ВПЛИВ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ НА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Професійна діяльність працівників Національної поліції України, зокрема співробітників управління карного розшуку, характеризується високим рівнем стресогенності, психоемоційного навантаження, постійного контакту з кримінальним середовищем, необхідністю розслідування тяжких злочинів проти життя, здоров’я, статевої свободи особи. В умовах воєнного стану, що триває в Україні з 24 лютого 2022 року, психологічне навантаження на працівників правоохоронних органів суттєво зросло через погіршення криміногенної обстановки, загрозу життю та здоров’ю, роботу в умовах обстрілів, розслідування військових злочинів [1; 2]. Тривала робота в екстремальних умовах призводить до виникнення професійної деформації особистості – негативних змін у структурі особистості під впливом специфіки професійної діяльності, та емоційного вигорання – стану емоційного, фізичного та розумового виснаження [3; 4].

Професійна деформація працівників поліції проявляється у розвитку цинізму, підозрілості, емоційної черствості, авторитарності, правового нігілізму, що не лише негативно впливає на якість професійної діяльності, але й порушує права людини у процесі здійснення правоохоронної функції [5; 6]. Емоційне вигорання включає три компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізацію, редукцію особистих досягнень [7; 8]. За даними досліджень, від 30% до 45% працівників Національної поліції України мають високий рівень емоційного вигорання, що суттєво знижує ефективність їхньої діяльності [9; 10]. Професійна деформація та емоційне вигорання є взаємопов’язаними феноменами, що можуть взаємно посилювати один одного [11], проте характер та механізми цього взаємозв’язку у працівників кримінальної поліції залишаються недостатньо дослідженими.

Проблема професійної деформації працівників правоохоронних органів досліджувалася у працях З.Р. Кісіль, Р.-В.В. Кісіль, В.В. Середи [3; 12], які виділяють когнітивний, емоційний, поведінковий та особистісний рівні деформації. Механізмами виникнення професійної деформації є адаптація до специфічних вимог професійної діяльності, професійна акцентуація, професійна стагнація, деструктивна професійна ідентифікація. Г.О. Чорний та Р.І. Савченко підкреслюють, що професійна деформація працівників поліції призводить до порушень прав людини та застосування насильства [5].

Проблему емоційного вигорання досліджували Л.М. Карамушка, О.І. Бондарчук, Т.В. Грубі [7], які виявили основні чинники вигорання: організаційні (навантаження, стрес, конфлікти), соціально-психологічні (контакт зі стражданням), особистісні (низька життєстійкість, неконструктивні копінг-стратегії). Л.В. П’янківська у дослідженнях емоційного вигорання працівників поліції показала, що від 30% до 45% мають високий рівень вигорання, особливо за компонентами емоційного виснаження та деперсоналізації [8; 9]. О. Рева та О. Заболотна виявили, що в умовах війни рівень емоційного вигорання у працівників поліції зріс на 35-40% [2].

Взаємозв’язок професійної деформації та емоційного вигорання досліджувався В.Ч. Купчишиною та Т.В. Грубі [11], О.М. Самковою, О.С. Бовдир, О.О. Вельдбрехт [4], які підкреслюють, що ці феномени утворюють синергетичну систему взаємопосилення. D. Shvets та Z. Kisil у дослідженні аспектів емоційного вигорання серед працівників Національної поліції виявили медіаторну роль професійної деформації у зв’язку між стажем та вигоранням [10]. Проте питання впливу професійної деформації на емоційне вигорання саме у працівників управлінь карного розшуку залишається малодослідженим.

Мета дослідження – виявити та проаналізувати вплив професійної деформації на емоційне вигорання співробітників управління карного розшуку Національної поліції України, оцінити ефективність програми психологічної профілактики професійної деформації та емоційного вигорання.

Емпіричне дослідження рівня професійної деформації показало, що загальний показник у вибірці становить у середньому 118,4±28,6 балів, що відповідає середньому рівню деформації. Розподіл учасників за рівнями: низький рівень (до 100 балів) – 14 осіб (28%), середній рівень (100-150 балів) – 21 особа (42%), високий рівень (понад 150 балів) – 15 осіб (30%). Таким чином, майже третина працівників карного розшуку мають високий рівень професійної деформації. Аналіз структури професійної деформації виявив нерівномірність вираженості різних проявів. Найбільш вираженими виявилися цинізм (М=21,3±5,8 бала), підозрілість (М=20,8±6,1 бала) та емоційна індиферентність (М=19,7±5,4 бала), що є закономірним для працівників кримінальної поліції, які постійно стикаються з кримінальним середовищем, обманом, жорстокістю.

За показниками емоційного вигорання виявлено, що за шкалою емоційного виснаження (MBI) середнє значення становило 26,4±9,8 балів, що наближається до високого рівня (понад 27 балів). Розподіл учасників: високий рівень емоційного виснаження мають 24 особи (48%), середній рівень – 18 осіб (36%), низький рівень – 8 осіб (16%). За шкалою деперсоналізації середнє значення становило 11,8±5,4 балів (високий рівень понад 12 балів): високий рівень мають 22 особи (44%), середній – 21 особа (42%), низький – 7 осіб (14%). За шкалою редукції особистих досягнень (зворотна шкала) середнє значення становило 32,8±8,6 балів: високу редукцію досягнень (низькі бали, менше 31) мають 19 осіб (38%). За критерієм наявності високого рівня хоча б за двома з трьох компонентів, високий рівень емоційного вигорання виявлено у 19 осіб (38% вибірки), середній рівень – у 20 осіб (40%), низький рівень – у 11 осіб (22%).

Кореляційний аналіз виявив сильний позитивний зв’язок між професійною деформацією та емоційним вигоранням (r=0,71; p<0,001): чим вищий рівень професійної деформації, тим вищий рівень емоційного вигорання. Аналіз кореляцій між окремими проявами професійної деформації та компонентами емоційного вигорання виявив специфічні взаємозв’язки. Цинізм (деформація) найсильніше корелює з деперсоналізацією (вигорання): r=0,82 при p<0,001. Обидва ці прояви відображають знецінююче, зневажливе ставлення до людей, байдужість до їхніх потреб та переживань. Емоційна індиферентність (деформація) сильно корелює з емоційним виснаженням (r=0,74; p<0,001) та деперсоналізацією (r=0,68; p<0,001). Підозрілість (деформація) помірно корелює з деперсоналізацією (r=0,56; p<0,001) та емоційним виснаженням (r=0,48; p<0,01). Ригідність мислення (деформація) корелює з редукцією особистих досягнень (r=-0,52; p<0,001, від’ємна кореляція, оскільки редукція вимірюється зворотною шкалою).

Регресійний аналіз проводився з метою виявлення предикторів емоційного вигорання. Використовувався метод покрокової регресії (stepwise), який послідовно включає у модель найбільш значущі предиктори. На першому кроці у модель увійшов цинізм (β=0,54; t=5,82; p<0,001), який пояснює 41% дисперсії емоційного вигорання (R²=0,41). На другому кроці додався організаційний стрес (β=0,32; t=3,94; p<0,001), приріст пояснюваної дисперсії становив 12% (R²=0,53). На третьому кроці додалася життєстійкість зі зворотним знаком (β=-0,26; t=-3,18; p<0,01), приріст 8% (R²=0,61). На четвертому кроці додалася копінг-стратегія втечі-уникнення (β=0,21; t=2,64; p<0,05), приріст 5% (R²=0,66). Фінальна регресійна модель є статистично значущою (F(4,45)=21,84; p<0,001) та пояснює 66% дисперсії емоційного вигорання. Найбільший внесок у прогнозування вигорання робить цинізм як прояв професійної деформації, що підтверджує предикторну роль професійної деформації у розвитку емоційного вигорання.

Медіаторний аналіз проводився для перевірки гіпотези про те, що професійна деформація медіює зв’язок між стажем роботи та емоційним вигоранням. Спочатку був підтверджений прямий зв’язок між стажем та вигоранням (β=0,58; p<0,001). Потім було перевірено, чи пов’язаний стаж з професійною деформацією (β=0,64; p<0,001) та чи пов’язана професійна деформація з вигоранням при контролі стажу (β=0,69; p<0,001). У фінальній моделі, де у якості предикторів виступали і стаж, і професійна деформація, коефіцієнт стажу знизився (β=0,24; p<0,05), а коефіцієнт професійної деформації залишився значущим (β=0,54; p<0,001). Зниження коефіцієнта стажу з 0,58 до 0,24 вказує на часткову медіацію: стаж впливає на вигорання як безпосередньо (через накопичення втоми), так і опосередковано – через розвиток професійної деформації. Тест Собеля підтвердив статистичну значущість медіаторного ефекту (z=4,12; p<0,001).

Аналіз впливу стажу роботи показав, що професійна деформація зростає зі стажем майже лінійно (F(3,46)=8,42; p<0,001): до 5 років – М=89,3 бала, 5-10 років – М=115,7 балів, 10-15 років – М=132,6 балів, понад 15 років – М=148,4 бала. Емоційне вигорання зростає нелінійно з піком у групі 10-15 років стажу (F(3,46)=6,78; p<0,001), після чого дещо знижується, що може пояснюватися виробленням копінг-стратегій або відходом найбільш вигорілих працівників зі служби. Працівники з високим рівнем професійної деформації та емоційного вигорання мають значуще нижчу життєстійкість (t=5,62; p<0,001; d=1,64), нижчу емпатію (t=4,89; p<0,001; d=1,42), вищу алекситимію (t=-4,21; p<0,001; d=1,23), вищі показники тривожності, фрустрованості, агресивності (всі p<0,001). Вони частіше використовують неконструктивні копінг-стратегії (втеча-уникнення, конфронтація) та рідше конструктивні (планування, позитивна переоцінка).

Працівники з досвідом розслідування військових злочинів (n=12, 24% вибірки) мають значуще вищий рівень емоційного вигорання (М=81,4 проти М=65,2; t=-3,12; p<0,01; d=0,91), особливо за емоційним виснаженням (М=32,6 проти М=24,1; t=-3,84; p<0,001; d=1,12) та деперсоналізацією (М=15,2 проти М=10,6; t=-3,21; p<0,01; d=0,94), порівняно з тими, хто не мав такого досвіду. Також виявлена тенденція до вищої професійної деформації. Це підтверджує, що робота з військовими злочинами створює додаткове травматичне навантаження, призводить до вторинної травматизації, посилює емоційне виснаження та деперсоналізацію як захисну реакцію, що узгоджується з даними досліджень про вплив війни на психологічний стан працівників поліції [1; 2].

На основі результатів констатувального етапу була розроблена програма психологічної профілактики професійної деформації та емоційного вигорання, яка включала 16 групових занять тривалістю 2 години кожне (загалом 32 години) та 4 індивідуальні консультації для кожного учасника тривалістю 1 година протягом 8 тижнів. Програма мала модульну структуру та включала п’ять основних модулів: психоосвіта щодо професійної деформації та емоційного вигорання (2 заняття), відновлення емпатії та гуманістичних цінностей (4 заняття), когнітивне реструктурування дисфункціональних професійних установок (4 заняття), розвиток особистісних ресурсів та життєстійкості (3 заняття), оптимізація копінг-стратегій та навички саморегуляції (3 заняття). Теоретико-методологічну основу програми склали інтегративний підхід, який поєднує елементи когнітивно-біхевіоральної терапії, гуманістичної психології, екзистенційної психології, позитивної психології, психології стресу та копінгу [13; 14].

Вибірка була розділена на експериментальну групу (n=25) та контрольну групу (n=25) методом випадкового розподілу. Групи були зрівняні за основними соціально-демографічними характеристиками та показниками професійної деформації і емоційного вигорання на констатувальному етапі (всі p>0,05). Експериментальна група брала участь у програмі психологічної профілактики, контрольна група продовжувала звичайну професійну діяльність без додаткових психологічних втручань.

Результати постформуючого зрізу (після завершення програми) показали статистично значущі та практично суттєві покращення в експериментальній групі порівняно як з власними вихідними показниками, так і з контрольною групою. За загальним показником професійної деформації в експериментальній групі відбулося значуще зниження з М=119,2 до М=98,6 балів (зниження на 17,3%), t=4,84; p<0,001; d=0,97 (великий ефект). У контрольній групі статистично значущих змін не виявлено: з М=117,6 до М=115,2 балів, t=1,12; p=0,27. За окремими проявами професійної деформації найбільші зміни в експериментальній групі відбулися за шкалою цинізму: зниження з М=21,6 до М=16,8 балів (-22,2%), t=5,34; p<0,001; d=1,07 (дуже великий ефект). Емоційна індиферентність знизилася на 19,4% (t=4,68; p<0,001; d=0,94), підозрілість на 15,6% (t=3,98; p<0,001; d=0,80), авторитарність на 15,1% (t=3,54; p<0,01; d=0,71), агресивність на 17,4% (t=3,82; p<0,001; d=0,76).

За показниками емоційного вигорання експериментальна група також продемонструвала значущі покращення. За шкалою емоційного виснаження відбулося зниження з М=26,8 до М=19,4 балів (-27,6%), t=5,68; p<0,001; d=1,14 (дуже великий ефект). За шкалою деперсоналізації: зниження з М=12,1 до М=8,4 балів (-30,6%), t=6,12; p<0,001; d=1,22 (дуже великий ефект). За шкалою редукції особистих досягнень відбулося підвищення (зниження редукції) з М=32,5 до М=37,8 балів (+16,3%), t=-4,24; p<0,001; d=0,85 (великий ефект). У контрольній групі за всіма цими показниками не виявлено значущих змін (всі p>0,3).

Покращення відбулися також за додатковими показниками: життєстійкість підвищилася на 21,6% (t=-5,84; p<0,001; d=1,17), емпатія на 21,8% (t=-5,12; p<0,001; d=1,02), алекситимія знизилася на 13,1% (t=4,34; p<0,001; d=0,87). За показниками психічних станів відбулося значуще зниження тривожності на 33,9% (t=6,28; p<0,001; d=1,26), фрустрованості на 32,8% (t=5,94; p<0,001; d=1,19), агресивності на 30,4% (t=5,46; p<0,001; d=1,09). Знизилося використання деструктивних копінг-стратегій: втеча-уникнення на 33,3% (t=5,68; p<0,001; d=1,14), конфронтація на 24,6% (t=4,52; p<0,001; d=0,90). Водночас підвищилося використання конструктивних стратегій: планування на 48,8% (t=-6,24; p<0,001; d=1,25), позитивна переоцінка на 45,1% (t=-5,86; p<0,001; d=1,17). Зросла сприйнята соціальна підтримка на 20,6% (t=-5,42; p<0,001; d=1,08), значуще підвищилася задоволеність роботою на 24,0% (t=-5,68; p<0,001; d=1,14).

Катамнестичне дослідження через 2 місяці після завершення програми показало стабільність досягнутих результатів: показники професійної деформації та емоційного вигорання не повернулися до вихідного рівня, а деякі навіть продовжили покращуватися. За професійною деформацією: М=98,6 балів відразу після програми, М=96,2 бала через 2 місяці, t=1,24; p=0,23 (незначуще зниження). За емоційним виснаженням: М=19,4 бала після програми, М=18,2 бала на катамнезі, t=1,08; p=0,29. За деперсоналізацією: М=8,4 бала після програми, М=7,8 балів на катамнезі, t=1,12; p=0,27. Відсутність значущих відмінностей (всі p>0,05) підтверджує стабільність результатів програми.

Результати дослідження підтверджують всі висунуті гіпотези та узгоджуються з даними попередніх досліджень про високу поширеність професійної деформації та емоційного вигорання серед працівників правоохоронних органів [3; 6; 8; 9]. Виявлений інтенсивний позитивний зв’язок між професійною деформацією та емоційним вигоранням (r=0,71) підтверджує їх тісну взаємопов’язаність. Найсильніший зв’язок між цинізмом та деперсоналізацією (r=0,82) узгоджується з теоретичними припущеннями про те, що ці два прояви є тісно пов’язаними або навіть частково перекриваються [4; 10; 11]. Обидва відображають знецінююче, зневажливе ставлення до людей, байдужість до їхніх потреб.

Регресійний аналіз підтвердив предикторну роль професійної деформації (особливо цинізму) у розвитку емоційного вигорання, що свідчить про те, що деформовані професійні установки, цінності, способи поведінки призводять до втрати сенсу роботи, конфліктів, емоційного відсторонення, що виснажує емоційно та призводить до вигорання. Медіаторний аналіз виявив, що професійна деформація частково медіює зв’язок між стажем роботи та емоційним вигоранням, що означає: тривала професійна діяльність призводить до професійної деформації особистості (зміни установок, цінностей, рис характеру), яка, у свою чергу, призводить до емоційного вигорання. Це підтверджує модель взаємопосилення професійної деформації та емоційного вигорання [4; 11], згідно з якою ці феномени розвиваються паралельно під впливом спільних чинників та взаємно посилюють один одного у замкненому колі професійної дезадаптації.

Виявлення того факту, що працівники з досвідом розслідування військових злочинів мають значуще вищий рівень емоційного вигорання, особливо за емоційним виснаженням та деперсоналізацією, підтверджує дані попередніх досліджень про вплив війни на психологічний стан працівників поліції [1; 2]. Робота з військовими злочинами створює додаткове травматичне навантаження, призводить до вторинної травматизації, що посилює емоційне виснаження та деформацію. Це актуалізує необхідність спеціалізованої психологічної підтримки для працівників, які залучені до розслідування військових злочинів.

Високі величини ефектів програми психологічної профілактики (d від 0,85 до 1,37) вказують на її практичну цінність для системи психологічного забезпечення діяльності Національної поліції України. Найбільші зміни відбулися саме за тими показниками, на які була спрямована програма: цинізм (d=1,07), емоційне виснаження (d=1,14), деперсоналізація (d=1,22). Це підтверджує ефективність інтегративного підходу, який поєднує когнітивне реструктурування дисфункціональних установок, відновлення емпатії, розвиток життєстійкості, оптимізацію копінг-стратегій [13; 14]. Стабільність результатів на катамнезі вказує на те, що учасники інтегрували отримані навички у повсякденне життя, продовжують їх практикувати.

Програма виявилася особливо ефективною для подолання цинізму (-22,2%) та деперсоналізації (-30,6%), що є надзвичайно важливим, оскільки саме ці прояви є найбільш небезпечними для якості професійної діяльності працівників поліції та дотримання прав людини [5; 6]. Цинічне, знецінююче ставлення до громадян призводить до порушень професійної етики, застосування психологічного або фізичного насильства, що підриває довіру до правоохоронних органів у суспільстві. Відновлення емпатії (+21,8%) є ключовим для повернення гуманістичного ставлення до людей, здатності бачити у громадянинові не «випадок» або «матеріал», а людину з її переживаннями, потребами, правами.

Підвищення життєстійкості (+21,6%) є важливим захисним фактором від подальшого розвитку деформації та вигорання, оскільки життєстійкі працівники здатні сприймати стресові ситуації як виклики для розвитку, а не як загрози, вірять у свою здатність впливати на події, залишаються залученими у життя та роботу навіть у складних обставинах [13]. Зміна копінг-стратегій (зниження використання втечі-уникнення на 33,3% та підвищення використання планування на 48,8%) свідчить про те, що учасники навчилися більш конструктивно справлятися зі стресом, не уникати проблем, а активно їх вирішувати, що є важливою навичкою для працівників кримінальної поліції [14].

Зниження тривожності (-33,9%), фрустрованості (-32,8%), агресивності (-30,4%) вказує на покращення психоемоційного стану учасників програми, що позитивно впливає як на їхнє особисте життя (покращення відносин з сім’єю, що відзначили 68% учасників), так і на професійну діяльність (зниження конфліктності, підвищення якості взаємодії з громадянами). Підвищення задоволеності роботою (+24,0%) може бути наслідком відновлення сенсу професійної діяльності, здатності бачити позитивні результати своєї роботи, відчувати ефективність власних зусиль, що є протилежністю редукції особистих досягнень.

Висновки. Результати дослідження підтверджують високу поширеність професійної деформації (30% працівників мають високий рівень) та емоційного вигорання (38% мають високий рівень) серед співробітників управління карного розшуку Національної поліції України. Найбільш вираженими проявами професійної деформації є цинізм, підозрілість, емоційна індиферентність; найбільш вираженими компонентами емоційного вигорання – емоційне виснаження та деперсоналізація.

Виявлено сильний позитивний зв’язок між професійною деформацією та емоційним вигоранням (r=0,71; p<0,001), найсильніший зв’язок між цинізмом та деперсоналізацією (r=0,82; p<0,001). Регресійний аналіз підтвердив, що професійна деформація, особливо цинізм, є значущим предиктором емоційного вигорання, пояснюючи 66% його дисперсії. Медіаторний аналіз показав, що професійна деформація частково медіює зв’язок між стажем роботи та емоційним вигоранням (z=4,12; p<0,001), що підтверджує модель взаємопосилення цих феноменів.

Професійна деформація зростає зі стажем роботи лінійно (F(3,46)=8,42; p<0,001), емоційне вигорання має пік у групі зі стажем 10-15 років. Працівники з високою деформацією та вигоранням мають нижчу життєстійкість, емпатію, частіше використовують неконструктивні копінг-стратегії, мають вищий організаційний стрес та нижчу задоволеність роботою. Працівники з досвідом розслідування військових злочинів мають значуще вищий рівень емоційного вигорання (d=0,91), що вказує на додаткове травматичне навантаження.

Розроблена програма психологічної профілактики професійної деформації та емоційного вигорання показала високу ефективність: зниження професійної деформації на 17,3% (d=0,97) та емоційного вигорання на 28,1% (d=1,37) в експериментальній групі. Найбільші зміни відбулися за цинізмом (-22,2%; d=1,07), емоційним виснаженням (-27,6%; d=1,14), деперсоналізацією (-30,6%; d=1,22). Катамнестичне дослідження через 2 місяці підтвердило стабільність результатів, що свідчить про інтеграцію учасниками отриманих навичок у повсякденне життя.

Практична значущість дослідження полягає у можливості використання результатів психологами Національної поліції України для діагностики груп ризику професійної деформації та емоційного вигорання, впровадження розробленої програми психологічної профілактики у практику роботи психологічних служб територіальних управлінь Національної поліції, використання матеріалів у системі професійно-психологічної підготовки курсантів закладів вищої освіти МВС України. Перспективи подальших досліджень включають вивчення професійної деформації та емоційного вигорання на більших вибірках працівників різних підрозділів поліції, лонгітюдні дослідження динаміки розвитку цих феноменів протягом професійної кар’єри, розробку та апробацію більш тривалих програм профілактики з оцінкою довготривалих ефектів.

Список використаних джерел

1. Буданова М.В. Можливі трансформації особистості поліцейського у воєнному стані. Підготовка правоохоронців в системі МВС України в умовах воєнного стану. Харків, 2022. С. 79-82.
2. Рева О., Заболотна О. Детермінанти емоційного вигорання у працівників поліції в умовах воєнного стану. Insight: the psychological dimensions of society. 2024. № 11. С. 1657–1670. DOI: https://doi.org/10.32999/2663-970X/2024-11-92
3. Кісіль З.Р., Кісіль Р.-В.В. Професійна деформація працівників Національної поліції України: теоретичний аналіз проблеми. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2020. Вип. 1 (5). С. 229-240. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-491X/2020-1-25
4. Самкова О.М., Бовдир О.С., Вельдбрехт О.О. Особливості взаємозв’язку емоційного вигорання та професійної деформації у співробітників органів внутрішніх справ. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологічні науки. № 1 (6). С. 156-167.
5. Чорний Г.О., Савченко Р.І. До постановки питання щодо професійної деформації працівників національної поліції України як однією з причин порушення прав людини та застосування насильства. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 18 «Право». 2021. Вип. 36. С. 89–96. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/36641
6. Швець Д.В., Кісіль З.Р. Професійна деформація співробітників національної поліції України: юридико-психологічний вимір. Південноукраїнський правничий часопис. Проблеми юридичної психології. № 3. 2023. С. 301-305. URL: http://www.sulj.oduvs.od.ua/archive/2023/3/48.pdf
7. Карамушка Л.М., Бондарчук О.І., Грубі Т.В. Професійне вигорання працівників державної фіскальної служби: соціально-психологічне забезпечення профілактики та подолання: монографія. Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня Рута», 2020. 232 с.
8. П’янківська Л.В. Особливості професійного вигорання працівників поліції охорони. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2019. Вип. 1. С. 110-116. DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2019-1-15
9. П’янківська Л.В. Особливості психологічної профілактики синдрому емоційного вигорання у працівників поліції. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологічні науки. 2019. № 4 (15). С. 626-638. DOI: https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v15i4.161
10. Shvets D.V., Kisil Z.І. Aspects of emotional burnout syndrome among employees of the National Police of Ukraine. Directions for the development of psychological sciences in Ukraine and EU countries: Scientific monograph. Riga, Latvia: «Baltija Publishing», 2023. Pp. 58–84.
11. Купчишина В.Ч., Грубі Т.В. Професійна деформація представників різних професій: теоретичний аналіз дослідження проблеми. Теорія і практика сучасної психології. 2020. № 1. Том 1. С. 165-170.
12. Кісіль З.Р., Кісіль Р.-В.В., Середа В.В. Професійна деформація працівників Національної поліції України: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 198 с.
13. Кокун О.М., Мельничук Т.І. Резилієнс: практичний посібник. Київ: Талком, 2022. 152 с.
14. Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О. та ін. Основи психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій: методичний посібник. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2015. 170 с.