СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЖІНОК В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Вплив війни на психіку є глибоко гендерно диференційованим, загострюючи соціальні ролі та покладаючи на жінок унікальний тягар, що активізує особливі механізми стійкості. Специфіка жіночого досвіду визначається зіткненням усталених полісферних ролей (професійна, сімейна, соціальна) із новими, екзистенційними загрозами.

Тріумф і тягар: феномен «Потрійного навантаження»

Центральним фактором є феномен «потрійного тягаря» (triple burden). На відміну від мирного «подвійного навантаження» (професійна та хатня/доглядова праця), війна додає третій компонент – роботу з виживання, безпеки та громадського спротиву.

Інтенсифікація доглядової та емоційної праці. Жінка стає головним «емоційним контейнером» для родини. Вона не просто веде побут, а «менеджерує колективну травму» (заспокоєння дітей під час тривог, підтримка партнера на фронті, догляд за літніми). «Психічне навантаження» (mental load) перетворюється з рутинного на кризове, вимагаючи постійної оцінки ризиків.

Професійна трансформація та вразливість. Жінки або стикаються з економічною вразливістю через втрату роботи, або продовжують виконувати обов’язки в умовах прямої небезпеки (медицина, освіта, торгівля). Це призводить до прискореного емоційного вигорання та вікарної травматизації (внаслідок спостереження за стражданням інших) [12, с. 33].

Волонтерський та громадський спротив. Мільйони жінок стали основою потужного волонтерського руху (логістика, збір коштів). Ця діяльність є потужним механізмом самореалізації та копінгу, надаючи відчуття сенсу (концепція самотрансценденції В. Франкла [10]), але водночас призводить до тотального фізичного та психічного виснаження.

Специфіка досвіду вимушеного переміщення. Переважна більшість ВПО та біженців за кордоном – це жінки з дітьми [8, с. 110]. Цей досвід створює унікальний комплекс проблем, де жінка опиняється у статусі «вимушеної» матері-одиначки.

Травматичний вибір. Необхідність самостійно приймати рішення про від’їзд, розриваючись між інстинктом збереження дітей та почуттям обов’язку, закладає основу для «провини вцілілого».

Тягар адаптації. На плечі жінки повністю лягає вирішення всього комплексу проблем у новому середовищі: пошук житла, бюрократична взаємодія, влаштування дітей, пошук роботи – на тлі власного травматичного стресу.

Соціальна ізоляція та декваліфікація. Втрата звичних соціальних мереж та економічна вразливість (змушене погодження на низькокваліфіковану працю) б’ють по професійній ідентичності та самооцінці [8, с. 114].

Підвищений ризик гендерно-зумовленого насильства (ГЗН). Умови хаосу, залежність від допомоги та економічна вразливість роблять жінок особливо вразливими до ГЗН (експлуатація, домагання), що додає фоновий страх за фізичну безпеку.

Гендерно-забарвлені психологічні стани.

Психологічний стан жінок характеризується глибокими переживаннями, тісно вплетеними у їхні соціальні ролі:

Всеохопне почуття провини:

«Провина матері»: Ірраціональна провина перед партнером/батьками, що залишилися, або провина за «наражання на небезпеку» дітей (якщо не виїхала).

«Провина біженця»: Сором, пов'язаний з необхідністю приймати допомогу, що руйнує самооцінку [8, с. 113], та провина за «нормальне» життя, що блокує самореалізацію.

Гнів (Лють): На відміну від соціально санкціонованого чоловічого гніву, жіночий гнів залишається невизнаним. Не знаходячи конструктивного виходу, він часто спрямовується назовні (дратівливість на близьких) або всередину (ретрофлексія), поглиблюючи депресивні та психосоматичні стани [11, с. 202].

Амбівалентна втрата (Ambiguous Loss): Найбільш стресовий тип втрати, що унеможливлює горювання (П. Босс):

Фізична відсутність, психологічна присутність: Чоловік/син на фронті, у полоні, зник безвісти. Життя «на паузі», паралізуючи волю та здатність до планування.

Психологічна відсутність, фізична присутність: Партнер повернувся з фронту, але психологічно змінився (ПТСР, моральна травма). Жінка втрачає емоційний зв'язок, але змушена брати на себе роль «доглядальниці», ігноруючи власні потреби [11, с. 202].

Ці стани формують кризу ідентичності: руйнується образ «Я-до-війни», натомість виникають травматичні ідентичності («біженка», «дружина військового», «волонтерка»).

Вразливі групи жінок.

Специфічні групи переживають додаткові виклики:

Члени родин військовослужбовців: Живуть в умовах перманентного стресу та амбівалентної втрати. Від них очікується роль «надійного тилу», що створює соціально невизнане горе (disenfranchised grief) та необхідність постійно носити «маску сили», що призводить до емоційної ізоляції.

Жінки в окупації: Досвід тотальної втрати агентності та постійна загроза гендерно-зумовленого та сексуального насильства (CRSV). Жінки, які пережили насильство, стикаються з вторинною віктимізацією та осудом громади.

Жінки-військовослужбовиці: Поєднують гендерну ідентичність із роллю воїна у гіпермаскулінному середовищі. Стигматизація («армія – не жіноча справа»), логістичні проблеми та підвищений ризик сексуальних домагань (MST).

Адаптація та посттравматичне зростання.

Соціально-психологічна адаптація – це динамічний процес відновлення рівноваги через мобілізацію копінг-стратегій (Р. Лазарус, С. Фолкман).

Проблемно-орієнтований копінг: Виявляється у високому рівні агентності та волонтерській діяльності [8, с. 115]. Це дозволяє трансформувати почуття безпорадності та провини у конструктивну, соціально схвалену дію, відновлюючи відчуття контролю.

Емоційно-орієнтований копінг: Спираючись на «етику турботи», жінки демонструють вищу схильність до пошуку та надання соціальної підтримки. Це породжує феномен горизонтальних цифрових спільнот (чати ВПО, дружин військових), які виконують емоційно-терапевтичну функцію, валідуючи травматичний досвід та знижуючи тривожність.

Успішна адаптація може призводити до посттравматичного зростання (ПТЗ) (Р. Тедескі та Л. Калхун):

Відчуття нової особистісної сили: Руйнування стереотипів про власну «слабкість» («Я змогла пережити це, я зможу пережити будь-що»).

Радикальна зміна життєвих пріоритетів: Девальвація матеріальних цінностей, вихід на перший план автентичних, екзистенційних цінностей (безпека, якість стосунків, сенс діяльності) [2, с. 211].

Проте реінтеграція у мирне життя несе нові виклики: соціальний розкол («ті, хто виїхав» vs. «ті, хто залишився»), вторинна травматизація через знецінення досвіду біженства та конфлікт ролей у сімейній системі (зустріч автономної жінки та зміненого партнера, що повернувся з фронту).

Таким чином, соціальна адаптація жінки в умовах війни – це складний, багатоетапний процес, що характеризується постійним зіткненням із «потрійним тягарем» та глибокими психологічними станами (провина, амбівалентна втрата). Адаптація реалізується через мобілізацію гендерно-специфічних копінг-стратегій (соціальна підтримка, волонтерство). Навіть успішна адаптація до воєнних умов не гарантує легкої реінтеграції у мирне життя, яка вимагає подальшої перебудови ідентичності та сімейної системи.

Список використаних джерел

1. Зарицька В. В. Психологія самореалізації особистості в умовах професійної підготовки : монографія. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 388 с.
2. Зелінська В. В., Кisельoва О. О. Психологічні особливості переживання війни жінками в Україні. Психологічний часопис. 2023. Т. 9, № 3. С. 209–218.
3. Кікінежді О. М. Гендерна психологія : навчальний посібник. Тернопіль : Економічна думка, 2017. 244 с.
4. Комплексний посттравматичний стресовий розлад (К-ПТСР): діагностика та лікування / за ред. М. Б. Шейна. Київ : Медкнига, 2024. 310 с.
5. Корнієнко І. О. Проблема поєднання професійних та сімейних ролей сучасною жінкою. Гендерні дослідження: прикладні аспекти : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Кравця. Тернопіль : ТНПУ, 2015. С. 42–49.
6. Лепська Н. А. Ресурсний підхід у подоланні кризових станів особистості. Психологічні перспективи. 2022. Вип. 39. С. 87–96.
7. Луценко О. Л. Конфлікт "робота-сім'я" у сучасних жінок: чинники та наслідки. Український психологічний журнал. 2020. № 2. С. 54–65.
8. Романенко О. В. Соціально-психологічні проблеми адаптації вимушених переселенців в Україні. Соціальна психологія. 2023. № 1 (68). С. 109–119.
9. Філіпчук О. Я. Гендерні стереотипи як чинник професійної самореалізації жінок. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2018. Вип. 2, Т. 1. С. 144–153.
10. Eagly A. H., Wood W. The origins of sex differences in human behavior: Evolved dispositions versus social roles. American Psychologist. 1999. Vol. 54(6). P. 408–423.
11. Hobfoll S. E., et al. The Strategic Approach to Coping Scale (SACS): development and validation. American Journal of Community Psychology. 2003. Vol. 32(1-2). P. 69–82.
12. Shay J. Moral injury. Psychoanalytic Psychology. 2014. Vol. 31(2). P. 182–191.