МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

Дослідження проблеми індивідуалізації в спорті знаходяться на етапі накопичення емпіричних даних та розробки теоретико-методичних основ індивідуалізації підготовки в різних видах спорту. При цьому стрімкий розвиток сучасного спорту вимагає поглибленого комплексного вивчення результативно значущих можливостей та задатків спортсменів [1]. Отриманні результати дадуть змогу сформулювати загальну стратегію індивідуалізації підготовки спортсменів у кожному з видів спорту, враховуючи генетичні, морфофункціональні особливості та механізм адаптації до специфічних умов спортивної діяльності.

Проаналізувавши значну кількість науково-методичної літератури, ми дійшли висновку про необхідність початку індивідуалізації підготовки на ранніх етапах спортивної діяльності. Тому і визначена мета статті:  охарактеризувати методологічні та психологічні основи підготовки спортсменів.

В даний час дослідниками виділено понад сто різних ознак, що відображають індивідуальні особливості, врахування яких необхідне тренерам у їхній практичній діяльності [4]. Ці факти стосуються функціонування фізіологічних систем організму, психічного статусу спортсмена, його морфотипу, технічних і тактичних елементів змагальної та тренувальної діяльності, побудови тренування в різних за тривалістю циклах. Керувати такою великою кількістю індивідуальних особливостей спортсмена тренер не в змозі. Тому індивідуалізацію доцільно розглядати з точки зору вирішення трьох проблем: процесу навчання, тренування та змагань, змісту та побудови системи спортивної підготовки.

Перша проблема стосується вибору засобів, методів і форм навчання і тренування, друга – створення планів, програм та індивідуальних завдань, які ставляться до спортсменів, і третя – індивідуалізації різних структурних підрозділів тренувального процесу, напрямів підготовки та реалізації максимуму прояву можливостей у змагальній діяльності.

Спортивна спеціалізація, проведена з урахуванням індивідуальних особливостей спортсмена, дає змогу найповніше проявити його здібності. Проте це спрацьовує за умови відповідності спеціалізації індивідуальним якостям спортсмена. Помилкове обрання виду спорту, що не відповідає його індивідуальним особливостям спеціалізації може значною мірою звести нанівець зусилля спортсмена і тренера, призвести до передчасного припинення активної спортивної діяльності. Не випадково В. М. Платонов [5] у багаторічній підготовці виділяє етап «максимальної реалізації індивідуальних можливостей», основне завдання якого – досягнення найвищого спортивного результату, що значною мірою вимагає перенести аспекти у тренувальний процес із групового підходу на індивідуальний. Особливе значення принципу індивідуалізації у спорті визначається також використанням підвищених навантажень. Принцип індивідуалізації вимагає, щоб у спортивному тренуванні ретельно забезпечувалася відповідність зростання навантажень функціональним та адаптаційним можливостям організму, оскільки через індивідуальні відмінності пристосувальних реакцій організму, одні й ті ж самі тренувальні навантаження можуть мати абсолютно неоднаковий ефект. У вирішенні цієї проблеми намітилися в останні роки два основні напрями:

• індивідуалізація засобів тренування.
• індивідуалізація навантаження у побудові тренування.

Перший аспект індивідуалізації пов’язаний з виявленням даних про фактори і модельні характеристики, що визначають спортивний результат. Водночас виділяються два методичні підходи в розвитку рухових якостей: перший – спрямованість тренувального навантаження на підтягування відстаючих здібностей і якостей, другий – на розвиток профілюючих якостей і здібностей [6].

Другий напрям вимагає врахування:

• біологічних коливань функціонального стану в різних фазах ендогенного ритму;
• поточного стану тренованості спортсмена;
• міри індивідуальної величини навантаження та її градації;
• індивідуальних темпів біологічного розвитку.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що будь-яка педагогічна закономірність (принцип) носить загальний характер і за практичного її застосування на заняттях із командою спортсменів ця закономірність себе виправдовує. Але якщо використовувати сукупність педагогічних закономірностей у процесі підготовки одного спортсмена, то наявність значних індивідуальних особливостей може призвести до того, що те чи інше методичне правило, яке виправдовується на заняттях із великою кількістю людей, стосовно даного випадку перестає діяти.

Якщо спортивно-методична література [1; 3; 4; 6] зазвичай ставить перед собою завдання відповісти на запитання, як треба тренуватися, як треба здійснювати процес фізичного вдосконалення, і має кінцевим виходом певну систему педагогічних реакцій, що дають змогу забезпечити оптимальну систему побудови занять, то при вирішенні питання про індивідуалізацію підготовки вістря має зміщуватися в інший бік. Кінцева задача в даному випадку повинна полягати в тому, щоб допомогти тренеру та спортсмену відповісти на питання: яким чином слід побудувати тренувальний і змагальний процеси даного конкретного спортсмена, який володіє певним комплексом індивідуальних особливостей.

Список використаних джерел:

1. Кошура А.В. Теорія і методика спортивних тренувань: Навч. пос. Чернівці. Національний університет ім. Ю. Федьковича, 2021. 616с.
2. Костюкевич В. М. Концепція моделювання тренувального процесу спортсменів командних ігрових видів спорту. Здоров’я, спорт, реабілітація. Вінниця, 2016. С.32–38.
3. Кутек Т.Б. Основи теорії і методики спортивної підготовки: навч. пос. Житомир. ЖДУ ім. І. Франка.2022. 108с.
4. Кліш І., Мороз С. Сутність поняття «спортивний відбір» та критерії оцінки  спортивної обдарованості. Легка атлетика в Україні: сьогодення і майбутнє. Мат. ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (в змішаному онлайн-офлайн) форматі. Луцьк, Луцький національний технічний університет, 2022. С. 37-40.
5. Платонов В. Н. Система підготовки спортсменів в олімпійському спорті. Загальна теорія и її  практичний додаток. Київ : Олімп. літ., 2004. С.65.
6. Титович А. О., Томенко О. А., Головченко О. І., Востоцька І. Ф. Індивідуалізація тренувального процесу на основі врахування психічного стану спортсменів : монографія. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020. 168 с.