ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗЛАДУ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Сучасне складне сьогодення зумовлює те, що люди все частіше стикаються зі стресовими подіями (війна, пандемія, соціально-економічні кризи, природні катаклізми тощо), котрі безумовно суттєво позначаються на рівні їх психічного та фізичного здоров’я. найпоширенішим наслідком впливу вілповідних подій є розлад адаптації, який проявляється у вигляді тривожності, порушень сну, емоціної нестабільності, депресивних станів, ГСР та ПТСР.

Герасименко Л., Скрипніков А., Ісаков Р. зазначають, що розлад адаптаціє (РА) є складним патологічним феноменом, який виникає як патологічна реакція на стреси незначної сили та суб’єктивної значущості, що виявляються протягом місяця після стресових переживань у вигляді афективної, соматоформної чи (та) поведінкової симптоматики. Науковці зазначають, що симптоматичний комплекс РА може включати емоційні порушення (тривога, депресивний настрій, емоційна лабільність), когнітивні розлади (порушення концентрації уваги, труднощі прийняття рішень), поведінкові зміни (соціальна самоізоляція, агресивність) та соматовегетативні прояви (порушення сну, апетиту, психосоматичні реакції). Важливою особливістю є те, що вираженість симптомів перевищує очікувану норму реакції на стрес, але не досягає рівня більш серйозних психічних розладів [2, 3]. В сучасній науці РА розглядають як багатовимірний конструкт, який містить взаємопов’язані псиіхологічні, фізіологічні та соціальні скдладові [9, с. 8-12].

Наукові дослідження констатують, що розлад адаптації може розвинутись як відповідь на різноманітні стресові фактори: від особистісних негараздів до соціальних потрясінь. Проте важливим є не сам об’єктивний рівень стресора, як його суб’єктивно сприйнята значущість для окремого індивіда. Адаптаційні розлади вважаються одними із найрозповсюдженіших в системі надання психолого-психіатричної допомоги у світі. Їх поширеність складає серед населення від 5 до 20 % [10].

О.Самойлова визначає особистісні характеристики, наявність яких сприяє розвитку психологічних порушень у відповідь на стрес: низька стресостійкість, нігілізм, тривожність, соціальна відчудженість тощо. Науковиця зазначає, що підвищують ймовірність РА півень сформованості захисних психологічних механізмів, наявні стратегії протистояння стресу, наявність/відсутність соціальної підтримки, оцінка особистістю стресової події (негативна оцінка чи перебільшенння небезпеки від події) [10].

Пророк Н. В. з колегами зазначає на необхідності грунтованого вивчення емоційної складової розладу адаптації, котра характеризується щироким спектром порушень афективної сфери, з-поміж яких найчастіше зустрічаються тривожні, депресивні або змішані стани, які характеризуються емоційною лабільністю – раптовими перепадами настрою, дратівливістю, підвищеною збудливістю та емоційною нестійкістю. Науковці також звертають увагу на те, що емоційні порушення часто супроводжуються проблемами зі сном та апетитом, що може призводити до формування замкненого кола психофізіологічних розладів, коли порушення сну посилює емоційну нестійкість, а психофізіологічне виснаження поглиблює симптоматику. Емоційні прояви РА, такі як, тривога, депресія та емоційна лабільність, можуть коливатися від помірних до виражених, що суттєво впливає на загальний психоемоційний стан індивіда. Когнітивні порушення, зокрема зміни уваги, пам’яті та мислення, знижують ефективність функціональних можливостей людини та ускладнюють здатність до адекватного оцінювання ситуацій і прийняття рішень [4].

Чабан О., Хаустова О., Омелянович В. зазначають, що особливу увагу потрібно при РА потрібно звертати на розлади циркадних ритмів, які проявляються порушенням сну, змінами нейроендокринного фону та дисбалансом гормональних ритмів, що, відповідно, можуть погіршувати загальне самопочуття особистості [6].

Ващенко І., Іваненко Б. наголошують на гендерній специфіці прояву розладу адаптації. Так в жінок, зазвичай, спостерігаються інтерналізовані прояви – тривога, депресія та соматизація, тоді як в чоловіків визначають здебільшого екстерналізовані форми – агресивна поведінка, зловживання алкоголем та ризиковані дії. Такі відмінності зумовлені як біологічними факторами (гормональна регуляція), так й соціокультурними особливостями (очікуваннями та стереотипами щодо чоловічої та жіночої поведінки) [1, с. 33-49].

У професійному контексті розлад адаптації проявляється через зниження працездатності та порушення професійного функціонування. Працівник може відчувати труднощі з концентрацією, прийняттям рішень, конфлікти на роботі, зниження мотивації. У деяких випадках тривалий адаптаційний розлад призводить до формування синдрому професійного вигорання, що потребує спеціалізованого психологічного втручання [5].

Аналіз темпоральних особливостей розладу адаптації показує високу варіабельність у динаміці симптомів. Вони можуть проявлятися гостро, майже одразу після стресового впливу, або ж розвиватися поступово протягом кількох тижнів чи місяців. Важливим є феномен «відстроченої реакції», коли ознаки розладу з’являються через певний час після пережитої стресової події, що має особливе значення для діагностики та планування терапевтичного процесу, оскільки своєчасна ідентифікація таких симптомів дозволяє запобігти хронізації порушень та посиленню психоемоційного дисбалансу [7].

Клінічна картина РА характеризується значною варіативністю симптомів і може включати широкий спектр психопатологічних проявів. Ключовою особливістю є наявність чіткого часовогo зв’язку між початком дії стресового фактора та розвитком симптоматики, яка зазвичай виникає протягом трьох місяців після стресової події. Патогенетичні механізми розладу адаптації базуються на складній взаємодії нейробіологічних, психологічних та соціальних факторів. Останні нейробіологічні дослідження виявили, що тривала дія стресових факторів призводить до значних змін у функціонуванні центральної нервової системи – відбувається порушення регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, дисбалансу нейромедіаторів, змін нейропластичності тощо [9, с. 8-12].

Отже, розлад адаптації можна розглядати як наслідок порушення гармонійної взаємодії особистості із середовищем у результаті надмірного стресового навантаження. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення ефективних методів психокорекції та психологічної підтримки осіб, що пережили травматичні події, з метою відновлення їх адаптивних можливостей та психічної рівноваги.

Вивчення проявів розладу адаптації є надзвичайно актуальним, оскільки своєчасне виявлення симптомів та надання психологічної допомоги дозволяє знизити ризик розвитку хронічних психічних розладів, підвищити ефективність соціальної та професійної адаптації, а також забезпечити відновлення психоемоційного благополуччя людини.

Варто наголосити, що діагностика розладів адаптації є складним завданням, оскільки симптоматика цього стану надзвичайно поліморфна і може включати емоційні, когнітивні, поведінкові та соматичні прояви. Крім того, прояви розладу адаптації значною мірою залежать від індивідуальних особливостей особистості, наявності ресурсів для подолання стресу та характеру самого стресового фактора [8, с. 23-26].

Список використаних джерел

1. Ващенко І. В., Іваненко Б. Б. Психологічні ресурси особистості в подоланні складних життєвих ситуацій. Проблеми сучасної психології. 2018. №40. С. 33–49., с. 33–49
2. Герасименко Л.О. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад: навч.посібник. Під редакцією: Л.О.Герасименко, А.М. Скрипніков, Р.І. Ісаков. К.: ВСВ Медицина, 2023. 120 с.
3. Герасименко Л.О. Психогенні психічні розлади: навч.посібник. Під редакцією: Л.О.Герасименко, А.М. Скрипніков, Р.І. Ісаков. К.: ВСВ Медицина, 2021. 208 с.
4. Пророк Н. В. та ін. Виявлення розладів адаптації як проявів психологічних втрат. 2024. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/743207/1/
5. Профілактика та корекція розладів адаптації у студентів. Дніпро: ДДМУ, 2023. 200 с.
6. Психічні розлади воєнного часу / Чабан О. С., Хаустова О. О., Омелянович В. Ю. Монографія. 2023.
7. Психосоціальний стрес: прояви та техніки його подолання. Харків: ХНПУ, 2020. 49 с.
8. Радецька Л. В., Лаба І. О., Смачило А. І. та ін. Особливості проявів бойових стресових розладів. Медсестринство. 2020. №4. С. 23–26.
9. Рання діагностика стрес-асоційованих невротичних розладів. НейроNEWS. 2023. №8(144). С. 8–12.
10. Самойлова О. В. Сучасні погляди на проблему розладів адаптації. Психіатрія, неврологія та медична психологія. 2018. №1(9). С. 32–37. URL: https://periodicals.karazin.ua/.../12063/11494