КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Постановка наукової проблеми та її значення. Корекційно-розвивальна робота з дітьми з особливими освітніми потребами (ООП) є однією з ключових сфер сучасної педагогічної та психологічної практики, оскільки безпосередньо пов’язана з реалізацією принципів інклюзивної освіти, гуманізму та рівних можливостей. Зростання кількості дітей, які потребують спеціальних освітніх умов унаслідок психофізичних порушень, неврологічних, емоційно-поведінкових, інтелектуальних або комунікативних труднощів, робить проблему ефективної корекційної підтримки суспільно значущою.

Сучасна система освіти України активно прямує до вдосконалення інклюзивного підходу для повноцінного розвитку й соціалізації дітей з особливими освітніми потребами. Водночас у практиці закладів освіти зберігається низка труднощів, пов’язаних із недостатнім досвідом корекційно-розвивальної підтримки, нестачею кваліфікованих фахівців та індивідуалізованих методик роботи.

Корекційно-розвивальна робота є основою для розкриття індивідуального потенціалу кожної дитини. Ефективна корекційна підтримка дозволяє мінімізувати прояви порушень розвитку, сприяє формуванню життєвих поглядів і покращує якість освітнього процесу. Наукове вивчення зазначеної проблематики дає змогу удосконалити педагогічні підходи, адаптувати освітнє середовище та підвищити результативність роботи виховних закладів. Саме тому пошук оптимальних шляхів і методів психолого-педагогічної підтримки дітей цієї категорії є важливим і своєчасним завданням сучасної науки та практики.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і практичних моделей інклюзивної та спеціальної освіти зробили Колупаєва А. [4], яка досліджує організацію інклюзивного середовища та індивідуальних програм розвитку; науковиця Богданюк А. [2],   вивчає особливості розвитку дітей з інтелектуальними та комплексними порушеннями; Стахова Л. [5], працює в царині тифлопедагогіки та методики навчання дітей з порушеннями зору; Е. Данілавічютє [3] аналізує педагогічний супровід дітей з інтелектуальними порушеннями; Черніченко Л. [6] є авторкою праць з логопедії та корекції мовленнєвих порушень; Андрушко Я. [1] досліджує методи психокорекції емоційно-поведінкових розладів.

Дослідження цих науковців формують методологічну базу для сучасної корекційно-розвивальної роботи та визначають ключові напрями індивідуалізації навчання дітей з ООП у закладах освіти різних типів. Їхні праці підкреслюють важливість раннього виявлення особливостей розвитку, систематичної психолого-педагогічної підтримки, адаптації освітнього середовища та співпраці між педагогами, фахівцями ІРЦ і родиною дитини.

Мета публікації — теоретично обґрунтувати та перевірити ефективність корекційно-розвивальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами у розвитку їхніх когнітивних, емоційних та соціальних компетентностей.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.

У нашому дослідженні взяли участь 30 дітей віком 9 років з особливими освітніми потребами. До вибірки входили діти з  порушеннями інтелектуального розвитку, затримкою психічного розвитку (ЗПР),  порушеннями емоційно-вольової сфери та комунікації. Для діагностики пізнавального, емоційного та соціального розвитку дітей із ООП було використано комплекс валідних методик.

 У межах емпіричного дослідження для вивчення особливостей психічного розвитку, емоційного стану та соціальної взаємодії дітей з особливими освітніми потребами було застосовано комплекс діагностичних методик. Одним із важливих напрямів стала робота з дітьми за допомогою анкетування та спеціально дібраних психодіагностичних інструментів, що дозволили сформувати цілісне уявлення про їхні індивідуальні можливості та труднощі.

Аналіз результатів емпіричного дослідження дозволив встановити позитивні зміни в розвитку когнітивної, емоційної та соціальної сфер дітей з особливими освітніми потребами після впровадження корекційно-розвивальної роботи.

Анкетування допомогло зрозуміти, як діти з особливими освітніми потребами почуваються в школі та як вони взаємодіють з однолітками. Загалом картина позитивна: більшість учнів сказали, що їм подобається ходити до школи (73 %), а 77 % вважають, що можуть добре справлятися з навчальними завданнями. Це підтверджує, що в них є мотивація, і впевненість у власних силах. У соціальному плані результат також є позитивним: діти охоче працюють разом (72 %), у більшості не виникає труднощів із пошуком друзів (68 %), і багато хто відчуває підтримку з боку дорослих (74 %). Проте певні проблеми залишаються — майже половина дітей боїться робити помилки, а 43 % засмучуються, коли щось не виходить. Хоча водночас 63 % можуть самостійно заспокоїтись, якщо ситуація їх напружує.

Дослідження когнітивних функцій показало помітний прогрес після корекційно-розвивальних занять. Рівень розвитку уваги виріс майже вдвічі: з 40 % до 73 %. Логічні операції теж покращилися з 52 % до 64 %. Значно зросли показники пам’яті (з 43 % до 68 %) і швидкості переробки інформації (з 38 % до 61 %). Важливо, що кількість дітей із помітними когнітивними труднощами зменшилася більш ніж удвічі — з 60 % до 27 % — що свідчить про результативність вправ, які систематично виконувалися протягом формувального етапу.

Проективні методики продемонстрували позитивні зміни в емоційному стані дітей. Рівень емоційної напруги зменшився з 40 % до 12 %, а прояви агресивності та імпульсивних реакцій з 33 % до 9 %. Зменшилася і тривожність (з 45 % до 18 %). Водночас позитивні стани стали більш вираженими: емоційна стабільність зросла з 28 % до 63 %, а самооцінка — з 32 % до 67 %. Це означає, що діти стали краще контролювати свої переживання, впевненіше діяти й спокійніше реагувати на складні ситуації.

Соціометрія також виявила значну динаміку. Кількість дітей, які фактично перебували у соціальній ізоляції, зменшилася з 26 % до 7 %, а тих, хто мав труднощі з адаптацією, — з 42 % до 23 %. Натомість більше дітей почали проявляти соціальну активність: показники прийнятості в групі підвищилися з 32 % до 58 %, ініціативність у спілкуванні — з 36 % до 62 %, участь у групових формах діяльності — з 41 % до 71 %. Тобто діти стали сміливіше взаємодіяти, легше включатися у спільні ігри та завдання, а атмосфера в колективі загалом стала комфортнішою.

У підсумку можна сказати, що корекційно-розвивальна програма дала відчутні результати: покращилася емоційна сфера, когнітивний розвиток, взаємодія з однолітками та загальний психологічний комфорт дітей. Це створює хороші передумови для подальшого навчання й соціальної адаптації.

Корекційно-розвивальна робота продемонструвала помітну ефективність у розвитку дітей з особливими освітніми потребами: покращилися їхні емоційні стани, зросли показники уваги, пам’яті та мислення, а також значно зміцнилися соціальні навички та взаємодія з однолітками. Отримані результати свідчать, що комплексний підхід — поєднання когнітивних, емоційних і соціальних методик — є найбільш результативним. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні довготривалої стабільності цих змін, визначенні найефективніших методів для різних категорій дітей та удосконаленні індивідуальних програм підтримки в умовах інклюзивної освіти.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Корекційно-розвивальна робота продемонструвала помітну ефективність у розвитку дітей з особливими освітніми потребами: покращилися їхні емоційні стани, зросли показники уваги, пам’яті та мислення, а також значно зміцнилися соціальні навички та взаємодія з однолітками. Отримані результати свідчать, що комплексний підхід є найбільш результативним. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні довготривалої стабільності цих змін, визначенні найефективніших методів для різних категорій дітей та удосконаленні індивідуальних програм підтримки в умовах інклюзивної освіти.

Список використаних джерел

1. Андрушко Я. Психокорекція: навчально-методичний посібник. Львів: Світ, 2021. 148 с.
2. Богданюк А. М. Корекційно-розвивальна робота з фізичного виховання із дітьми з особливими освітніми потребами. Фізична культура, спорт та здоров’я. 2022.
3. Данілавічютє Е. Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник. Київ, 2019. 112 с.
4. Колупаєва А. А. Навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі: навчально-методичний посібник. Київ: Логос, 2019. 256 с.
5. Стахова Л. Застосування елементів сенсорної інтеграції в логопедичній роботі з дітьми дошкільного віку. Актуальні питання корекційної освіти. 2021. Вип. 4. С. 157–167.
6. Черніченко Л. Корекція мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку засобами логоритміки. Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2020. 54 с.