Впродовж останніх років проблема моральної травматизації особистості привернула увага фахівців з різних сфер суспільства – медиків, психологів, фізіологів, очільників волонтерських організацій, духовних та релігійних спільнот, засобів масової інформації та широкої громадськості. Для України відповідна проблема є як ніколи актуальною у зв’язку із широкомастабним вторгненням та можливим переживанням моральної травми не лише війсковими, а й цивільним населенням.
Поняття моральної травми в психологічній літературі визначаєься як порушення впевненості та очікувань особистості щодо власної або чужої мотивації чи здатності поводитися справедливо та етично [4]. Загалом моральна травма може призводити до переживання внутрішнього конфлікту, емоційному стресу, переживання почуття провини, сорому, тривоги тощо. В обіг психологічної науки воно було введене Дж.Шейєм, який надавав медичну допомогу американським ветеранам війни у В’єтнамі, та зазначив, що їх моральна травма містить викривлені уявлення воїна про себе й світ, ставлення до себе та світу загалом [5]. І якщо перешопочатково відповідне поняття розглядалось лише в контексті ресоціалізації військових, які брали участь у бойових діях, то на сьогодні виокремлюють певні професійні групи, які теж можуть потенційно включати ризик впливу морально травмуючих ситуацій: рятувальники, поліцейські, медичний персонал (лікарі та медсестри), соціальні працівники, журналісти тощо.
А отже, постає питання подолання моральної травми не лише військовими, а й представниками різних категорій осіб, які можуть переживати відповідну проблему. Надзвичайо мало досліджень торкаються питання активних, свідомих зусиль людей для подолання моральної травми, із залученням ресурсів, доступних у їхньому повсякденнному житті [2]. Тому пропонуємо розглянути потенційні ресурси соціального середовища для успішного подолання особистістю моральної травми, що пов’язані з її участю у соціальних системах, включенням у соціальні інтеракції та спілкування.
Аналізуючи щоденне подолання моральної травми фахівцямми та батьками, які працюють у службах захисту дітей, можна виокремити наступні рівні: психологічні ресурси, які передбачають цілеспрямовану діяльність особистості з метою їх вивчення та зміцнення, розвитку власних сильних сторін, формуючи певні психологічні якості та характеристики: стресостійкість, вольові якості, прийняття, усвідомлення цінностей, саморефлексія та здатність прощення; мікросистеми, що представлені соціальною підтримкою безпосереднього соціального середовища та особистіісний психокорекційний досвід; макросистеми, що передбачають участь особистості у соціальних та адвокаційних програмах; духовні/релігійн механізми подолання моральної травми (який наскрізно в різній мірі може бути представлений на усіх попередніх рівнях) [2. 3].
І, якщо початковий етап подполання моральної травми насамперед передбачає вивчення, залучення та зміцнення психологічних ресурсів особистості через повернення до особистих цінностей, здатність прощення та знаходження нею сенсу у травматичних подіях і моральних провинах (з позиції логотерапії В.Франкла), то на рівні мікросистем, тобто безпосереднього соціального середовища (що представлене взаєминами з членами сім’ї, друзями, колегами) можна говорити про відновлення довірливих стосунки, активну залученість у справи сім’ї, виконання доручень, спільне проведення часу разом тощо. Так, цінність дружніх взаємин у подоланні моральної травми можна спостерігати вже на початковому етапі процесу зцілення, адже з моральним спустошенням, руйнацією моральних норм та відірваністю (ізоляцією) можна працювати у трьох основних напрямках: друг, діючи як наставник чи вчитель, може допомогти у ситуації морального зриву або на етапі вирішення моральних дилем, що постають перед індивідом (таким чином працюючи на випередження); довіра між друзями відіграє вирішальну роль в тому, щоб допомогти людині, що пережиила травму, відчути себе значущою частинкою, яка пов’язана з іншою особистістю (і якій можна беззестережно довіритись); наявність теплих взаємин, взаємність залишається невід’ємною частиною стосунків, навіть у ситуаціях, якщо особистість важко пережиє моральну травму. Тобто актуалізація внутрішніх ресурсів та міжособистісних стосунків особистості й робота з моральною травмою на мікрорівні, навіть без залученності макрорівня, може сприяти посттравматичному зростанню особистості. Аналогічно, в контексті відповідного рівня, можна розглядати й соціальну підтримку зі сторони членів сім’ї (чи інших референтних осіб малих груп) у подолання наслідків моральної травматизації особистості [1].
І хоча в дослідженнях систематично не вивчався досвід позитивного способу подолання моральної травми на макросистемному рівні, що передбачає залученість суспільних цінностей та різних соціальних інстистуцій, можемо зауважити, що включеність особистості у адвокаційні заходи чи громадську діяльність, може сприяти зціленню особистості, знаходження нею внутрішнього сенсу у використанні власного досвіду переживання моральної травми для покращення великих соціальних систем для інших. Так само залучення до релігійної громади (наприклад опіка громади), може сприяти зціленню та моральному відновленню особистості [2. 3].
Отже, питання подолання моральної травми завдяки залученості особистості до системи соціальних зв’язків потребує грунтовного вивчення, що й визначаємо як перспективу подальших наукових пошуків.
Список використаних джерел
- Cabural, Mark Kevin S. The Confucian Perspective on Friendship: Healing from Trauma, Moral Disruption, and Disconnection.Philosophy East and West. Published electronically June 5, 2025. https://dx.doi.org/10.1353/pew.2025.a962875
- Haight Wendy, Sugrue Erin, Calhoun Molly, Black James «Basically, I look at it like combat»: Reflections on moral injury by parents involved with child protection services. Children and Youth Services Review. 82. P.477-489. https://doi.org/10.1016/j.childyouth.2017.10.009
- Haight Wendy, Sugrue Erin, Calhoun Molly, Black James Everyday coping with moral injury: The perspectives of professionals and parents involved with child protection services. Children and Youth Services. 82, P. 108-121. https://doi.org/10.1016/j.childyouth.2017.09.025
- Kamila Troper, Pedro Miguel Mestre, Ana Sofia Pinela, Teresa Martinho The effect of occupational moral injury on the mental health of health care workers.Occupational Medicine. V.74 (1) https://doi.org/10.1093/occmed/kqae023.0829
- Shay J. Moral injury. Psychoanalytic Psychology. 2014. 31(2), 182–191.
inforum.in.ua@ukr.net