ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ ПІДЛІТКІВ У СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ

Підлітковий вік – один із найбільш кризових періодів онтогенезу, коли фізіологічні, емоційні та соціальні зміни значно впливають на сприйняття й подолання стресових ситуацій. У цей час поведінкові реакції можуть варіюватися від адаптивних способів саморегуляції до деструктивних форм, що залежать від індивідуальних особливостей, рівня підтримки оточення й життєвого досвіду [2; 3; 4; 5; 6 та ін.].

Період відзначається суперечливістю: прагненням до самостійності й водночас потребою в підтримці дорослих, емоційною нестабільністю, коливаннями настрою, високою критичністю мислення. Формується самосвідомість, зростає потреба у визнанні та самоствердженні, виникає схильність до експериментування з ролями та стилями життя. Це нерідко супроводжується тривожністю й психологічним дискомфортом.

Соціальна зрілість часто відстає від фізіологічної: підлітки не завжди вміють прогнозувати наслідки своїх дій, ухвалювати відповідальні рішення, контролювати поведінку. Саме тому вони можуть виявляти як соціально конструктивну активність, так і асоціальні вчинки.

У культурно-психологічній концепції Е. Шпрангера підлітковий вік розглядається як "вростання в культуру", що супроводжується відкриттям "Я", розвитком рефлексії та ідентичності [9]. С. Холл підкреслював парадоксальність характеру підлітків, яка проявляється в амбівалентності прагнень: незалежність поєднується з потребою в опорі, пошук власних орієнтирів – із впливом групи однолітків [7].

Страхи цього віку відрізняються від дитячих: вони більш тривалі й пов’язані з теперішніми проблемами (успішність, стосунки, образ "Я") та з майбутнім (освіта, професія, кохання, сенс життя). Це прямо впливає на рівень тривожності, самооцінку й якість життя.

Формування життєвих орієнтирів у підлітковому віці визначає особистісний розвиток. Згідно з підходом Ж. Нюттена, часові перспективи (минуле, теперішнє, майбутнє) структурують мотивацію та поведінку. Усвідомлення власних цілей і цінностей сприяє адаптації до мінливих умов та активній самореалізації [8].

Підлітки прагнуть подолати недоліки, розвинути здібності, знайти відвагу. Водночас дорослі не завжди надають належну підтримку, що зумовлює непорозуміння й фрустрацію. Важливе значення мають дружні стосунки з однолітками, які виступають джерелом емоційного підтвердження, проте водночас можуть стати чинником конфліктів чи негативних впливів.

Стрес і травматичний досвід здатні викликати у підлітків протестні форми поведінки – від деліквентності до демонстративного ігнорування авторитетів. Неправильно організовані сімейні стосунки, конфлікти, розлучення чи повторні шлюби батьків стають додатковими чинниками ризику. Втрата стабільності призводить до тривалих стресів, неврозів, депресій, девіантних проявів, а іноді – до суїцидальних намірів.

Наукові дослідження (А. Ваукс, М. Роджеро та ін.) підтверджують, що чим більше життєвих змін і сімейних конфліктів переживає підліток, тим більш імовірними стають антисоціальні дії. Це підкреслює значення гармонізації сімейних взаємин і психопрофілактики стресів[1].

Отже, поведінкові реакції підлітків у стресових ситуаціях визначаються поєднанням індивідуальних і соціальних чинників. Основними завданнями психологічної підтримки є:

- розвиток навичок подолання стресу;

- формування відповідальності й соціальної зрілості;

- сприяння самореалізації та позитивним дружнім взаєминам;

- профілактика девіантної та суїцидальної поведінки.

Правильна організація стилю життя, ознайомлення підлітків із теорією стресу та навчання їх здоровим стратегіям саморегуляції є ключем до збереження психічного здоров’я та гармонійного розвитку особистості.

Список використаних джерел

1. Ваукс А. В., Роджеро М. В. Психологія особистості. Київ : Либідь. 2000. 384 с.
2. Волковицька Н., Іващенко А. Особливості психокорекції самосвідомості особистості в підлітковому віці. Перспективи та інновації науки. Серія: Педагогіка. Психологія. Медицина. Київ, 2022. № 7. С. 553–564. http://perspectives.pp.ua/index.php/pis/article/view/1782/1780
3. Дмитрієв Д. С. Міжособистісні відносини як умова становлення особистості підлітка. Актуальні проблеми психології в закладах освіти : зб. наук. пр. Кривий Ріг, 2022. Вип. 7. С. 231–237. https://doi.org/10.31812/psychology.v7i.7292
4. Жизномірська О. Проблеми підростаючої особистості: психологічний вимір самоствердження. Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Подільський, 2019. Вип. 21. С. 129–139. https://ae.fl.kpi.ua/index.php/2227-6246/article/view/159623
5. Кириченко Т. В. Психологічні детермінанти самоствердження особистості підліткового віку. Науковий вісник Херсонського національного університету. Серія: Психологічні науки. Херсон, 2018. № 5. С. 48–54. https://pj.journal.kspu.edu/index.php/pj/article/view/66/63
6. Оверчук В. А. Самоповага підлітка як характеристика його психологічного благополуччя. Сучасні аспекти модернізації науки: стан, проблеми, тенденції розвитку : матеріали XXXIII Міжнар. наук.-практ. конф. Мальта, 2023. С. 222–226. http://surl.li/vhdjnv
7. Hall G. S. The Life and Confessions of a Psychologist. New York : D. Appleton and Company. 1923. 622 s.
8. Nuttin J. Motivation, Planning, and Action: A Relational Theory of Behavior Dynamics. Leuven: Leuven University Press; Hillsdale, NJ : Erlbaum. 1984. 251 s.
9. Spranger, E. Psychologie der Jugend. Leipzig: Verlag von Wilhelm Fink, 1924. 400 s.