СОЦІАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК РЕСУРС АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Успішна інтеграція дитини в соціальне середовище безпосередньо залежить від рівня розвитку її соціального інтелекту. Для дітей з особливими освітніми потребами цей процес ускладнюється бар’єрами у спілкуванні та взаємодії з ровесниками й дорослими. Саме соціальний інтелект забезпечує краще розуміння емоцій, намірів та поведінкових сигналів інших людей, що сприяє ефективнішому встановленню контактів і коректному реагуванню на соціальні ситуації [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8 та ін.]. Дослідження впливу цього феномена є важливим для створення програм підтримки, розвитку комунікативних умінь і формування інклюзивного середовища, яке забезпечує повноцінну участь у навчальному та соціальному житті.

Процес розвитку дітей з особливими освітніми потребами передбачає спеціально організоване навчання й виховання, метою якого є сприяння їхній адаптації. Важливим елементом цього процесу виступає формування соціальної компетентності, що включає знання соціальних норм, розуміння власної ролі в суспільстві та розвиток навичок ефективної взаємодії. Саме ці компетенції стають основою для успішної соціалізації та інтеграції у навчальне середовище й суспільство загалом.

Як зазначає В. Ляшенко, діти молодшого віку, зокрема й ті, які мають особливі потреби, часто не усвідомлюють своїх індивідуальних особливостей і потреби у формуванні відповідального ставлення до власного здоров’я. Значний вплив у цьому процесі мають батьки, близькі родичі, друзі та педагоги, адже їхня позиція визначає формування самооцінки дитини та її соціально-психологічної адаптації [8].

І. Іванова підкреслює, що спілкування для дітей є не лише способом обміну інформацією, а й ключовим чинником розвитку. Обмеження соціальних контактів негативно позначається на адаптаційних процесах, тоді як групові заняття сприяють природному набуттю соціальних навичок і формуванню досвіду взаємодії [7].

Адаптація дітей з особливими освітніми потребами відбувається з урахуванням індивідуальних траєкторій розвитку та специфіки дизонтогенезу. У цьому контексті важливим інструментом виступає ігрова діяльність, яка дозволяє засвоювати соціальні ролі, розвивати емпатію та оволодівати моделями міжособистісного спілкування. Гра створює сприятливі умови для позитивного досвіду соціальної взаємодії, що є базою для успішної інтеграції в суспільство.

Важливою умовою психологічно-соціальної адаптації є гармонізація відносин дитини з її соціальним оточенням. Соціальний інтелект, розвиваючись, дає можливість розширювати горизонти взаємодії, усвідомлювати логіку подій і відповідно регулювати власну поведінку. Це сприяє формуванню незалежності й підготовці до самостійного життя, включаючи побудову соціальних зв’язків, ухвалення рішень та досягнення особистісно значущих цілей.

У дослідженні Т. Дучимінської, М. Коця та А. Кульчицької підкреслюється, що розвиток емоційного інтелекту тісно пов’язаний із соціальними навичками дітей з особливими освітніми потребами. Високий рівень емоційної компетентності допомагає долати труднощі у спілкуванні, знижує ризик міжособистісних конфліктів та підвищує ефективність взаємодії [5].

На думку І. Єрмакової, процес соціалізації має бути спрямований на оволодіння дітьми практичними уміннями, що забезпечують адекватне емоційне реагування та розвиток морально-етичних орієнтирів. Завдяки цьому діти навчаються продуктивній взаємодії, уникненню конфліктів та відповідальності за власні вчинки [6].

Розвиток соціальних навичок значною мірою визначається індивідуальними особливостями дітей. Наприклад, діти з аутизмом потребують більш чітких і простих інструкцій, візуалізацій та детальних пояснень. Спрощені методи комунікації допомагають підвищити ефективність навчання та сприяють успішнішій адаптації.

Таким чином, соціальний інтелект є визначальним фактором соціально-психологічної адаптації дітей з особливими освітніми потребами. Його розвиток сприяє формуванню впевненості, зниженню соціальної ізоляції та підвищенню якості взаємодії з оточенням. Включення соціально-інтелектуальних компонентів у систему навчання й виховання є необхідною умовою для забезпечення повноцінної інтеграції таких дітей у суспільство.

Список використаних джерел

1. Атаманчук Н. М. Психологічна готовність дітей з особливими потребами до школи в умовах інклюзивної освіти. Наука і освіта : наук.-практ. журн. / Півден. наук. Центр НАПН України. Одеса, 2014. № 6. С. 11-15. http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO_2014_6_4.
2. Василенко О. М. Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі : автореф. дис. ... канд. пед. наук ; Луган. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Луганськ, 2010. 20 с. http://bit.ly/2D3mnRL
3. Воронцова Е. Психологічна адаптація першокласників – основа успішного навчання. Початкова школа. 2010. № 9. С. 5-7.
4. Дмітрієва О. І. Комплексний підхід до процесу реабілітації дітей з особливими освітніми потребами у сучасному навчальному закладі. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : зб. наук. праць. Київ, 2017. С. 10–15. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/22094
5. Дучимінська Т., Коць М., Кульчицька А. Емоційний інтелект та соціальні навички у дітей з особливими освітніми потребами: діагностично-дослідницький аспект. Психологічні перспективи. 2022. № 39. С. 99-111.
6. Єрмакова І. Г. Соціальна і життєва практика дітей з інтелектуальними порушеннями в умовах навчально-реабілітаційних центрів: практико зорієнтований посібник / За ред. канд. істор. наук І.Г. Єрмакова, канд. психол. наук К.С. Тороп, канд. пед. наук К.В. Рейди. Дніпро : “Інновація”, 2018. 385 с.
7. Іванова І. Б. Соціально-педагогічна робота з дітьми-інвалідами в системі соціальних служб для молоді: Дис. … канд. пед. наук. Київ, 1998. 174  с.
8. Ляшенко В. І. Формування життєвої компетентності дітей-інвалідів у центра ранньої соціальної реабілітації: Дис. … канд. пед. наук. Херсон, 2004. 277 с.