ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТАНІВ В УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

Сучасні події, пов’язані з повномасштабною війною в Україні, спричинили значне зростання кількості осіб, які зазнали впливу бойових дій і перебувають у стані психологічного виснаження, емоційної дезорганізації та посттравматичних переживань. Психологічні наслідки участі у збройних конфліктах мають тривалий характер і можуть проявлятися у вигляді посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожних і депресивних станів, порушення емоційної регуляції, дезадаптаційних форм поведінки та змін у міжособистісній взаємодії [1; 3]. Актуальність дослідження зумовлена не лише масштабом психічної травматизації військовослужбовців і ветеранів, але й нагальною потребою у науково обґрунтованих підходах до їх психологічної підтримки, реадаптації та реабілітації [1; 2; 3; 4].

Учасники бойових дій стикаються зі значною кількістю екстремальних подій: загрозою життю, втратою побратимів, отриманням поранень, тривалим фізичним і психоемоційним навантаженням, перебуванням у стані постійної небезпеки. Це призводить до формування складних посттравматичних станів, які впливають на когнітивну сферу, емоційну стабільність, поведінкові реакції та якість життя загалом. Дослідження, проведені в Україні та за кордоном, вказують на високу поширеність симптомів ПТСР серед військових, що робить проблему однією з ключових для системи психічного здоров’я [2; 4].

У цьому контексті особливої ваги набуває наукове вивчення психологічних механізмів розвитку посттравматичних станів, визначення їх структурних компонентів та чинників, що зумовлюють індивідуальні відмінності у переживанні травми. Не менш важливою є оцінка копінг-стратегій, які застосовують учасники бойових дій, оскільки ефективність цих стратегій визначає рівень психологічної адаптації, здатність до саморегуляції та перспективи подолання наслідків травматичного досвіду.

Емпіричне дослідження було спрямоване на комплексний аналіз психологічних особливостей переживання травматичного досвіду в учасників бойових дій.

Дослідження здійснювалося серед учасників бойових дій м. Луцька та Волинської області. Загальна вибірка налічувала 46 осіб чоловічої статі. Усі опитані мали досвід перебування у зоні активних бойових дій тривалістю від 6 до 24 місяців.

З метою досягнення поставленої мети дослідження був застосований комплекс психодіагностичних методик, які пройшли апробацію в українських умовах та мають задовільні психометричні характеристики.

У дослідженні ми використовували такі методики: шкала оцінки посттравматичного стресового розладу (PCL–5); Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS); методика «Стратегії подолання кризового стану» (BASIC Ph), автор – М. Лаад, методика «Індикатор копінг-стратегій» (автори: Н. О. Сирота, В. М. Ялтонський).

Емпіричне дослідження дозволило встановити особливості прояву посттравматичної симптоматики та її зв’язки з емоційними станами і копінг-стратегіями. Було виявлено, що у більшості досліджуваних прослідковуються високі показники за шкалою PCL-5, що вказує на наявність значної інтенсивності інтрюзій, уникання, негативних емоційних переживань та реактивності. Це свідчить про збереженість травматичного досвіду та його вплив на психоемоційний стан.

Аналіз показників HADS продемонстрував наявність підвищеної тривожності та помірних або виражених депресивних проявів у значної частини респондентів. Отримані дані підтвердили високу емоційну напругу, властиву особам, які пережили участь у бойових діях, а також наявність ризику формування коморбідних емоційних порушень.

Вивчення копінг-стратегій за методиками BASIC Ph та індикатором копінг-стратегій показало, що у частини учасників дослідження переважають емоційні та уникальні форми реагування. Водночас когнітивні та раціональні способи подолання стресу використовуються менш активно, що свідчить про виснаження внутрішніх ресурсів, зниження віри у власні можливості та складність у конструктивному подоланні стресогенних ситуацій.

Кореляційний аналіз підтвердив, що симптоми ПТСР мають прямий і сильний зв’язок із тривожністю та депресивністю, що вказує на емоційно-афективну вразливість людей з травматичним досвідом. Зворотні кореляції з когнітивними копінгами свідчать про те, що посилення посттравматичних проявів супроводжується зменшенням здатності до раціонального осмислення ситуації та зниженням активності у взаємодії з проблемами. Позитивні зв’язки з емоційними копінгами та соціальною підтримкою свідчать про прагнення до емоційного розвантаження та потребу у взаємодії з оточенням.

Узагальнюючи результати дослідження, можна зробити висновок, що учасники бойових дій є групою високого ризику щодо розвитку посттравматичного стресового розладу та пов’язаних з ним емоційних порушень. Їхня копінг-поведінка характеризується неоднорідністю: з одного боку, спостерігається потреба у соціальній підтримці, а з іншого – домінування уникальної та емоційної реактивності, що ускладнює процес адаптації.

Таким чином, результати дослідження поглиблюють розуміння психологічних особливостей переживання травматичного досвіду та визначають важливі напрямки практичної психологічної допомоги ветеранам і учасникам бойових дій з метою збереження та зміцнення їхнього психологічного благополуччя.

Список використаних джерел

1. Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Остапчук В.В. Психологічна робота з військовослужбовцями-учасниками АТО на етапі відновлення: Методичний посібник. К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2017. 282 с.
2. Колесніченко О. С. Засади бойової психологічної травматизації військовослужбовців : монографія. Х. : НА НГУ, 2018. 488с.
3. Климчук В. О. Психологія посттравматичного зростання : монографія. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2020. 125 с.
4. Львов О. О., Жабко Н. В. Важливість профілактики та корекції посттравматичних стресових розладів. Арт – терапевтичний підхід. Психологічні та психотерапевтичні аспекти / / Простір арт – терапії : [Зб. наук. праць] / УМО, 2018, ВГО «Арт – терапевтична асоціація», 2018. К. : Золоті ворота, 2018. Спец. вип. 159 с.