СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

У психологічній науці соціалізацію особистості розглядають як безперервний процес, що триває протягом усього життя людини, та виокремлюють її первинну та вторинну форми. Первинна соціалізація реалізується переважно в сімейному середовищі, де дитина опановує базові соціальні норми, цінності та моделі поведінки. Вторинна соціалізація відбувається через взаємодію з освітніми інституціями, професійним середовищем, засобами масової комунікації та іншими суспільними структурами.

Інтернет та соціальні мережі у сучасних умовах розвитку цифрових технологій перетворилися на один із провідних чинників вторинної соціалізації молоді. Їх вплив проявляється не лише у сфері віртуальної взаємодії, а й у формуванні поведінки, комунікативних установок і способів соціальної адаптації в реальному житті. [1] Молоді люди отримують інформацію, підтримують міжособистісні контакти, формують систему поглядів, засвоюють соціальні норми та зразки поведінки за допомогою цифрового середовища. Також контент соціальних мереж може виконувати як освітньо-виховну функцію, так і бути засобом маніпуляції чи психологічного впливу.

Традиційні механізми сприйняття інформації, характер міжособистісної комунікації та способи організації дозвілля суттєво трансформуються через активне впровадження інформаційних технологій. Особливо помітним цей вплив є у підлітковому та юнацькому віці, коли відбувається інтенсивне формування самосвідомості, ціннісних орієнтацій і життєвих установок особистості.

Соціалізація в умовах цифрового середовища розглядається у двох взаємопов’язаних напрямах. Перший стосується засвоєння правил взаємодії у віртуальному просторі та інтеграції в онлайн-спільноти. У цьому аспекті важливими є розвиток цифрової компетентності, інформаційної культури та навичок безпечної поведінки в мережі. Другий напрям полягає у впливі Інтернету на соціалізацію в реальному житті. Нині цифровий простір дедалі частіше конкурує з традиційними інститутами соціалізації, зокрема сім’єю та закладами освіти, а іноді навіть має більш потужний вплив на молодь. [4]

Соціальні мережі та Інтернет задовольняють значну кількість психологічних і соціальних потреб молодих людей та створюють умови для самовираження, самоствердження, реалізації творчого потенціалу, отримання соціального схвалення та відчуття приналежності до певної групи. Крім того, цифровий простір забезпечує постійний доступ до інформації, нових знань та комунікації, що сприяє відчуттю психологічної стабільності та безпеки.

У психологічній науці через поширення інформаційно-комунікаційних технологій все більшого значення набуває поняття кіберсоціалізації. Цей термін трактується як процес розвитку особистості під впливом цифрового середовища та постійної взаємодії з інформаційними технологіями. Кіберсоціалізація реалізується через використання соціальних мереж, форумів, блогів, чатів, електронної пошти та онлайн-ігор, що призводить до формування у людей нових інтересів, мотиваційних установок, форм активності та способів самопрезентації, пов’язаних з віртуальним середовищем. [3]

Вплив Інтернету на розвиток особистості має як позитивний, так і негативний характер. Онлайн-комунікація надає можливість експериментувати із соціальними ролями, створювати бажаний образ себе та розширювати коло спілкування, але анонімність і відсутність безпосереднього соціального контролю можуть знижувати рівень відповідальності за власні дії. Надмірне використання цифрових ресурсів нерідко призводить до розвитку інтернет-залежності, емоційної нестабільності, зменшення потреби у безпосередньому спілкуванні та звуження реальних соціальних контактів. Також окрему небезпеку становить деструктивний контент, який може негативно впливати на поведінкові реакції та емоційний стан молоді. [2]

Соціальні мережі сьогодні виступають специфічним соціально-психологічним простором, у межах якого змінюються традиційні форми взаємодії між людьми. Користувач цифрового середовища є і об’єктом соціального впливу, і активним учасником формування нових моделей поведінки, цінностей і норм комунікації.

Значний внесок у вивчення психологічних аспектів цифрового середовища здійснили українські науковці. Так, Л. Найдьонова досліджує проблематику цифрової компетентності, безпечної поведінки в Інтернеті та профілактики інтернет-залежності серед дітей та молоді. Т. Титаренко розглядає цифровий простір як чинник формування особистісної ідентичності, життєвих смислів і ціннісних орієнтацій. С. Максименко наголошує на важливості розвитку критичного мислення, рефлексії та саморегуляції у процесі використання інформаційних технологій.

Психологічні дослідження засвідчують, що мотиваційна сфера відіграє ключову роль у взаємодії молоді з цифровими технологіями, адже саме мотиви визначають характер використання Інтернету, потреби, які людина прагне задовольнити, а також особливості формування її ціннісних орієнтацій. У підлітковому та юнацькому віці захоплення комп’ютерними технологіями може сприяти творчому розвитку, самореалізації та набуттю нових компетентностей, проте за певних умов здатне провокувати формування залежної поведінки та  ускладнювати гармонійний розвиток особистості. [4]

Отже, важливими складниками сучасного соціального простору, що суттєво впливають на процес соціалізації молоді, є Інтернет та соціальні мережі, які створюють нові можливості для навчання, розвитку та комунікації, але водночас можуть спричиняти психологічні ризики, пов’язані із залежністю, соціальною ізоляцією та деформацією системи цінностей. Тому актуальним завданням психології та системи освіти є формування цифрової культури, медіаграмотності та відповідального ставлення молоді до використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Джерела та література

1. Буковська О.О., Мазур Т.В., Анищенко Л.О. Вплив соціальних інтернет-мереж на соціалізацію молоді. Габітус. 2021. Випуск 29. С. 48-52.
2. Данько Ю.  А.  Соціальні   мережі   як  форма   сучасної  комунікації: плюси і мінуси. Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки.  С. 179-184.
3. Малєєва Н. С. Соціальні мережі як середовище розгортання комунікативних практик. Актуальні проблеми психології : Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. Київ, 2014. Том. 11. Вип. 13. С. 325-332.
4. Яблонський А.І., Рогальська-Яблонська І.П., Мельник Н.І. Психологічна безпека процесу соціалізації особистості у цифровому освітньому середовищі. Габітус. Психологія особистості. Випуск 66. С. 255-259.