Актуальність дослідження: Сучасні міграційні процеси, особливо активізовані після 2022 року, супроводжуються різким зростанням соціальної, економічної та культурної невизначеності, що суттєво впливає на психологічний стан вимушених мігрантів. Переміщення у нове середовище часто супроводжується руйнуванням усталених життєвих структур, втратою соціальних ролей, порушенням почуття стабільності та безпеки, а також необхідністю адаптації до нових умов, норм і вимог. Це спричиняє значне емоційне напруження, підвищує рівень тривоги та посилює сприйняття загрозливості зовнішнього середовища. У таких умовах ключовим психологічним механізмом, що визначає реакцію людини на непередбачуваність, стає інтолерантність до невизначеності (ІН). Саме вона впливає на здатність індивіда орієнтуватися в нових обставинах, приймати рішення, регулювати емоції та будувати ефективні копінг-стратегії. Високий рівень ІН може ускладнювати процес адаптації, спричиняти тривожні та депресивні стани, посилювати поведінкове уникнення та блокувати конструктивну взаємодію із соціальним середовищем. Отже, дослідження ІН у контексті міграційних процесів є вкрай актуальним, оскільки дозволяє глибше зрозуміти психологічні чинники вразливості мігрантів і визначити напрями ефективної психологічної підтримки та інтервенцій.
Мета дослідження: теоретичний та емпіричний аналіз інтолерантності до невизначеності серед мігрантів. Нами було здійснено спробу комплексно проаналізувати психологічні прояви інтолерантності до невизначеності у мігрантів та встановити її зв’язки з емоційним станом, копінг-стратегіями та соціально-психологічною адаптацією. Для емпіричного дослідження було використано комплекс валідних психодіагностичних інструментів, спрямованих на вимірювання інтолерантності до невизначеності, емоційного стану, копінг-стратегій та соціально-психологічної адаптації. Зокрема застосовано: IUS-12 — Шкалу інтолерантності до невизначеності, що дає змогу оцінити когнітивно-афективні реакції на непередбачуваність; MSTAT-1 — Опитувальник толерантності/інтолерантності до невизначеності, розроблений Д. Маклейном, який дозволяє визначити індивідуальні особливості ставлення до двозначних ситуацій; HADS — Шкалу тривоги та депресії для оцінки емоційного напруження та субклінічних афективних проявів; СПА Роджерса–Даймонда для вимірювання рівня соціально-психологічної адаптації; а також WCQ Лазаруса–Фолкман, що дає можливість виявити провідні копінг-стратегії, які використовують мігранти у стресових ситуаціях. Статистичний аналіз проводився із застосуванням пакету SPSS.
Теоретичний аналіз головних сучасних наукових підходів до розуміння ІН як багатовимірного когнітивно-афективного феномену (М. Дюґас, Р. Фрістон, Р. Карлтон) засвідчив, що вона виконує роль трансдіагностичного фактора, пов’язаного з тривожними та афективними розладами, порушенням прийняття рішень, когнітивною ригідністю. Особливу увагу приділено впливу міграційного досвіду на зростання ІН: втрата контролю, невпевненість у майбутньому, зміна культурного середовища та правового статусу активують когнітивні схеми катастрофізації та підсилюють уникаючу поведінку. Основні результати дослідження засвідчили, що значна частина мігрантів демонструє високий рівень інтолерантності до невизначеності, який прямо корелює з підвищеною тривожністю та депресивними проявами за шкалою HADS, емоційною нестабільністю та переважанням пасивно-захисних копінг-стратегій, таких як уникнення та прокрастинація. Водночас ІН негативно пов’язана з активними формами подолання, зокрема плануванням і раціональним вирішенням проблем. Зафіксовано значущі зв’язки ІН з низькими показниками соціально-психологічної адаптації (СПА), серед яких труднощі самоприйняття та міжособистісної взаємодії. У міграційному контексті високий рівень ІН зумовлює схильність до гіперконтролю й потреби в постійній передбачуваності, уникнення нових соціальних і професійних можливостей, зниження когнітивної гнучкості та підвищений ризик емоційного виснаження й стресових реакцій, що робить цей феномен ключовим чинником дезадаптації. Інтолерантність до невизначеності є одним із ключових психологічних чинників, що ускладнює адаптацію мігрантів та підвищує їхню вразливість до тривожних і депресивних станів. Результати дослідження підкреслюють необхідність цільових психологічних програм, спрямованих на розвиток толерантності до невизначеності, формування когнітивної гнучкості та навичок конструктивного подолання стресу. Ефективна робота з ІН може сприяти підвищенню адаптаційного потенціалу мігрантів та покращенню їхнього психічного здоров’я в умовах соціальних трансформацій.
Висновки: отримані результати дозволяють стверджувати, що інтолерантність до невизначеності є одним із ключових чинників дезадаптації мігрантів, визначаючи інтенсивність їх емоційних переживань, вибір копінг-стратегій та ефективність інтеграції у нове соціокультурне середовище. Високий рівень ІН супроводжується вираженою тривожністю, депресивними проявами, уникненням та зниженням соціально-психологічної адаптованості. Це підтверджує її значення як мішені для психологічних інтервенцій та профілактики емоційного вигорання вразливих груп. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні та апробації програм психологічної підтримки, спрямованих на зниження інтолерантності до невизначеності у мігрантів, а також у вивченні ролі соціальної підтримки та ресурсів спільноти як чинників, що здатні пом’якшувати негативний вплив цього феномена. Важливим напрямом є проведення порівняльного аналізу рівнів ІН у різних групах мігрантів, що дозволить встановити специфіку її проявів залежно від типу міграційного досвіду. Подальші дослідження також мають зосереджуватися на вивченні гендерних, вікових і культурних модераторів інтолерантності до невизначеності, що визначають індивідуальні відмінності у реагуванні на міграційні стресори. Перспективним є й здійснення лонгітюдних досліджень, спрямованих на аналіз динаміки ІН після інтеграції у нове середовище, що дозволить окреслити механізми адаптації та фактори, які сприяють поступовому зниженню її рівня.
Список використаних джерел
- Громова Г. М. Інструменти вимірювання толерантності до невизначеності: Адаптація тесту IUS-12 // Наукові студії з психології. 2021. Вип. 47(50). С. 115–130.
- Комісарова О. М., та ін. Зв’язок інтолерантності до невизначеності з проявами посттравматичних когніцій // Проблеми сучасної психології. 2021. № 2(55). С. 78–85.
- Максименко С. Д., Солодкіна Л. А. Особливості адаптаційних стратегій ВПО // Актуальні проблеми психології. 2022. № 2(58). С. 105–112.
- Berry J. W. Stress and coping in acculturation. Cambridge : Cambridge University Press, 2006.
- Bhugra D. Migration and mental health // Acta Psychiatrica Scandinavica. 2004. Vol. 109, No. 4. P. 243–258.
- Carleton R. N. Into the unknown: A review of contemporary models of intolerance of uncertainty // Journal of Anxiety Disorders. 2016. Vol. 41. P. 17–25.
inforum.in.ua@ukr.net