ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Депресивні стани, як і інші психічні розлади, несуть за собою непрямий вплив на фізичне здоров’я, а також мають зв’язок із вищим рівнем смертності. Із більш повсякденних наслідків: погіршення функціонування у виконанні повсякденних завдань, роботи та підтримування стосунків. Саме тому варто припускати, що одним із чинників переживання групою людей депресивних розладів є нервово-психічна напруга, рівень якої та дослідження впливу має потребу в актуалізації, зважаючи, що, згідно з останнім дослідженням, кожен восьмий дорослий українець (12,4 %) має симптоми клінічного діагнозу, а згідно моніторингу психічного здоров’я українців в період воєнного стану, депресивний стан фіксують у себе 24 % українців [2].

Зазначається, що рівень поширення депресії серед молодих людей має тенденцію до різкого зростання, зокрема серед жінок. Профілактика та раннє втручання при переживанні депресивних станів молоді набуває пріоритетності, адже період становлення у ранньому дорослому віці передбачає закріплення основних формувань в сферах соціального, емоційного, когнітивного розвитку, а несприятливі результати лікування та роботи із депресивними станами включає більшу ймовірність рецидивів. Процес лікування молоді із депресивними станами має свої особливості та передбачає ступінчасту систему втручання: від коротких психосоціальних інтервенцій із переходом до психотерапії та прийому антидепресантів у випадку високого рівня. Профілактика передбачає роботу із стресовими факторами та іншими чинниками, які сприяють розвитку депресивного стану, саме тому врахування щодо питання рівня нервово-психічної напруги може зіграти роль для попередження та усунення депресивної симптоматики [3].

Зазнають змін такі сфери, як пізнавальна, психомоторна, мотиваційна продуктивна: погіршення концентрації та розподілу уваги, чіткості спостережливості, зниження якості виконання розумових операцій, швидкості сприйняття, переробки та засвоєння інформації; тремтіння та зміна якості мови, проблеми з координацією рухів, сповільненість або метушливість рухів, відчуття виснаження та безсилля; знижується ефективність діяльності (до 50%) та зростає наявність помилок. Мотиви діяльності можуть набувати несвідомого характеру та вчинків: уникнення, ризику, які важко обґрунтувати [1].

Якщо узагальнити, те, як людина реагує на навантаження, тобто як вона переживає стрес, залежить від індивідуальних вимог до продуктивності (ресурсів) цієї людини. Наприклад, здібності, навички, досвід, знання, якісна обізнаність і впевненість у собі, які дозволяють людям позитивно сприймати ситуації та справлятися з ними. Вік і стать, стан здоров'я і поточний психічний стан також є вимогами до успішності. Іншими словами: якими різними є люди, настільки різними є їхні психологічні, фізичні, генетичні та соціальні умови для переживання стресу. Тому кожна людина по-різному реагує на напругу і по-різному її переживає. У цьому відношенні ідентичний рівень стресу може кинути виклик і мотивувати одну людину, тоді як він може пересилити іншу людину, оскільки її передумови є іншими. І навіть одна й та сама особа може по-різному займатися тим самим завданням у різний час, наприклад, вранці, коли вона ще відпочила, на відміну від вечора, коли вона вже втомлена, відповідно психічна напруга буде в той чи інший момент різною [5].

Згідно теорії тристоронньої моделі афективного впливу Кларка- Уотсона, депресія та тривожні стани поділяють істотний компонент загального афективного дистресу, вони можуть бути диференційовані на основі факторів, специфічних для кожного синдрому. Стрес може викликати дисбаланс нейронної схеми, що підпорядковує пізнання, прийняття рішень, тривогу та настрій, що може збільшити або зменшити вираження цих форм поведінки та поведінкових станів. Цей дисбаланс, у свою чергу, впливає на системну фізіологію через нейроендокринні, вегетативні, імунні та метаболічні медіатори. У короткостроковій перспективі ці зміни можуть бути адаптивними; Але, якщо загроза проходить і поведінковий стан зберігається разом зі змінами нейронної схеми, така дезадаптація вимагає втручання з поєднанням фармакологічної та поведінкової терапій [4].

Відмічаючи зв’язок переживання тривожно-депресивних станів та нервової напруги, варто звернути увагу на наявну ситуацію щодо поширення цих показників в Україні за останній рік, які можна відслідкувати завдяки програмі МОЗ України. Згідно одного із останніх анкетувань українців, які стосуються самовідчуття, про наявність тривожності та напруги повідомляють 50% респондентів, а про відчуття депресивного стану 24%, а спеціалісти із сфери надання психологічної допомоги свідчать про наявність у своїх клієнтів цих станів у 90% та 60% звернень відповідно [2].

Визнано, що стрес є одним з основних факторів, що сприяють хронічним розладам і втраті продуктивності. Тривалий вплив стресу був пов'язаний з різними проблемами зі здоров'ям, такими як серцеві захворювання, ожиріння, діабет, інсульт та депресія. Відповідно до інтеграційної моделі стресу, центральним елементом є проблема, що ставить перед людиною необхідність прийняття рішень, спричиняючи зміни в діяльності - як збільшення, так і обмеження. З появою проблеми, складнощі з її вирішенням викликають напругу функцій організму. У випадку нерозв'язання проблеми, напруга триває або зростає, приводячи до розвитку стресу. Оцінка стресу на ранній стадії важлива профілактично, щоб запобігти наслідкам погіршення здоров’я під його впливом [1].

Розуміючи дію, вплив та наслідки переживання людиною нервово- психічної напруги як фактору розвитку і депресивних станів, і інших захворювань, варто звернути увагу на заходи, які можна вжити як профілактично, так і при лікуванні депресивного стану. Розглядаючи нервово- психічну напругу як чинник, що провокує такі стани, важливим є впровадження впливу на послаблення рівня нервово-психічної напруги, зокрема, і на чинники, які на неї впливають: біологічні, соціально- психологічні, фонові; згідно іншої класифікації: психологічні, фізичні, генетичні та соціальні умови переживання стресу. Припускаємо, що заходи надання психологічної допомоги здатні впливати на декілька із них, в тій чи іншій мірі: на психологічні, фізичні, соціальні умови переживання. Для найоптимальнішого рівня попередження впливу психічної напруги на ментальний стан людини, найбільш ефективним є впровадження комплексних заходів  впливу:  через  психологів,  психотерапевтів, тренінгових груп, психіатрів та сімейних лікарів, організацій, що відповідають за умови праці, юридичних установ, соціальні установи, які впливають на добробут та сферу обслуговування тощо.

На думку експертів, для покращення ставлення українців до психічного здоров’я та психологічної допомоги необхідно вживати комплексних заходів, а саме: підвищувати обізнаність громадськості щодо важливості психічного здоров’я, методів виявлення психологічних проблем та місць психологічної допомоги через рекламні кампанії й позитивні відгуки пересічних громадян; підтримувати ініціативи національного рівня, в тому числі впровадження національного плану відновлення та підтримки психічного здоров’я українців; підвищити комфортність отримання психологічних послуг та сформувати довіру до спеціалістів, контролюючи процес ліцензування надавачів психологічної допомоги. Брак ресурсів, нестача кваліфікованих працівників та упередження, пов’язані з психічними розладами, часто є перешкодами для отримання лікування.

Таким чином, депресія має сильний вплив майже на всі аспекти життя людини як складний багатофакторний розлад зі специфічними симптомами та ознаками. Особи з наявністю  депресивних  розладів мають труднощі з вербалізацією переживань, часто стикаються зі стигматизацією, не отримують достатньої уваги до особливостей їхнього стану і не завжди здатні проявляти турботу щодо власного здоров’я.

Список використаних джерел

1. Наугольник Л. Б. Психологія стресу. Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2015. 324 с.
2. Психологічні основи здоров’я, освіти, науки та самореалізації особистості: матеріали XV Міжнародної науково-практичної конференції (м. Луцьк, 23–24 березня 2023 року) .Луцьк: Вежа-Друк, 2023. 284 с.
3. Розов В. І. Адаптивні антистресові психотехнології: навч. посібн. Київ : Кондор, 2005. 278 с.
4. Depression in young people / A. Thapar et al. The Lancet. 2022. URL: https://doi.org/10.1016/s0140-6736(22)01012-1.
5. Markowitz J. C. Depression in context: strategies for guided action. American journal of psychiatry. 2003. Vol. 160, no. 7. P. 1366.