника до перших моральних вчинків. П’ятирічна дитина, керуючись почуттям обов’язку, дотримується моральних норм, які першочергово орієнтовані на її стосунки з тими, до кого вона відчуває симпатію та співчуття [2, c. 257].
Художня література відіграє ключову роль у формуванні емоційної сфери дитини. Вплив художнього слова викликає значні зміни в почуттях та емоціях, сприяючи виникненню глибокого емоційного відгуку на різноманітні життєві події та перебудовуючи суб’єктивний світ дитини. У дослідженні Т. Пономаренко враховуються ці особливості сприйняття дітьми художнього тексту, особливо його емоційно-морального змісту, з метою формування емпатії.
Методика проведення бесід має на меті забезпечення розгорнутості та вираженості емоційних переживань дітей, що є необхідним для формування їхньої емпатії. У процесі цих бесід дітям пропонуються різноманітні типи питань:
На розуміння сюжету: питання, спрямовані на з’ясування розуміння змісту твору на рівні дій героїв.
На моральну оцінку: питання для визначення загальної моральної тональності та емоційно-морального змісту твору в цілому.
На ідентифікацію емоцій: питання, які вимагають вербального опису труднощів героїв, їхніх емоційних станів (як позитивних, так і негативних), а саме: радості, горя, сорому, образи, вдячності.
На встановлення причинно-наслідкових зв’язків: питання, що сприяють конкретизації зв’язку між діями/вчинками одного героя та емоційним станом іншого, включаючи вербальні та невербальні способи впливу.
На самоусвідомлення: питання, спрямовані на розуміння дитиною стану літературного героя через осмислення власних схожих переживань.
Таким чином, бесіда стає інструментом рефлексії, який поглиблює як когнітивне розуміння сюжету, так і афективний відгук дитини на моральні дилеми персонажів [2, c. 417].
Дослідження підтвердило, що емпатія є ключовим чинником і віковим новоутворенням у старшому дошкільному віці, який безпосередньо впливає на якість міжособистісних стосунків дітей. Незважаючи на потенційну нестійкість перших проявів співчуття (через егоцентризм чи порушення справедливості), цілеспрямоване формування емпатії через її збагачення складними морально-етичними емоціями є необхідним. Використання художньої літератури та спеціально організованих бесід ефективно розвиває як когнітивне розуміння емоцій героїв, так і глибокий афективний відгук. Отже, розвиток емпатії є стратегічним завданням для закладання стійкої основи товариськості та колективізму – базису соціально інтегрованої та морально детермінованої поведінки особистості.
Список використаних джерел:
- Деснова І., Крутій К. Психологічні особливості розвитку емпатії в дітей старшого дошкільного віку. Актуальні проблеми науки та освіти : збірник матеріалів ХХVІ підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ. Київ : МДУ, 2024. С. 255-259.
- Дука Т. М. Розвиток емпатії у дітей засобами художньої літератури. Наукові інновації та передові технології. № 4 (18). 2023. С. 411–423.
- Новікова Н. В. Психологічна характеристика міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку. Педагогічний альманах «Актуальні проблеми дошкільної освіти: теорія та практика» : збірник матеріалів ІV Всеукраїнської конференції здобувачів вищої освіти і молодих учених (5 листопада 2024 року). Одеса : Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2024. Вип. ІV. С. 86-91.
- Танасюк Д. В. Психологічні особливості формування емпатії у дітей. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Умань, 2024. 57 с.
inforum.in.ua@ukr.net