МОТИВАЦІЙНА СФЕРА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У КОНТЕКСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Вступ. Проблема формування та розвитку навчальної мотивації молодших школярів є однією з ключових у сучасній педагогічній та віковій психології. Внутрішні спонукальні сили, що забезпечують пізнавальну активність і стійке прагнення досягати результатів, визначають не лише успішність засвоєння навчального матеріалу, а й загальну адаптацію дитини до шкільного середовища [10;132]. На цьому етапі відбувається становлення ставлення до освіти як тривалої життєвої діяльності, формуються базові пізнавальні інтереси та загальна навчальна позиція.

У сучасних умовах, коли на молодших школярів впливають значні інформаційні, соціальні, цифрові чинники, а також стресові умови воєнного стану, структура їх мотивації стає неоднорідною, а ризики зниження внутрішньої зацікавленості зростають. Це визначає необхідність проведення емпіричних досліджень, здатних виявити реальний стан мотиваційної сфери учнів та окреслити напрями педагогічного супроводу [6; 42].

Метою даної роботи є представлення результатів комплексного емпіричного дослідження навчальної мотивації здобувачів освіти 1–4 класів та виявлення особливостей взаємозв’язку між пізнавальними, соціальними й емоційними складовими мотиваційної діяльності.

Дослідження здійснювалося на базі опорного закладу загальної середньої освіти «Тоболівський ліцей» Прилісненської сільської ради Волинської області. У вибірку увійшли 43 учні молодшого шкільного віку. Комплекс діагностичних методик було підібрано з урахуванням вікових особливостей, доступності інструкцій та валідності результатів.

Для аналізу рівня, структури та провідних чинників навчальної мотивації застосовано:

- Анкету визначення рівня шкільної мотивації Н. Лусканової (10 пунктів, 3-рівнева система оцінювання)[2].

- Методику “Вивчення мотивації навчання молодших школярів (М. Гінзбург)”, що дозволяє оцінити типи мотивації, самооцінку навчальної діяльності та поведінкові прояви мотиваційних тенденцій[5].

- Методику “Виявлення мотивації навчання” В. Кириленко, спрямовану на аналіз внутрішньої та зовнішньої мотивації, орієнтації на успіх або уникнення невдач [7] .

Статистична обробка включала аналіз частот, середніх значень та кореляційних взаємозв’язків між ключовими змінними.

Дані за методикою Н. Лусканової показали, що понад половина учнів (51,2%) мають високий рівень навчальної мотивації та позитивне ставлення до школи [3]. Це група дітей, які успішно адаптовані до освітнього середовища, схильні до відповідальності, проявляють пізнавальні мотиви та високу емоційну включеність.Разом із тим, 27,9% школярів належать до групи з нейтральною мотивацією, навчання для них має переважно зовнішній характер і залежить від системи винагород або обмежень [11]. Це найбільш вразлива група, оскільки їх успішність легко піддається коливанням. 20,9% учнів мають оптимальний, але нестійкий рівень мотивації. Попри зацікавленість у знаннях, вони потребують постійної підтримки та педагогічно організованих ситуацій успіху [1;45]. Таким чином, зафіксована структурна неоднорідність мотиваційної сфери, що потребує диференційованих педагогічних підходів.

Структура мотивації: пізнавальна та соціальна складові.Аналіз середніх значень ключових мотиваційних показників продемонстрував значну різницю між: пізнавальною мотивацією, що має низькі показники (1,91 бала за шкалою привабливості навчального процесу);соціальними мотивами, які домінують у структурі мотивації. Учні значно вищими балами оцінили: взаємини з учителем, підтримку друзів, атмосферу класного колективу[4].

Це свідчить, що емоційний клімат є критичним фактором навчальної активності. Проте така домінантність соціальних мотивів робить мотивацію школярів залежною від зовнішніх умов, що може призвести до її нестійкості [8].

Проведена діагностика вказала на провідні типи мотивів навчання здобувачів.Серед них, зокрема,  пізнавальна мотивація (62,8%). Попри низьку привабливість уроків, учні демонструють високу цінність знань як таких. Це свідчить про наявність потенціалу для розвитку внутрішньої мотивації за умов оновлення методичних підходів. Далі йде мотивація досягнення (57%) - учнів приваблює зовнішній успіх, визнання, хороші оцінки. Вони орієнтовані на результат, а не на процес діяльності. Це формує напруженість та ризик страху невдач. Наступними є соціальна мотивація (45,3%) - прагнення отримати похвалу батьків чи вчителя спонукає до навчання. Мотивація має виражений емоційний характер. Мотивація уникнення становить (38,4%), що є найменш виражений мотив, однак його наявність сигналізує про залежність учнів від покарань, страх розчарувати дорослих або не відповідати очікуванням.

У результаті причинно-наслідкового аналізу встановлено, що навчальна мотивація молодших школярів переважно орієнтована на зовнішні стимули. Більшість дітей вчаться насамперед заради оцінок та схвалення дорослих: 74,4% орієнтуються на отримання високої оцінки, 65,1% – на майбутній матеріальний успіх, а 55,8% – на позитивну реакцію вчителя. Водночас основні бар’єри навчання пов’язані з недостатньою сформованістю внутрішньої мотивації: 81,4% учнів віддають перевагу більш цікавим справам, а 67,4% прямо зазначають відсутність бажання вчитися.

Емоційний компонент відіграє значну роль у регуляції навчальної поведінки. Домінування батьківського впливу простежується в тому, що 83,7% найважливішою винагородою вважають схвалення матері. Хоча 62,8% отримують задоволення від процесу навчання, для багатьох дітей саме емоційний аспект є визначальним. Негативні переживання також пов’язані з реакцією значущих дорослих: 88,4% бояться засмутити матір низькими результатами, а 76,7% відчувають страх перед невдоволенням учителя  [9; 10].

Таким чином, мотиваційна сфера школярів характеризується високою залежністю від зовнішнього контролю та емоційного схвалення, що знижує розвиток автономності та саморегуляції в навчанні.

Кореляційний аналіз виявив, що негативне ставлення до школи (виражене бажанням «залишити лише перерви») має сильні зв'язки з мотиваційними факторами.

Негативний зв'язок із внутрішньою мотивацією проявляється у бажанні «залишити лише перерви» негативно пов’язане з внутрішньою мотивацією (r = –0.45). Це свідчить про те, що чим менше учні відчувають внутрішнє бажання вчитися, тим сильніше їхнє прагнення до мінімізації навчального процесу.

Позитивний зв'язок із зовнішніми бар'єрами,  негативне ставлення позитивно пов’язане з бар’єром «у мене є цікавіші справи» (r = +0.52). Це вказує на те, що учні, які мають сильніше бажання уникнути уроків, також сильніше відчувають, що час краще витратити на інші, нешкільні заняття.

Крім того, дослідження виявило значущий зв'язок у сфері соціальної мотивації. Соціальна мотивація та страх розчарування: страх «мама буде засмучена» позитивно пов’язаний із високою соціальною мотивацією (r = +0.38). Це означає, що побоювання розчарувати батьків є значним рушієм для учнів із високою орієнтацією на соціальні очікування та схвалення.

Виявлені кореляції підкреслюють, що низька внутрішня мотивація та наявність сильних альтернативних інтересів є ключовими фактором негативного ставлення до навчального процесу в школі. Водночас, соціальна мотивація значною мірою підтримується прагненням відповідати очікуванням батьків.

Дослідження показало, що мотивація молодших школярів загалом достатньо висока, однак переважають зовнішні стимули, що робить її нестійкою. Внутрішня пізнавальна зацікавленість розвинена недостатньо, що пов’язано з низькою привабливістю навчального процесу. Важливу роль відіграє соціальна складова: ставлення вчителя, підтримка однолітків, емоційне схвалення дорослих значною мірою визначають навчальну активність дітей. Водночас виявлено значний вплив страху засмутити дорослих, який може призводити до підвищеної тривожності та зниження внутрішньої мотивації.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : науково-метод. посібник. Київ : ІЗМН, 1998. 204 с.
2. Гончаренко С. У. Педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 337 с.
3. Діагностика шкільної мотивації учнів початкових класів за допомогою анкетування. URL: https://osnova.com.ua/diagnostika-shkilnoi-motivatsii-uchniv-pochatkovih-klasiv-za-dopomogoyu-anketuvannya/ (дата звернення: вкажіть дату).
4. Зайченко І. В. Педагогіка : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 2-ге вид. Київ : Освіта України, 2008. 528 с.
5. Кириленко В. В. Методика діагностики навчальної мотивації молодших школярів. Початкова школа. 2008. № 11. С. 40–45.
6. Кириленко В. В. Формування та корекція мотивації учіння молодших школярів. Початкова школа. 2008. № 12. С. 50–53.
7. Парфілова С. Л., Лисенко О. С. Психолого-педагогічні підходи до проблеми навчальної мотивації молодших школярів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2014. № 9. С. 154–160.
8. Психологічна діагностика мотивації особистості до навчання в умовах інформаційного суспільства : монографія / Н. В. Пророк, Л. О. Кондратенко, Л. М. Манілова та ін. ; за ред. Н. В. Пророк. Київ : Слово, 2020. 131 с.
9. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : підруч. для вищ. навч. закл. 2-ге вид. Київ : Грамота, 2013. 504 с.
10. Сахно Н. Мотивація до навчання. Психолог (Шкільний світ). 2009. № 22/23. С. 61–63
11. Фоменко О. Додатки до дисертаційного дослідження.
    URL: https://psychology.karazin.ua/1819news/Diss_oct/Fomenko_dis_dod.pdf (дата звернення: вкажіть дату).
12. Шевцова Г. Г. Молодший шкільний вік: традиції та інновації в дослідженнях. Збірник наукових праць Херсонського державного університету. Педагогічні науки. С. 134–138.
13. Яцишина А. М. Аналіз специфіки психологічного розвитку дітей 7–10 років. Педагогічна та вікова психологія. 2019. № 4. С. 111–115.
14. Яцишина А. М. Психологічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Педагогічний альманах. Одеса : Лерадрук, 2022. Вип. 2. С. 200–205.