ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ МІЖОСОБИСТІСНИМ СПРИЙМАННЯМ ТА САМООЦІНКОЮ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Юнацький вік є ключовим періодом становлення особистості, коли активно розвивається самосвідомість, формується система цінностей і самооцінка. У цей час провідне значення має міжособистісне сприймання, адже саме через взаємодію з оточенням молода людина вчиться оцінювати себе та визначати власне місце у соціумі. Самооцінка й соціальне сприйняття тісно взаємопов’язані: з одного боку, особистісна оцінка впливає на те, як юнак сприймає інших, з іншого – ставлення значущих людей коригує уявлення про себе [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7 та ін.].

Дослідження показують, що неадекватна самооцінка ускладнює міжособистісні відносини. Завищена самооцінка призводить до ігнорування власних помилок, різкої реакції на критику, схильності приписувати невдачі зовнішнім обставинам. Це формує емоційний бар’єр і спотворене сприйняття реальності. Водночас гнучка висока самооцінка може сприяти розвитку: молода людина докладає більше зусиль, вчиться контролювати емоції, прагне успіху.

Занижена самооцінка часто зумовлює невпевненість, уникання складних завдань, надмірну самокритику. Такі підлітки та юнаки обмежують власний потенціал і потребують підтримки. Таким чином, як надмірно висока, так і низька самооцінка порушує систему саморегуляції й ускладнює соціальну взаємодію.

Суттєвою умовою формування адекватної самооцінки є об’єктивні зовнішні оцінки. Теорія «дзеркального Я» (Ч. Кулі, Дж. Мід) пояснює, що особистість сприймає себе крізь призму уявлень про те, як її оцінюють інші. Позитивні відгуки підвищують самоповагу, а негативні – знижують її. Дослідження доводять: найсильніший вплив мають оцінки значущих осіб чи груп [2].

У юності саме коло однолітків і сім’я формують базові уявлення про себе. При цьому важливо враховувати, що самооцінка може спиратися не лише на одну групу, а й на кілька референтних спільнот, що дозволяє зберігати стабільність навіть за негативної думки оточення.

Самооцінка нерозривно пов’язана з процесом соціального порівняння. Людина оцінює себе як у співвідношенні з власними досягненнями та амбіціями, так і порівнюючи себе з іншими. За відомою формулою В. Джеймса, рівень самоповаги визначається співвідношенням між успіхами та домаганнями. У сучасних дослідженнях підкреслюється, що критерієм виступає не лише індивідуальний результат, а й його значення в соціальному контексті (наприклад, вступна конкуренція, спортивні змагання).

Рефлексія власного «Я» виконує функцію когнітивної моделі, яка регулює обмін інформацією між особистістю та середовищем. Людина схильна проектувати власні особливості на інших: чесні вважають більшість чесними, недоброзичливі – бачать навколо агресію. Таким чином, пізнання себе і сприймання інших нерозривно пов’язані.

Сучасні дослідження (О. Гуцан, Ю. Кокоріна [1], А. Семенова [4] та ін.) доводять, що позитивне самоставлення є основою здорової Я-концепції. Юнаки з позитивним образом «Я» демонструють вищі навчальні досягнення, кращі соціальні навички, меншу схильність до тривожності й депресивних станів. Водночас негативна Я-концепція асоціюється з міжособистісними труднощами та емоційними розладами.

Ключовими чинниками формування Я-концепції є взаємини з батьками, педагогами та однолітками, соціальний статус у колективі, успіхи в навчальній і позашкільній діяльності. Позитивне підкріплення від значущих дорослих та друзів сприяє гармонійному розвитку, тоді як критика й соціальне відторгнення підривають віру у власні сили.

Для підтримки позитивної самооцінки у юнацькому віці доцільно:

- створювати сприятливе навчальне та соціальне середовище;

- розвивати навички саморефлексії та емоційної регуляції;

- підкреслювати індивідуальні досягнення;

- формувати стійке почуття власної цінності незалежно від зовнішніх обставин.

Отже, міжособистісне сприймання й самооцінка тісно взаємопов’язані й взаємно зумовлюють розвиток особистості у юності. Самооцінка виступає не лише внутрішнім регулятором поведінки, а й відображенням ставлення оточення. Адекватна самооцінка формується завдяки підтримці значущих осіб, позитивному соціальному досвіду та можливості порівнювати себе з іншими без втрати власної цінності.

Усвідомлення цих закономірностей є важливим для психологів, педагогів і батьків, адже саме вони можуть створити умови для становлення зрілої, гармонійної особистості з адекватною самооцінкою та розвиненими соціальними навичками.

Cписок використаних джерел

1. Гуцан О., Кокоріна Ю. Зв'язок самоставлення та образу Я в юнацькому віці. Актуальні питання психології у сучасному інноваційному просторі : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса, ОНМУ, 13–14 трав. 2022 р. / редкол.: Р. П. Шевченко, О. А. Діколь-Кобріна. Одеса, 2022. С. 104–106.
2. Матвійчук Т. Теорії особистості в зарубіжній та українській психології. Київ : Магнолія. 2023. 500 с.
3. Руденок А. І., Руденок О. В., Мельник А. М. Теоретичні аспекти дослідження Я-концепція в юнацькому віці. Distance learning in universities and modern problems : VIII International Scientific and Practical Conference. Budapest, Hungary, November 07-10, 2023. Budapest, 2023 C. 260–264. https://isg-konf.com/uk/distance-learning-in-universities-and-modern-problems/
4. Семенова А. Особливості формування я-концепції підлітків. Psychology Travelogs. 2021. Iss. 2. C. 191–198. DOI: https://doi.org/10.31891/PT-2021-2-17
5. Сидоренко Ж. В., Недбалюк О. О. Проблемні аспекти самоставлення особистості в юнацькому віці. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Психологічні науки. Херсон, 2018. Вип. 1(1). С. 163–168. http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2018_1(1)__30
6. Сімак В., Сімак Ю., Безбах М. Формування я-концепції в юнацькому віці. Economic and Social-Focused Issues of Modern World : Proceedings of the 2 nd International Scientific Conference (October 16 – 17, 2019, Bratislava, Slovak Republic). Bratislava, 2019. C. 377–380. http://www.vsemvs.sk/portals/0/Subory/Conference%20Proceedings_VSEMvs_October_2019_final.pdf#page=378
7. Richardson Robert D. William James: In the Maelstrom of American Modernism" by Robert D. Richardson. Houghton Mifflin,2006. 622 s.