ВПЛИВ СТИЛЮ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ НА ПРОЯВИ РЕВНОЩІВ У РОМАНТИЧНИХ СТОСУНКАХ

Актуальність. У сучасній психологічній науці дедалі більшої уваги набуває проблема якості романтичних стосунків, емоційної стабільності партнерів та чинників, що визначають характер їхньої взаємодії. Особливої значущості це питання набуває в умовах соціальної нестабільності, високого рівня тривожності, життєвих змін і психологічного напруження, які впливають на здатність людини будувати довірливі, безпечні та конструктивні стосунки. У цьому контексті важливим є вивчення ревнощів як складного емоційного феномена, що може проявлятися як реакція на реальну чи уявну загрозу романтичному зв’язку, а також здатен набувати як адаптивного, так і деструктивного характеру. З одного боку, ревнощі можуть виконувати захисну функцію, сигналізуючи про значущість стосунків, а з іншого - провокувати конфлікти, недовіру, контроль, емоційне виснаження й руйнування пари [1].

Одним із психологічних чинників, який може суттєво визначати прояви ревнощів, є стиль прив’язаності особистості. Теорія прив’язаності, започаткована Дж. Боулбі та розвинена в працях М. Ейнсворт та інших дослідників, доводить, що досвід ранніх стосунків із значущими дорослими формує внутрішні моделі довіри, безпеки, очікувань від інших людей і способів емоційної регуляції. У дорослому віці ці моделі відображаються у романтичних взаєминах, впливаючи на те, як людина сприймає близькість, розлуку, загрозу втрати партнера та власну цінність у стосунках. Саме тому дослідження взаємозв’язку стилю прив’язаності та проявів ревнощів є актуальним як у теоретичному, так і в практичному вимірі, оскільки дозволяє глибше зрозуміти емоційну динаміку пари та створює підґрунтя для психологічного консультування, профілактики конфліктів і корекції деструктивних моделей взаємодії [2; 4].

Мета дослідження полягає у вивченні особливостей впливу стилю прив’язаності на прояви ревнощів у романтичних стосунках.

Методи та база дослідження. Для досягнення мети дослідження було використано комплекс теоретичних і емпіричних методів. До теоретичних методів належали аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукових джерел з проблеми прив’язаності та ревнощів у романтичних стосунках. Емпіричне дослідження було здійснено за допомогою психодіагностичних методик: «Опитувальник стилів прив’язаності ОСП-22» (Attachment Style Questionnaire, ASQ) у адаптації Кучиної В. В., методики «Ревнощі в сімейному житті» за Є. П. Ільїним та методики «Загальна сімейна тривога» Е. Ейдеміллера і В. Юстіцкіса. Для інтерпретації отриманих даних застосовувалися кількісний, якісний та кореляційний аналіз, результати оброблялися за допомогою програми IBM SPSS Statistics. Базу дослідження склала вибірка з 42 осіб різної статі та віку, які мали досвід перебування в романтичних стосунках. Серед респондентів було 19 чоловіків і 23 жінки, віковий діапазон охоплював період від 18 до 39 років.

Результати дослідження. Теоретичний аналіз наукових джерел показав, що стиль прив’язаності є важливим психологічним механізмом, який визначає особливості переживання емоційної близькості, довіри, безпеки й загрози втрати значущої людини. У сучасній психології виокремлюють безпечний, тривожний, уникаючий та тривожно-уникаючий стилі прив’язаності. Особи з безпечним стилем характеризуються емоційною стабільністю, довірою до партнера та здатністю до конструктивної взаємодії, відкритістю у спілкуванні та готовністю до діалогу. Тривожний стиль пов’язаний із підвищеною емоційною чутливістю, страхом відкидання, потребою у постійному підтвердженні значущості та схильністю до ревнивих переживань. Уникаючий стиль проявляється в емоційній дистанційованості, униканні близькості та стримуванні почуттів. Ревнощі у таких осіб можуть не проявлятися відкрито, але зберігатися у прихованій формі. Тривожно-уникаючий стиль поєднує суперечливі тенденції до близькості та дистанції, що зумовлює нестабільні емоційні реакції та підвищує ризик неадаптивних проявів ревнощів [3].

Аналіз наукових підходів до феномена ревнощів показав, що вони мають складну багатокомпонентну структуру, яка включає когнітивний, емоційний і поведінковий рівні. Ревнощі можуть проявлятися у формі підозр, фантазій про зраду, страху втрати партнера, контролюючої поведінки, перевірок, емоційної напруги, гніву або образи. У деяких випадках вони можуть виконувати сигнальну функцію, сприяючи усвідомленню цінності стосунків, однак за надмірної інтенсивності стають деструктивним чинником. Саме тому важливо розглядати ревнощі не лише як емоційну реакцію, а як особливу форму регуляції стосунків, що залежить від особистісних характеристик, досвіду міжособистісної взаємодії та рівня психологічної безпеки [1].

Проведене емпіричне дослідження дало змогу отримати узагальнене уявлення про особливості взаємозв’язку стилю прив’язаності та проявів ревнощів у романтичних стосунках. Перш за все варто зазначити, що в досліджуваній вибірці переважає уникаючий стиль прив’язаності, що може свідчити про схильність респондентів до емоційного дистанціювання, стриманості у вираженні почуттів та обережності у близьких стосунках. Водночас рівень ревнощів у більшості учасників перебуває на середньому рівні, тобто не виходить за межі умовної норми, а показники сімейної тривожності загалом не є вираженими, що вказує на відносно стабільний емоційний фон у стосунках.

Найбільш виражений зв’язок виявлено між тривожним і дезорганізованим стилями прив’язаності та рівнем ревнощів. Особи з такими типами прив’язаності частіше переживають страх втрати партнера, емоційну нестабільність і підвищену чутливість до загроз у стосунках. Натомість безпечний і уникаючий стилі не показали прямого зв’язку з ревнощами в межах цієї вибірки.

Окрему увагу привертає зв’язок між показниками сімейної тривоги та ревнощами. Усі досліджувані компоненти сімейної тривоги - сімейна вина, тривожність, напруженість і загальний рівень тривоги - виявили статистично значущі позитивні кореляції з ревнощами. Найбільш вираженим виявився зв’язок із сімейною напруженістю, що дозволяє припустити: ревнощі посилюються в умовах емоційної нестабільності, внутрішньої напруги та психологічного дискомфорту у взаєминах.

Висновки. Проведене дослідження підтвердило, що стиль прив’язаності є важливим чинником, який впливає на характер і вираженість ревнощів у романтичних стосунках. Встановлено, що найбільш інтенсивні ревниві переживання характерні для осіб із тривожним та дезорганізованим стилями прив’язаності, що пов’язано з їхньою емоційною нестабільністю, страхом втрати партнера та підвищеною чутливістю до загроз у стосунках. Водночас безпечний і уникаючий стилі не продемонстрували прямого зв’язку з рівнем ревнощів у межах досліджуваної вибірки. Та з’ясовано, що ревнощі пов’язані не лише з індивідуально-психологічними особливостями, а й із загальним емоційним кліматом у стосунках. Підвищення показників сімейної тривоги, зокрема напруженості, супроводжується посиленням ревнивих переживань, що вказує на їхню залежність від рівня емоційної стабільності взаємодії партнерів.

Джерела та література

1. Психологія сім’ї : підручник / В. М. Поліщук та ін. ; ред. В. М. Поліщук. Суми : Унів. кн., 2021. 248 с. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/38814/1/V_Polishchuk_Pidruchnik_2021_IL.pdf (дата звернення: 11.03.2026).
2. Bowlby J. Attachment and loss. New York : Basic Books, 1982. Vol. 1 : Attachment. 326 p. URL: https://mindsplain.com/wp-content/uploads/2020/08/ATTACHMENT_AND_LOSS_VOLUME_I_ATTACHMENT.pdf (date of access: 09.03.2026).
3. Huang S. Attachment Styles In Adult Relationships. Simply Psychology. URL: https://www.simplypsychology.org/attachment-styles.html?nowprocket=1 (date of access: 09.03.2026).
4. McLeod S. Stages of Attachment Identified by John Bowlby And Schaffer & Emerson (1964). Simply Psychology. URL: https://www.simplypsychology.org/stages-of-attachment-identified-by-john-bowlby-and-schaffer-emerson-1964.html (date of access: 09.03.2026).