ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ГРУПОВОЇ ДИНАМІКИ

Бурлак Оксана
здобувач освіти ОС Магістр ННІНО, Волинський національний університет імені Лесі Українки
Федотова Тетяна
науковий керівник, кандидат психологічних наук, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Групова динаміка втілює життєдіяльність групи, відображає найважливіші процеси та події в її житті. К.Левін висунув фундаментальний постулат теорії поля, який полягав у тому, що людську поведінку слід розуміти як функцію взаємодії між індивідом та його психологічним розумінням фізичного та соціального середовища. Він використовував математичні символи для пояснення своєї теорії та  підсумував сутність теорії поля у наступній формулі: B = f (P, E), де – поведінка (B) тлумачилася широко (включаючи дію, мислення та оцінювання), а людина (P) та середовище (E) були динамічно пов’язані. Разом людина та середовище утворюють життєвий простір. Саме розуміння структури та впливу на життєвий простір особистості стало предметом роботи К. Левіна[4].

Його теорія сприяла визначенню нових способів у визначенні колективної поведінки. У певному сенсі вона була радше соціологічною, ніж психологічною, оскільки призвела до приписування групам того ж типу аналізу життєвого простору, який використовувався для розгляд індивідуальної поведінки. Таким чином, групу чи інституцію можна було розглядати не просто, як суму індивідів чи інших одиниць, що складають групу, а як сутність, яка могла бути зовсім іншою.  Наприклад, групи могли мати власні норми, а її динамічні процеси не були обов'язково передбачуваними з позиції розуміння життєвого простору індивідів [4].  Групова динаміка втілює життєдіяльність групи, відображає найважливіші процеси та події в її житті. До динамічних процесів, що відбуваються в групах, належать групоутворення і розвиток (або деградація) групи; відносини влади-підпорядкування; груповий тиск і нормоутворення; феномен групової згуртованості. Групоутворення і розвиток групи – це шлях її внутрішньої історії від виникнення до стану максимальної розвиненості, від аморфної сукупності внутрішньо роз’єднаних людей до згуртованого, єдиного колективу (спільноти) [1].

Проблема групового розвитку мало вивчена в соціальній психології, однак низка чинників, що мають безпосереднє відношення до механізмів групової динаміки, виявлені в ході вивчення інших аспектів життєдіяльності малої групи. Виокремлюють щонайменше три механізми групової динаміки: 1) розв’язання внутрішньогрупових суперечностей; 2) «ідіосинкразичний кредит»лідера; 3) психологічний обмін [3].

Групова динаміка, на відміну від статики групи, це сукупність тих динамічних процесів, які одночасно проходять в групі за певну одиницю часу і які визначають собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток [1].

Найважливішим з таких процесів є процес створення малих груп, причому сюди можуть бути віднесені не лише безпосередні способи формування групи, але й такі психологічні механізми, які роблять певну сукупність людей групою (наприклад феномен группового тиску на індивіда, який у традиційній соціальній психології до «групової динаміки» не відноситься; теж саме можна сказати й про розвиток групової згуртованості). Далі в «груповій динаміці» традиційно розглядаються процеси лідерства та прийняття групових рішень, з тією поправкою, що вся сукупність процесів управління групою та керівництва нею не вичерпуються лише феноменом лідерства та прийняттям группового рішення, а включає ще багато інших механізмів. Інший аспект динамічних процесів представлений абсолютно новими явищами группового життя, що виникають при специфічному виді розвитку групи, а саме під час розвитку групи в процесі спільної діяльності.  Як своєрідний результат розвитку групи може бути розглянуто становлення такої специфічної її стадії, як колектив. Процеси створення колективу – в соціально-психологічномурозрізі – можуть бути теж віднесені до динамічних процесів, що відбуваються в групі [4].

Г. Стенфорд і А. Роарк розробили концепцію, в якій трансформували модель Б.Такмена, відповідно до специфіки такої групи, як шкільний клас. Вони виокремили в процесі утворення групи (шлях від дифузного існування до повноцінного функціонування) сім стадій: 1) початкова стадія; 2) період формування групових норм, початок становлення групової самосвідомості; 3) стадія конфлікту; 4) перехід до стану збалансованості;  5) поява почуття «Ми»; 6) домінування емоційної сфери, переоцінка групових норм; 7) стадія актуалізації. Це найвищий етап групової зрілості, коли і ділова, і емоційна сфери життя групи достатньо розвинуті і збалансовані, а рівень її згуртованості високий. [1]

Особливостями досліджень групової динаміки є широке використання лабораторних контрольованих експериментів з групами і практична направленість отриманих результатів. Найбільш відомі дослідження групової динаміки пов’язані з вивченням стилів лідерства, мотивації прийняття групового рішення, що були проведені в 30-40х роках під безпосереднім керівництвом К. Левіна. Методики, що розроблено школою «групової динаміки» широко використовуються і в інших теоретичних схемах, тому поняття «групова динаміка» не обов’язково прив’язується до школи К. Левіна, а означає також особливий вид лабораторного експерименту, спеціально призначений для вивчення групових процесів [2].

Сучасні дослідження групової динаміки включають практично всі питання, що пов’язані зі структурою і функціонуванням груп та поведінкою індивідів в груповій ситуації. Найважливішими з динамічних процесів малої групи є: процес утворення малих груп; психологічні механізми, які роблять групу групою: феномен групового тиску на індивіда, розвиток групової згуртованості; процеси лідерства і прийняття групового рішення. Інший аспект динамічних процесів може бути представлено явищами групової життєдіяльності, етапами розвитку групи, один з яких може бути представлено такою стадією, як колектив [2].

 

Список використаних джерел

  1. Основи соціальної психології: підручник для закладів вищої освіти / П. П. Горностай, М. М. Слюсаревський, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Н. В. Хазратова та ін.; за ред. М. М. Слюсаревського. Київ: Талком, 2018. 580 с.
  2. Москаленко В. В.Соціальнапсихологія: підручник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ: Центр учбовоїлітератури, 2008. 688 с.
  3. Коваленко А. Б., Корнєв М. Н.Соціальна психологія: підручник. Київ, 2015. 400 с.
  4. Saxe L.Lewin, Kurt (1890–1947). 2017. https://www.researchgate.net/profile/Leonard-Saxe/publication/317388452_Lewin_Kurt_1890-1947/links/59417a1c0f7e9b1d452ddc52/Lewin-Kurt-1890-1947.pdf
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2025
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
inforum.in.ua@ukr.net