ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОГНІТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ВНАСЛІДОК ПЕРЕЖИВАННЯ ТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ

Проблема впливу психологічної травми на когнітивне функціонування людини сьогодні набуває особливої актуальності. У сучасних умовах воєнних подій, втрат, вимушеного переселення та постійної небезпеки велика частина населення стикається з переживанням психотравмуючих ситуацій. Такі події суттєво впливають не лише на емоційну сферу, але й на когнітивну систему, порушуючи процеси сприймання, пам’яті, уваги й мислення [1; 7].

Когнітивна парадигма у психології розглядає психіку як систему обробки інформації, де основні пізнавальні процеси забезпечують адаптивну взаємодію людини зі світом [2]. У контексті травматичного досвіду ця система зазнає значного навантаження: під впливом сильного стресу та емоційного напруження відбувається збій у механізмах переробки інформації, що призводить до вибірковості сприймання, ослаблення пам’яті й зниження гнучкості мислення.

Однією з теоретичних моделей, яка пояснює ці зміни, є модель подвійного представлення травми (Dual Representation Theory) К. Брюїна, Т. Далгліша та С. Джозефа. Вона виходить із того, що травматичні спогади існують у двох паралельних формах - словесно-декларативній і сенсорно-емоційній [5]. У звичайних умовах ці системи взаємодіють, формуючи цілісну картину події, проте в стані травми вербальна обробка часто порушується, натомість домінують сенсорні, емоційно насичені уявлення. Саме тому травматичні спогади набувають фрагментарного характеру, а їх актуалізація супроводжується яскравими відчуттями та емоційними реакціями [6].

На нейробіологічному рівні ці зміни відображаються у зменшенні активності гіпокампа, порушенні зв’язків між префронтальною корою та системами пам’яті, а також у підвищеній реактивності мигдалеподібного тіла [3; 8]. Така дисфункція мозкових структур пояснює труднощі з концентрацією уваги, зниження обсягу робочої пам’яті та появу нав’язливих спогадів.

У межах проведеного дослідження було здійснено емпіричне вивчення психологічних особливостей когнітивних процесів у людей, які пережили травматичні події. Дослідження проводилося на базі реабілітаційного центру мережі RECOVERY у місті Луцьк протягом вересня-жовтня 2025 року. Участь у ньому взяли 14 осіб віком від 20 до 45 років. Групу складали як жінки, так і чоловіки, які унаслідок бойових дій або пов’язаних із ними обставин зазнали психотравмуючого досвіду.

Для діагностики рівня посттравматичних симптомів застосовувався опитувальник PCL-5 (Posttraumatic Stress Disorder Checklist), що відповідає критеріям DSM-5 та має високі показники надійності (α = 0,91-0,94). Вивчення уваги здійснювалося за допомогою коректурної проби Бурдона-Анфімова, що дозволяє оцінити концентрацію, обсяг і стійкість уваги. Для дослідження пам’яті було використано методику «10 слів» А. Лурії, а для вивчення мислення - завдання «Виключення зайвого», спрямоване на виявлення когнітивної гнучкості.

Отримані результати засвідчили суттєві розбіжності між досліджуваними, які пережили травму, та контрольними учасниками. У травмованих осіб середній рівень концентрації уваги виявився нижчим на 22 %, а кількість помилок під час виконання завдань - у півтора-два рази вищою. Показники короткочасної пам’яті за методикою Лурії знижувалися в середньому на 28 %, а обсяг довготривалого запам’ятовування - на 17 % порівняно з контрольною групою. У виконанні завдань на узагальнення спостерігалася тенденція до ригідних, стереотипних відповідей, що свідчить про ослаблення когнітивної гнучкості.

Кореляційний аналіз Пірсона підтвердив статистично значущий зворотний зв’язок між рівнем посттравматичних симптомів і показниками продуктивності уваги (r = −0,71, p < 0,01), а також між інтенсивністю емоційних переживань і результатами тесту пам’яті (r = −0,68, p < 0,05). Це означає, що чим сильнішими є симптоми посттравматичного стресу, тим більш вираженими стають порушення когнітивної діяльності.

Аналіз якісних даних показав, що в осіб із вираженими посттравматичними проявами спостерігаються скарги на розсіяність, труднощі у зосередженні, часті «провали» пам’яті та відчуття уповільненого мислення. Деякі учасники описували стан «мовби розмитої свідомості» або «розфокусування», що у сучасній літературі визначається як феномен brain fog [4]. Під час виконання когнітивних завдань такі досліджувані часто демонстрували підвищену тривожність і уникали складніших завдань, що вказує на роль емоційного фактора у регуляції когнітивних процесів.

Узагальнення результатів дозволяє зробити висновок, що психологічна травма порушує узгодженість роботи пізнавальної системи: спостерігається ослаблення виконавчих функцій, зниження когнітивного контролю, уповільнення обробки інформації та вибірковість уваги. Ці зміни мають як функціональний, так і нейробіологічний характер. Вони свідчать про те, що наслідки травматичного досвіду виходять далеко за межі емоційної сфери, зачіпаючи базові механізми мислення та пам’яті.

Результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу про наявність стійких когнітивних порушень у людей, які пережили травматичні події. Встановлено, що психологічна травма суттєво впливає на функціонування уваги, пам’яті та мислення, а рівень посттравматичних симптомів прямо корелює зі зниженням когнітивної ефективності.

Отримані дані свідчать про системний характер змін у когнітивній сфері, які проявляються у вигляді зниження концентрації, ослаблення процесів запам’ятовування, фрагментарності спогадів і когнітивної ригідності. Водночас наявність кореляцій між інтенсивністю травматичних переживань та рівнем когнітивного функціонування дає підстави для подальших досліджень у напрямі когнітивної реабілітації та психологічного відновлення.

Перспективними напрямами подальшої роботи є розроблення програм когнітивної терапії, спрямованих на відновлення уваги, робочої пам’яті й когнітивної гнучкості, а також інтеграція таких програм у систему психологічної підтримки населення, що зазнало впливу війни. Розуміння психологічних механізмів посттравматичних змін відкриває можливості для створення ефективних методів діагностики й допомоги, спрямованих на повернення людини до повноцінного когнітивного та емоційного функціонування.

Список використаних джерел

1. A core role for cognitive processes in the acute onset and maintenance of post‐traumatic stress in children and adolescents / R. Meiser‐Stedman та ін. Journal of child psychology and psychiatry. 2019. Т. 60, № 8. С. 875-884. URL: https://doi.org/10.1111/jcpp.13054 (дата звернення: 01.11.2025).
2. Bessel A. Van der Kolk. The body keeps the score: brain, mind, and body in the healing of trauma. Penguin Books, 2015. 464 с.
3. Biomarkers associated with cognitive impairment in post-traumatic stress disorder: a systematic review of current evidence / J. Guo та ін. Ageing research reviews. 2024. С. 10. URL: https://doi.org/10.1016/j.arr.2024.102198 (дата звернення: 27.10.2025).
4. Brain fog and cognitive dysfunction in posttraumatic stress disorder: an evidence-based review / B. Sanger та ін. Psychology research and behavior management. 2025. Т. 18. С. 589-606. URL: https://doi.org/10.2147/prbm.s461173 (дата звернення: 27.10.2025).
5. Brewin C. R., Dalgleish T., Joseph S. A dual representation theory of posttraumatic stress disorder. Psychological review. 1996. Т. 103, № 4. С. 670-686. URL: https://doi.org/10.1037/0033-295x.103.4.670 (дата звернення: 01.11.2025).
6. Broadbent D. E. Introduction: hearing and behaviour. Perception and communication. 1958. С. 1-10. URL: https://doi.org/10.1016/b978-1-4832-0079-8.50003-7 (дата звернення: 01.11.2025).
7. Characterization of cognitive functioning in complex PTSD compared to non-complex PTSD / Z.-S. Schöndorf та ін. Frontiers in psychiatry. 2025. Т. 15. С. 12. URL: https://doi.org/10.3389/fpsyt.2024.1433614 (дата звернення: 27.10.2025).
8. Papanas S. The impact of stress and trauma on neurocognitive processes in post-traumatic stress disorder. 2023. Т. 26, № 6. С. 2.