ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

У сучасних умовах соціальних змін та високих вимог до гнучкості мислення, вміння знаходити нестандартні рішення й швидко адаптуватися до змін середовища особливого значення набуває проблема розвитку творчого потенціалу особистості. Здатність до творчого осмислення навколишньої дійсності є основою самореалізації, інноваційності та, як наслідок, життєвої успішності людини. Творчо розвинена особистість здатна робити внесок у розвиток суспільства, науки, мистецтва, що сприятиме покращенню життя та прогресу людства. Юнацький період, що відзначається становленням самосвідомості, професійного самовизначення, формуванням ціннісних орієнтацій та вектора особистісного і професійного розвитку, є сенситивним для розвитку творчого потенціалу. Виявлення чинників, що стимулюють або, навпаки, гальмують цей розвиток, має важливе значення для психологічної науки та практики освіти, оскільки дозволяє створити сприятливі умови для повноцінної реалізації можливостей, схильностей та прагнень молоді.

Феномен творчості досліджували та осмислювали вітчизняні вчені В. А. Роменець, В. О. Моляко, В. В. Рибалка, О. В. Губенко, І. М. Біла тощо, розглядаючи творчість як універсальну характеристику психічної активності людини, яка відображає її здатність до створення нового, оригінального та соціально значущого продукту. Зарубіжні науковці, такі як Дж. Гілфорд, П. Торренс, Р. Стернберг, Дж. Воллах, Н. Коган, Т. Амабель тощо, висвітлювали взаємозв’язок між інтелектом, дивергентним мисленням, особистісною відкритістю досвіду та творчими можливостями людини.

Теоретичний огляд наукових підходів дав змогу уточнити зміст понять «творчість», «креативність» та «творчий потенціал», визначивши їхню комплексну природу. Творчість у психологічних працях розглядається як цілеспрямований процес створення нового продукту, що має суб’єктивну або соціальну значущість. Креативність інтерпретується як сукупність індивідуальних характеристик, що забезпечують здатність до такої діяльності, а творчий потенціал – як багаторівнева система здібностей, особистісних рис, когнітивних процесів і внутрішніх ресурсів, які забезпечують можливість і потребу особистості в творчому самовираженні [1, c. 7; 3; 5, с. 89].

Період юності характеризується інтенсивним розвитком рефлексії, когнітивної гнучкості, здатності до дивергентного мислення, формуванням життєвих смислів та індивідуального стилю діяльності. Молодь демонструє високу чутливість до інтелектуальних і творчих стимулів, активний інтерес до самопізнання, експериментування та пошуку індивідуальної професійної траєкторії  [2, с. 26; 4, с. 179; 6, с. 61]. З огляду на це юність можна вважати сприятливим етапом для розвитку творчого потенціалу, тоді як освітнє середовище виступає ключовим чинником його підтримки або, навпаки, гальмування.

Емпіричне дослідження було спрямоване на виявлення взаємозв’язків між особистісними характеристиками юнаків та складовими їхнього творчого потенціалу. У дослідженні взяли участь 46 респондентів віком від 16 до 24 років. Середній вік досліджуваних – 20,6 років. Для вимірювання індивідуально-психологічних особливостей використовували опитувальник Г. Айзенка (визначення інтроверсії / екстраверсії), методику акцентуацій характеру К. Леонгарда – Г. Шмішека та методику «Креативність» Н. Вишнякової. Це дозволило оцінити як особистісні риси, так і окремі компоненти творчого потенціалу: творче мислення, оригінальність, допитливість, уяву, інтуїцію, емоційність та емпатійність, почуття гумору та творче ставлення до професії.

Методика «Креативність» включає 8 шкал, кожна з яких оцінюється за десятибальною системою, що дає змогу визначити рівень розвитку окремих складових креативності – від низького (0-3 бали) до високого (7-10 балів). Отримані результати свідчать, що загальний рівень креативності у вибірці респондентів є середнім (5,7). Це означає, що більшість учасників має достатній потенціал для творчої самореалізації, однак для прояву креативності на високому рівні необхідні додаткові стимули та цілеспрямований розвиток.

Найвищі середні показники виявлено за шкалами творчого мислення (6,5) та уяви (6,2). Ці компоненти відображають когнітивну складову креативності: здатність до нестандартного виконання завдань, генерування креативних ідей, створення нових образів та способів розв’язання проблем тощо. Такий результат вказує на достатньо розвинену інтелектуальну гнучкість і потенціал до дивергентного мислення. Порівняно високі показники за шкалами допитливості (5,9), почуття гумору (5,8) та емоційності (5,6), що свідчить про розвиток емоційно-мотиваційної сфери досліджуваних на достатньому рівні. Ці характеристики відображають зацікавленість у пізнанні нового, відкритість до здобуття досвіду, гнучкість емоційних реакцій і здатність до позитивної інтерпретації навколишнього світу. Почуття гумору й емоційність можна трактувати як своєрідні маркери життєвої енергії, оптимізму, саморефлексії, що сприяють творчому самовираженню.

Дещо нижчі показники отримано за шкалами оригінальності (5,5) та інтуїції (5,4). Це свідчить про те, що здатність проявляти нестандартність і швидке знаходження творчих рішень в умовах невизначеності має поле для розвитку. Найнижчий показник виявлено за шкалою творчого ставлення до професії (5,0). Це може бути зумовлено віковими особливостями вибірки (юнацький вік), коли більшість респондентів ще не має усталеного професійного досвіду та не завжди усвідомлює зв’язок між творчим потенціалом і майбутньою діяльністю. Водночас навіть середній рівень за цим показником свідчить про наявність позитивного ставлення до професійного самовизначення та бажання реалізовувати себе в обраній сфері.

Загальна тенденція даних показує, що в структурі креативності респондентів переважають когнітивні компоненти (творче мислення, уява), дещо поступаючись емоційно-мотиваційним (емоційність, гумор, допитливість) (див. рисунок 1). Це можна пояснити тим, що в юнацькому віці відбувається активний інтелектуальний розвиток, але ще триває процес емоційного саморозвитку й пошуку особистісних смислів. Креативність у цьому віковому періоді проявляється переважно через гнучкість мислення, відкритість до нових ідей, пошук власної ідентичності і потребу в самовираженні, ніж через стабільну професійну спрямованість.

Рисунок 1. Розподіл середніх показників креативності за компонентами (за методикою Н. Вишнякової).

Аналіз отриманих результатів за методикою Айзенка показав, що вибірка є більшою мірою інтровертованою (58,7%), тоді як екстраверти становлять 41,3%. Водночас екстраверти продемонстрували дещо вищий загальний рівень творчого потенціалу. Зокрема, вони мають вищі середні значення за такими шкалами, як творче мислення, уява, інтуїція, оригінальність, допитливість і почуття гумору. Інтроверти переважають за емоційністю й емпатією та творчим ставленням до професії, що може свідчити про схильність до глибинних, рефлексивних форм творчості. Таким чином, інтровертованість / екстравертованість особистості може впливати на профіль творчого потенціалу, хоча сама по собі не визначає його рівень.

За результатами методики Леонгарда – Шмішека у вибірці найчастіше траплялися циклотимний, емотивний та тривожний типи. Порівняльний аналіз показав, що найвищий творчий потенціал спостерігається в респондентів із демонстративною, циклотимною та гіпертимною акцентуаціями, тоді як нижчі значення характерні для екзальтованого та тривожного типів. Це демонструє, що окремі особистісні особливості можуть створювати сприятливі умови для творчої активності або ж дещо знижувати її прояви. Водночас акцентуації не виступають провідним чинником креативності – їхній вплив доповнює більш широку систему внутрішніх ресурсів.

Проведений кореляційний аналіз дав змогу окреслити ключові напрями взаємодії між індивідуально-психологічними характеристиками респондентів та особливостями їхнього творчого потенціалу. Отримані результати свідчать, що екстраверсія та інтроверсія не мають виразного впливу на креативність: зафіксовані кореляції здебільшого слабкі та вказують радше на окремі тенденції розвитку окремих компонентів творчості, ніж на стійку закономірність. Це підтверджує, що творча активність може успішно проявлятися у представників різних типів особистісної орієнтації.

Більш помітними виявилися взаємозв’язки між акцентуаціями характеру та креативністю. Посилення акцентуйованих рис переважно пов’язане зі зниженням показників творчого мислення та окремих когнітивних характеристик, що може свідчити про певне обмеження гнучкості мислення. Разом із тим, спостерігаються позитивні зв’язки акцентуацій з емоційністю, що може бути підґрунтям для емоційно забарвлених творчих проявів.

Аналіз внутрішніх зв’язків між компонентами креативності показав, що загальний творчий потенціал найбільшою мірою визначається допитливістю, почуттям гумору та творчим мисленням. Ці показники формують ядро творчої активності, відображаючи здатність до пошуку нового, гнучкість мислення та позитивний емоційний фон. Водночас окремі шкали демонструють і суперечливі зв’язки, зокрема між допитливістю та уявою, що підкреслює складну багатовимірність структури креативності.

Загалом результати дослідження підтверджують, що творчий потенціал має складну структуру, яка поєднує ряд індивідуально-психологічних чинників. Розвиток творчості в юнацькому віці потребує створення таких освітніх і соціальних умов, що сприятимуть вільному самовираженню, експериментуванню, формуванню позитивної мотивації, підтримці ініціативності та інтелектуальної допитливості. Врахування емоційної чутливості, індивідуального темпу роботи та потреби в самовираженні сприяє ефективнішому розвитку творчого потенціалу молоді. Отримані результати можуть бути використані у психологічній та педагогічній практиці, зокрема для розроблення програм розвитку творчого мислення, профорієнтаційного консультування, підтримки молоді в період професійного самовизначення та створення індивідуальних освітніх траєкторій.

Список використаних джерел:

1. Дімітрова-Бурлаєнко С. Д. Ґенеза поняття «креативна компетентність» у контексті психолого-педагогічних досліджень // Педагогіка та психологія. – 2017. – Вип. 58. – С. 3–14.
2. Пісоцький В. П., Горянська А. М. Психічний розвиток та формування особистості в онтогенезі : навч. посіб. – Київ : КНТ, 2018. – 144 с.
3. Роменець В. А. Виховання творчих здібностей у студентів // Психологія і суспільство. – 2018. – № 3–4. – С. 178–223.
4. Токарева Н. М., Шамне А. В. Основи вікової психології : навч.-метод. посіб. – Кривий Ріг, 2013. – 283 с.
5. Шафранський В. Креативність як психологічне явище і його понятійна реінтерпретація // Психологія і суспільство. – 2020. – № 2. – С. 89–97.
6. Яцюк М. Когнітивний компонент креативності особистості юнацького віку // Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія». – 2022. – Вип. 2. – С. 56–61.