ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ АСОЦІАЛЬНОЇ СІМ’Ї НА СТАНОВЛЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

Актуальність проблеми. Корінні соціально-економічні зміни в країні, війна, зниження рівня життя багатьох людей, безробіття, розподіл суспільства на багатих та бідних, ослаблення впливу соціальних інститутів, покликаних займатися вихованням дітей, перш за все інституту сім`ї, започаткували зміну  кримінального середовища, призвели до великого збільшення числа асоціальних сімей і, як наслідок, збільшення числа дітей з девіантною поведінкою.

Психологічний вплив асоціальної сім`ї на девіантну поведінку неповнолітніх є важливою проблемою превентивної психології – розділу педагогічної психології, що вивчає природу і генезис відхилення поведінки з позиції міждисциплінарного системного підходу, включаючи особистісні, соціальні, соціально-психологічні, психолого-педагогічні та інші фактори, які зумовлюють соціопатогенез. Актуальність розробки нового підходу до проблеми полягає в тому, щоб відмовитися від раніше існуючої «каральної профілактики», заснованої на імперативі санкції, на жорсткому соціальному і адміністративному контролі, і впровадити науково обґрунтовану профілактику, яка буде представляти комплекс заходів соціальної, правової, медичної, педагогічної і психологічної допомоги.

В межах країни спостерігається збільшення числа дітей з девіантною поведінкою, яке проявляється в жорстокості, підвищеній агресії, крадіжках, шахрайстві, ранніх сексуальних зв’язках, проституції неповнолітніх, курінні, наркоманії, токсикоманії, алкоголізмі, жебрацтві, дармоїдстві, вандалізмі, вчиненні злочинів неповнолітніми, втечі із дому і бродяжництві, суїцидальній поведінці тощо.

Я.О.Гошовський зазначає, що депривована особистість через обтяжений

інтроспективний досвід переживає численні випробування психотравматичного характеру і досить часто дезорієнтована у меті й засобах досягнення нових цілей (перехід у недепривуючий режим життєіснування, здобуття нових видозмінених станів і статусів, відігравання соціально значущих ролей тощо). Тому депривована особистість як складна система може бути дезорганізованою, адже життєва енергія через високу ентропію нових і невідомих цілей та недостатню власну  самоактивність (у нашому випадку – ресоціалізаційну) розсіюється і відповідним чином витрачається, марнується у зв’язку з неможливістю залишити старі, звичні цілі й вартості та набути нових[1,3,6].

 Тому, з однієї сторони асоціальна сім`я відчуває дефіцит отримання консультативної допомоги і залишається один на один з проблемами своїх дітей; з іншої сторони, педагоги, шкільні психологи, соціальні працівники, інспектори у справах неповнолітніх, працівники органів внутрішніх справ та інші спеціалісти відчувають труднощі в роботі з асоціальними сім’ями і неповнолітніми девіантами. В даній ситуації на перше місце виходить проблема вивчення асоціальних сімей, а також превентивна, консультативна, реабілітаційна робота з девіантним підлітком і його сім’єю.

Теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел показав, що асоціальна сім`я здійснює негативний психологічний вплив на процес формування особистості дитини, сприяє його десоціалізації, прищеплює неправильні моральні цінності, норми поведінки в соціумі, навички спілкування з оточуючими людьми, травмує психологічне здоров`я дитини, впливає на ступінь емоційності, розвитку вольових якостей, толерантність до інтересів і сприяє формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Вчені пов’язують причини відхилення поведінки з дефіцитом соціально-підтримуючих систем і вказують на взаємозв’язок між сімейним неблагополуччям і девіантною поведінкою неповнолітніх[7].

Асоціальною сім`єю ми вважаємо таку дисфункціональна сім`ю, яка:

- не виконує своїх основних функцій у вихованні, навчанні, первинній соціалізації дітей;

- наносить підростаючому поколінню психологічну шкоду;

- сприяє девіації і делінквенції поведінки неповнолітніх.

Вчені дають різну типологію асоціальних сімей, виходячи із предмету своїх досліджень. Проте, оцінюючи варіанти запропонованих типологій, ватро позначити, що автори не пропонують типологію асоціальних сімей, що сприяють формуванню девіантної поведінки неповнолітніх.

В ході проведеного емпіричного дослідження вдалося виявити, що асоціальна сім`я негативно впливає на поведінку неповнолітніх,  сприяє формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Виділено сім типів асоціальних сімей, що сприяють виникненню девіантної поведінки неповнолітніх:

1 – алкогольні – сім`ї, в яких один або обоє батьків надмірно вживають алкоголь;

2 – асоціально-аморальні – сім`ї, які характеризуються антигромадськими установками і орієнтаціями;

3 – конфліктні – сім`ї, в яких постійно або тимчасово відбуваються конфлікти, де панує атмосфера взаємної неповаги, причіпок, інколи діло доходить до рукоприкладства;

4 – кримінальні – сім`ї, в яких батьки, старші брати (сестри), інші члени сім`ї відбувають або вже відбули покарання в місцях позбавлення волі;

5 – сім`ї з психічно хворими батьками – сім`ї, в яких один або обох батьків стоять на обліку в психдиспансері; часто неповнолітні із цих сімей мають психічні відхилення: шизофренію, олігофренію, затримки психічного розвитку і в силу цього не встигають у школі, ідуть з уроків, проводять час з вуличними компаніями;

6 – педагогічно неспроможні – сім`ї, що втратили свій вплив на неповнолітніх в силу психологічних причин або за причиною незнання дитячої психології;

7 – наркотичні – сім`ї, в яких батьки вживають наркотики.

В основі запропонованої класифікації лежить криміногенний характер впливу асоціальних сімей і ознак домінуючого психологічного впливу асоціальної сім`ї.

В ході емпіричного дослідження встановлено, що найбільш важливими типами асоціальних сімей є алкогольні і асоціально-аморальні.

В психолого-педагогічній літературі немає єдиної думки відносно девіантної поведінки неповнолітніх. Крім девіантної, дану поведінку називають ще відхиляючою, делінквентною, асоціальною, антисоціальною, дезадаптивною, адиктивною, неадекватною, деструктивною, нестандартною, акцентуючою, психопатичною, саморуйнуючою, соціально не адаптивною, патологією поведінки і т.д.; а самих дітей називають дітьми групи ризику, «важкими» підлітками, педагогічно занедбаними, соціально «занедбаними».

Відхиляючу (девіантну) поведінку ми розуміємо як стійку поведінку особистості, яка відмінна від найбільш важливих соціальних норм, що наносить реальний збиток суспільству або самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією. Відхиляюча поведінка висловлює соціально-психологічний статус особистості на осі «соціалізація – дезадаптація – ізоляція». В процесі дослідження у неповнолітніх із асоціальних сімей зафіксовано різні форми девіантної поведінки: агресія і насильство (16,22%), дармоїдство, небажання вчитися, другорічництво (14,89%), куріння (12,02), вживання алкогольних напоїв (11,64%), бродяжництво, жебрацтво (11,07%), ранній початок статевого життя, проституція (7,44%), токсикоманія (6,11%), крадіжка (5,73%), шахрайство (5,15%), участь в кримінальних групах (4,01%), наявність судимості (2,67%), суїцидальна поведінка (1,72%), вандалізм (0,76%), наркоманія (0,57%).

За допомогою методів математичної статистики вдалося з’ясувати, що фізично і психічно не здорові неповнолітні виявляють, як правило, девіантну поведінку, а між типом асоціальної сім`ї і якоюсь певною формою девіантної поведінки немає ніякого взаємозв’язку.

Стреси і дистреси, які відчувають неповнолітні в умовах життя в асоціальній сім`ї, сприяють запуску психологічних механізмів злочинної поведінки і формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Визначений наступний механізм психологічного впливу сімейного неблагополуччя на девіантну поведінку неповнолітніх: асоціальна сім`я створює стресові і дистресові ситуації, сприяє виникненню психічної травми, виникненню психотравмуючого переживання, дезадаптації поведінки, запуску механізмів злочинної поведінки (девіантної і делінквінтної поведінки), що відображено у схемі:

Визначений, обґрунтований і апробований комплекс методик за оцінкою психологічного впливу асоціальної сім`ї на девіантну поведінку дітей: експертне опитування; аналіз матеріалів особистих справ асоціальних сімей і неповнолітніх із даних сімей; метод узагальнення незалежних характеристик; бесіда (інтерв’ю); методика схильності до відхиляючої поведінки «СОП»; проективні методики «Кінестетичний малюнок сім`ї» і «Неіснуюча тварина»; ПДО А.Е.Личко; а також методи статистичної обробки отриманих емпіричних даних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Гошовський Я. Девіантно-агресивні засади набуття самоідентичності депривованими підлітками / Я. Гошовський // Актуальні проблеми сучасної психології : зб. наук. статей; [гол. ред. Ж.П. Вірна]. – Луцьк: Вежа-Друк, 2013. – С.3-10. 
2. Гошовський Я. Самоакцептивна атрибуція в контексті особистісного самоприйняття / Я. Гошовський, Д. Гошовська //    Психологічні перспективи. – 2013. – Вип. 22. – С.40-49.   
3. Гошовський Я. Сім’я та освітні інституції: психологія системної взаємодії / Я. Гошовський // Психологія і особистість. – 2013. – № 1 (3). – С.191-192.
4. Гошовський Я. Ревіталізація депривованої особистості в контексті трансформацій вітчизняного освітнього простору: крос-культурні аспекти / Я. Гошовський // Психолого-педагогічні умови розвитку освітнього простору держави: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції 22 листопада 2013 року. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. – С.149-152.
5. Гошовський Я. Просоціальні стратегії депривованої особистості у контексті її вітагенної активності / Я. Гошовський // Психологія: реальність і перспективи: Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного
6. Гошовський Я. Психодіагностичний  інструментарій для вивчення  особливостей підлітків в умовах інтернатного закладу / Я. Гошовський / Ревіталізація дітей з особливими потребами: монографія / За заг. ред. проф. Гошовського Я.О. – Луцьк:  ПП Іванюк В.П., 2013. – С.181-236.
7. Психологія девіантної поведінки: причини, умови виникнення, шляхи профілактики / За заг. ред. д-ра пед. н. А.О.Лігоцького. - К.: НАВСУ, 1999. – 96 с.