СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БУЛІНГУ: ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ, РІЗНОВИДИ ТА НАСЛІДКИ

Булінг як соціально-психологічне явище є однією з найпоширеніших проблем сучасного суспільства. Він проявляється у систематичному фізичному, вербальному, психологічному чи кібернасильстві, спрямованому проти окремої особи або групи. Його специфіка полягає не лише в агресії чи злості кривдника, а передусім у презирстві та зневазі до жертви [1; 2; 3 та ін.]. Саме це дозволяє агресору завдавати шкоди без докорів сумління, співчуття чи емпатії, наділяючи себе правом на домінування, контроль і виключення жертви з соціального середовища.

При цьому булінг слід відмежовувати від звичайного суперництва між однолітками чи імпульсивних актів агресії, які є реакцією на конфлікт і не мають систематичного характеру. Також до цього поняття не входять серйозні кримінальні правопорушення, що передбачають фізичні напади, погрози зі зброєю чи вандалізм, оскільки вони потребують окремого правового розгляду [5].

У сучасній науковій літературі існує кілька трактувань булінгу. Х. Лейманн розглядав його як форму соціальної взаємодії, за якої індивід стає об’єктом регулярних нападів з боку іншої особи чи невеликої групи (до чотирьох осіб) протягом тривалого часу, що призводить до безпорадності та соціальної ізоляції [8]. Л. Кішлі визначав ключовою ознакою булінгу емоційне приниження, яке спричиняє виключення людини з групи, і наголошував, що така агресія не завжди підпадає під правову відповідальність, адже в кримінальних кодексах більшості країн відсутні прямі статті, які передбачають покарання за подібні дії [4].

З погляду П. Рандолла, не існує «гена булінгу», що автоматично запускає агресивну поведінку. Агресор формується під впливом соціального середовища, недосконалих моделей виховання й навчання, які сприяють розвитку антисоціальних рис. За умов застарілих моделей соціалізації, зокрема гендерних, зберігається ризик формування особистостей, схильних до насильницької поведінки. Відтак булінг проявляється не лише у шкільному середовищі, а й у професійних колективах чи сімейних стосунках [9].

Дж. Салісбері звертав увагу на те, що булінг частіше трапляється серед хлопців, оскільки агресивність нерідко сприймається педагогами як природна риса чоловічої поведінки. Такий підхід, що ґрунтується на стереотипі «хлопці завжди будуть хлопцями», є небезпечним, адже нормалізує насильство і створює атмосферу толерантності до приниження. У результаті як хлопці, так і дівчата починають вважати булінг соціально допустимим явищем, що сприяє його поширенню [10].

Більшість британських дослідників вбачають у булінгу соціальне підґрунтя. Застарілі уявлення про маскулінність – домінування, прагнення до влади та контроль над іншими – і досі впливають на виховання та соціалізацію. Альтернативні моделі чоловічої ідентичності ще недостатньо сформовані, тому булінг нерідко виступає способом утвердження статусу. Подолання цього явища потребує не лише правових і освітніх заходів, а й переосмислення культурних норм. Як підкреслював Дж. Салісбері, традиційні уявлення про «чоловічі» риси не є природними, а мають соціокультурне походження й можуть змінюватися під впливом часу та виховання [10].

Особливу роль у розвитку булінгу відіграють спостерігачі. Частина з них активно чи пасивно підтримує агресора, інші – заохочують його своїми реакціями, створюючи «аудиторію» насильства. Лише незначна кількість дітей намагається захистити жертву. Як правило, потерпілий позбавлений можливості ефективно захиститися, а агресор продовжує дії навіть після зауважень дорослих, просто уникаючи покарання надалі.

Важливо враховувати, що булінг формується під впливом багатьох взаємопов’язаних чинників. Концепція багаторівневого впливу середовища пояснює, що на поведінку особи водночас впливають індивідуальні риси, сімейне виховання, шкільний клімат, групи однолітків, громада та культурні норми суспільства [6]. Серед причин, що найчастіше зумовлюють участь у булінгу, дослідники називають: хибні уявлення про прийнятність агресії; прагнення до авторитету чи уваги; нудьгу та потребу у владі; спроби компенсувати невдачі; жорстоке або байдужне ставлення батьків. Для багатьох дітей знущання є способом здобути популярність, примусити інших підкорятися чи приховати власні слабкості [7].

Булінг – це соціально навчена поведінка. Якби діти не бачили прикладів жорстокості в сім’ї, серед дорослих чи у медіапросторі, масштаби цього явища були б набагато меншими.

Аналіз наукових підходів засвідчує, що булінг є складним соціально-психологічним явищем, яке формується на перетині особистісних рис, соціалізації та культурних норм. Його сутність полягає не лише у прояві агресії, а й у презирстві до «іншого», що легітимізує приниження та насильство. Важливим чинником виступає роль спостерігачів, які можуть як посилювати, так і знижувати масштаби булінгу. Застарілі гендерні стереотипи та культурні уявлення про маскулінність створюють додаткові умови для поширення цього явища. Водночас булінг не є вродженою поведінкою, а результатом соціального навчання, що дає підстави стверджувати: ефективна профілактика можлива завдяки комплексному впливу освітніх, правових і культурних змін.

Список використаних джерел

1. Губко А. А. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. : Психологічні науки. 2013. Вип. 114. С. 46-50.
2. Кормило О. Явище булінгу в освітньому просторі. Проблеми гуманітарних наук. Серія : Психологія. 2015. Вип. 37. С. 174-187.
3. Лубенець І. Г. Насильство серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів (булінг та його причини). Наука і правоохорона. 2016. № 1. С. 218-223.
4. Anti-Bullying Alliance. What is bullying? https://anti-bullyingalliance.org.uk/tools-information/all-about-bullying/understanding-bullying/definition
5. Coloroso B. The bully, the bullied, and the bystander: from pre-school to high school: how parents and teachers can help break the cycle of violence. Canada, 2002. P. 218.
6. Espelage Dorothy Lynn, Swearer Susan M. Bullying in American Schools: A Social-ecological Perspective on Prevention and Intervention. Lawrence Erlbaum Associates. 2004. P. 385.
7. Garrett Anne G. Bullying in American schools: causes, preventions, interventions. McFarland. 2003. P. 172.
8. Leymann, H. Mobbing and Psychological Terror at Workplaces. Violence and Victims. 1990. Vol. 5, No. 2. P. 119–126.
9. Randall P. Bullying in Adulthood: Assessing the Bullies and Their Victims. Florence, KY, USA: Brunner-Routledge, 2001.
10. Salisbury J. Challenging Macho Values: Ways of Working with Boys in Secondary Schools. Routledge Falmer. 1999. 338 p.