ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА КОНТЕКСТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ДОСВІДУ У ФОРМУВАННІ МАТЕРИНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Актуальність проблематики зумовлена тим, що саме у перинатальний період жінка стикається з різними формами невизначеності та підвищеної емоційної вразливості, що актуалізує необхідність багатовимірного аналізу її переживань. Відсутність або недостатність позитивного перинатального досвіду може перешкоджати інтеграції нового досвіду у структуру «Я», що підвищує ризик дезадаптаційних станів — тривоги, депресії, емоційного відчуження.

Формування материнської ідентичності є центральним етапом психосоціального розвитку жінки, що визначає її готовність до виконання материнських функцій та якість взаємодії з дитиною. Психологічні трансформації, які відбуваються у перинатальний період — вагітність, пологи, рання взаємодія з новонародженим — суттєво впливають на емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти материнської ідентичності.

Сучасні дослідження свідчать, що негативний перинатальний досвід, низький рівень соціальної підтримки або психологічна травма під час пологів можуть ускладнювати інтеграцію нової ролі у структуру «Я» матері, спричиняючи емоційне відчуження, тривожність та ризики розвитку післяпологових психологічних розладів. Разом із тим, позитивний перинатальний досвід і належна підтримка соціального оточення сприяють формуванню стійкої, адаптивної материнської ідентичності та зміцненню прив’язаності до дитини.

Період переходу до материнства характеризується одночасною дією біологічних, психологічних та соціокультурних чинників, які формують нову ідентифікаційну позицію жінки. Материнська ідентичність постає не як статичний результат, а як процес багатоетапного конструювання, у якому перинатальний досвід відіграє роль «пускового механізму» глибинних трансформацій. У сучасних дослідженнях перинатальна сфера розглядається як критичне вікно чутливості, у межах якого індивідуальні та середовищні впливи здатні суттєво визначати траєкторію розвитку особистості матері та якість її психоемоційної взаємодії з дитиною.

Таким чином, дослідження психологічних детермінант материнської ідентичності у контексті перинатального досвіду є важливим не лише для розвитку наукових знань, але й для практичної перинатальної психології та розробки ефективних програм підтримки жінок у перинатальний період.

Метою дослідження є виявлення ролі перинатального досвіду у формуванні материнської ідентичностіта визначення взаємозв’язків між емоційно-когнітивними характеристиками вагітності, якістю пологового досвіду, соціальною підтримкою та рівнем материнської ідентичності у жінок на ранньому післяпологовому етапі.

Виклад матеріалу. У науковій літературі материнська ідентичність визначається як інтеграція трьох ключових структур:

Саморепрезентаційна складова, яка охоплює когнітивні моделі «Я як майбутньої/реальної матері», очікування щодо власної здатності піклуватися та відповідати вимогам материнської ролі.

Емоційно-регулятивна складова, що включає спектр почуттів — від радості та передбачення до тривоги й амбівалентності; вона забезпечує афективне включення у процес материнства.

Інтеракційно-поведінкова складова, яка проявляється у готовності до взаємодії з дитиною, формуванні моделей догляду та структурі ранньої прив’язаності.

Період вагітності та пологів активує ці структури, змушуючи жінку здійснити внутрішню реконфігурацію уявлень про себе, власну тілесність та майбутню роль.

Психологічний стан під час вагітності є сенсорно-емоційним фоном, на якому розгортається процес формування ідентичності. Жінка переживає інтенсивну тілесну зміну, яка стає основою переоцінки власного «Я». Емоційна стабільність, очікуваність вагітності та внутрішня готовність до материнства сприяють закріпленню позитивного образу себе у новій ролі.

У ситуації підвищеної тривожності, страхів або невизначеності виникають когнітивні дисонанси, що можуть ускладнювати формування цілісного образу майбутньої матері. Наявність таких дисонансів часто виявляється у зниженні довіри до власної компетентності та відтермінуванні психологічного прийняття материнства.

Пренатальна прив’язаність — це не лише емоційний зв’язок із дитиною, але й важлива психологічна умова формування материнської ідентичності. Саме вона структурує афективні очікування, формує уявлення про дитину та окреслює модальність майбутньої взаємодії.

Жінки з високим рівнем пренатальної прив’язаності, як правило, демонструють швидше прийняття ролі матері, вищий рівень емпатичного реагування після пологів, стійкіший материнський образ.

Пологи, з точки зору перинатальної психології, є подією з високим емоційним та тілесним навантаженням, яка виконує функцію психологічного переходу. Позитивний досвід пологів — відчуття контролю, безпеки, підтриманість — сприяє інтеграції материнської ролі у структуру ідентичності.

Травматичний досвід може мати протилежний ефект: порушення базового відчуття безпеки, фрагментація самосприйняття та зниження готовності до емоційно відкритої взаємодії з немовлям.

Соціальна підтримка відіграє роль буфера між стресовими подразниками перинатального періоду та суб’єктивним благополуччям жінки. Чим ширше й якісніше оточення (партнер, родина, медичні спеціалісти), тим легше жінці інтегрувати нову роль.

Підтримка виконує три функції:

А) емоційна — зменшення тривоги, підвищення стабільності;

Б) інформаційна — формування адекватних очікувань щодо материнства;

В) інструментальна — практична допомога у догляді за дитиною та побутових питаннях.

Ранній післяпологовий період є кульмінацією перинатального досвіду. Контакт «шкіра-до-шкіри», грудне вигодовування, сенсорна взаємодія з немовлям активують нейропсихологічні механізми формування прив’язаності, що сприяють закріпленню материнського образу.

У цей час відбувається остаточне переналаштування емоційної системи жінки, що або підсилює її самоідентифікацію як матері, або, у разі труднощів, призводить до відчуження й нестійкості ідентичності.

У випадку травматичного або хронічно стресового перинатального досвіду можливе виникнення низки дезадаптивних наслідків:

розмитість або нестійкість материнської ідентичності;

знижена материнська самооцінка;

емоційне вигорання у ранньому материнстві;

порушення формування прив’язаності (типів, які уникнення чи амбівалентності);

післяпологові психоемоційні розлади (депресія, тривожні розлади, перинатальний PTSD).

Аналітичні дані свідчать, що негативний перинатальний досвід не лише має короткотермінові наслідки, а й здатен визначати характер взаємодії з дитиною протягом перших років її життя.

Метою нашого емпіричного дослідження було системно проаналізувати роль перинатального досвіду у формуванні материнської ідентичності та визначити характер взаємозв’язків між ключовими психологічними детермінантами: емоційно-когнітивними характеристиками вагітності, якістю пологового досвіду, соціальною підтримкою та рівнем материнської ідентичності у жінок на ранньому післяпологовому етапі.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

Оцінити рівень материнської ідентичності у жінок протягом першого року після пологів.

Виявити взаємозв’язок між позитивним і негативним перинатальним досвідом та рівнем материнської ідентичності.

Визначити вплив соціальної підтримки на процес становлення материнської ідентичності та оцінити її роль як потенційного модератора психологічного благополуччя матері.

Емпіричне дослідження охопило 65 жінок віком від 22 до 38 років (M = 28,7; SD = 4,1).

Критерії включення - перший або другий післяпологовий рік; народження доношеної дитини; відсутність серйозних психічних розладів до вагітності.

 Для комплексного вивчення психологічних детермінант формування материнської ідентичності було використано такі інструменти:

Опитувальник материнської ідентичності (ОМІ) — дозволяє оцінити когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти материнської ідентичності, що забезпечує багатовимірне уявлення про ступінь інтеграції материнської ролі у структуру особистості.

Шкала перинатального досвіду (СПД) — спрямована на самооцінку позитивного та негативного досвіду вагітності, пологів та ранньої взаємодії з дитиною, що дозволяє визначити вплив перинатальних подій на психологічну адаптацію матері.

Статистичний аналіз:

кореляційний аналіз Пірсона для визначення напрямку та сили взаємозв’язків між перинатальним досвідом, соціальною підтримкою та материнською ідентичністю;

регресійний аналіз для виявлення предикторів формування материнської ідентичності та оцінки їхньої вагомості.

Дослідження спиралося на системний підхід до аналізу материнської ідентичності, що передбачає інтеграцію когнітивних, емоційних та поведінкових показників у контексті перинатального досвіду та соціальної підтримки. Використання багаторівневого статистичного аналізу дозволяє не лише описати кореляційні взаємозв’язки, але й оцінити відносну вагомість кожного чинника у формуванні материнської ідентичності, що надає дослідженню високий аналітичний потенціал.

Таблиця 1

 Взаємозв’язок перинатального досвіду, соціальної підтримки та материнської ідентичності

Примітка: **p < 0,01, *p < 0,05

Позитивний перинатальний досвід та соціальна підтримка значно корелюють з вищим рівнем материнської ідентичності. Негативний досвід має обернений зв’язок із материнською ідентичністю.

2. Регресійний аналіз. Материнська ідентичність як залежна змінна; позитивний та негативний перинатальний досвід, соціальна підтримка як предиктори.

Результат: F(3, 61) = 12,48, p < 0,001, R² = 0,38

Предиктори: Позитивний перинатальний досвід (β = 0,41, p < 0,01)

Негативний перинатальний досвід (β = -0,33, p < 0,05)

Соціальна підтримка (β = 0,29, p < 0,05)

Найсильнішим предиктором материнської ідентичності є позитивний перинатальний досвід, але соціальна підтримка та негативний досвід також мають значущий вплив.

Отримані дані підтверджують, що якісний перинатальний досвід та підтримка оточення є критичними для формування цілісного образу матері. Наявність травматичних епізодів під час пологів або низький рівень соціальної підтримки збільшує ризик формування нестійкої ідентичності та емоційної дистанційованості від дитини.

Ці результати узгоджуються з сучасними теоретичними моделями перинатальної психології, які підкреслюють багатовимірну природу процесу становлення материнської ідентичності.

Висновки. Позитивний перинатальний досвід є ключовим фактором, що сприяє формуванню високого рівня материнської ідентичності.Негативний досвід перинатального періоду може сповільнювати інтеграцію материнської ролі, підвищуючи ризик психологічної вразливості. Соціальна підтримка виступає захисним фактором та модератором впливу стресових подій на материнську ідентичність. Практичні імплікації включають необхідність надання психологічної підтримки вагітним та післяпологовим жінкам, а також активну участь партнера і родини. Проведений аналіз підтверджує: перинатальний досвід — це не окремий фрагмент життєвого шляху жінки, а системотворчий чинник, що впливає на якість її особистісної трансформації. Важливо підкреслити, що материнська ідентичність формується у результаті багатофакторної взаємодії тілесного досвіду, емоційної регуляції, когнітивних очікувань та соціальних впливів. Позитивний перинатальний досвід забезпечує жінці психологічний ресурс для адаптивного переживання материнства, тимчасом як негативний, у разі відсутності підтримки, може стати джерелом довготривалих труднощів. Це підкреслює необхідність інтеграції психологічних інтервенцій у систему перинатальної допомоги.

Подальші дослідження мають бути спрямовані на емпіричне вивчення взаємодії соціальних, нейропсихологічних та особистісних чинників, що моделюють становлення материнської ідентичності.

Список використаних джерел

1. Березіна, О. В. (2019). Психологія материнства: теорія та практика. Київ: Видавництво «Наука».
2. Букало, В. І., & Левченко, Н. С. (2021). Перинатальна психологія та емоційна адаптація матері. Психологічні дослідження, 34(2), 45–59.
3. Мосс, Н., & Сміт, Л. (2003). Social support in perinatal context: Measurement and implications. Journal of Perinatal Psychology, 15(1), 23–38.
4. Підлісна, Т. В. (2018). Формування материнської ідентичності: когнітивно-емоційні механізми. Вісник психології, 3, 12–25.
5. Сорокіна, І. М. (2020). Пренатальна прив’язаність як предиктор адаптивного материнства. Український журнал психології, 37(4), 56–70.
6. Stern, D. N. (1995). The Motherhood Constellation: A Unified View of Parent-Infant Psychotherapy. New York: Basic Books.