ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Агресивна поведінка у дітей дошкільного віку є складним психолого-педагогічним явищем, що проявляється у взаємодії з оточенням. У цей період формуються основи емоційної саморегуляції та соціальної поведінки, тому прояви агресії потребують уваги дорослих. Як відзначає С. В. Березка, термін “агресивна поведінка” є більш “вузьким” і є однією з форм реагування на різноманітні несприятливі у фізичному та психічному плані життєві ситуації. Форми реагування можна класифікувати в залежності від типів агресії» [1, с. 85]. Це означає, що агресія у дитини часто не є самостійним явищем, а виступає реакцією на внутрішній дискомфорт чи труднощі у спілкуванні.

У дітей дошкільного віку агресивна поведінка найчастіше має ситуативний характер і виникає під впливом конкретних обставин. Дитина ще не володіє достатнім рівнем розвитку мовлення, емоційного контролю та навичок конструктивного вирішення конфліктів, тому нерідко використовує агресію як доступний спосіб самовираження. У ситуації, коли дитина не може словами пояснити свої почуття або досягти бажаного, вона вдається до фізичних чи словесних дій, які завдають шкоди іншим або предметному середовищу [2].

Одним із найпоширеніших проявів є фізична агресія. Вона включає удари, штовхання, кусання, щипання, дряпання, кидання предметів, руйнування іграшок чи навмисне псування речей. Такі дії зазвичай спостерігаються у конфліктах через іграшки, місце в грі, увагу вихователя або бажання бути першим. Наприклад, дитина може вдарити однолітка, якщо той не дає їй бажану річ, або штовхнути іншого, намагаючись зайняти провідну позицію у грі. Фізична агресія є більш характерною для хлопчиків, хоча може спостерігатися і в дівчаток [2; 3].

Іншим поширеним видом виступає вербальна агресія, яка проявляється через крики, образливі слова, погрози, насмішки, сварки, грубий тон, звинувачення або демонстративну відмову спілкуватися. У дошкільному віці дитина поступово засвоює мовні засоби впливу на інших, тому словесна агресія часто стає альтернативою фізичним діям. Наприклад, дитина може кричати на однолітка, обзивати його чи лякати, щоб домогтися свого. Дівчатка частіше використовують саме вербальні способи агресивної поведінки, що пов’язано з особливостями соціалізації та швидшим розвитком мовлення [3].

Особливе місце займає інструментальна агресія, коли агресивні дії використовуються для досягнення мети. Дитина не прагне навмисно завдати шкоди, а лише хоче отримати бажане: відштовхує іншого, забирає іграшку або заважає грі суперника. Такий вид агресії часто спостерігається у молодших дошкільників через егоцентричність мислення та недостатнє розуміння потреб інших [1].

У поведінці дошкільників можна виділити реактивну агресію, яка виникає як відповідь на образу, загрозу, заборону чи несправедливість. Якщо дитину не прийняли до гри, покарали або позбавили бажаного, вона може відреагувати гнівом, сльозами, криком чи фізичним нападом. Така форма агресії пов’язана з імпульсивністю та незрілістю емоційної сфери та є найбільш типовою для дошкільного віку [1; 2].

Тобто у більшості випадків агресивна поведінка дошкільників не є спланованою, а виникає ситуативно під впливом зовнішніх обставин або внутрішнього напруження. Вона може бути пов’язана з прагненням захистити себе, отримати бажане чи зайняти провідну позицію у грі. Без належного виховного впливу такі прояви можуть закріплюватися у поведінці дитини та ускладнювати спілкування з однолітками [2].

Прояви агресії часто супроводжуються емоційними реакціями: дратівливістю, гнівом, образливістю, впертістю чи істериками. Діти можуть плакати, кидати речі, протестувати проти вимог дорослих або проявляти приховану агресію через ігнорування чи псування речей. Це свідчить про труднощі емоційної саморегуляції та потребує корекції. Важливим середовищем прояву агресії є дитячий колектив. У спілкуванні з однолітками дитина вчиться співпрацювати й розв’язувати конфлікти. Якщо ці навички недостатньо сформовані, агресія стає способом самоствердження. Агресивні діти часто мають труднощі адаптації та частіше відкидаються ровесниками [3].

Прояви агресії значною мірою залежать від сімейного середовища. Конфлікти, жорсткі покарання, байдужість або вседозволеність сприяють формуванню агресивної поведінки. Дитина переносить засвоєні вдома моделі реагування у спілкування з іншими. Поодинокі агресивні реакції у дошкільному віці не завжди свідчать про порушення розвитку, однак часті й стійкі прояви, що заважають грі та спілкуванню, потребують психологічної та педагогічної допомоги [2; 3].

Отже, особливості агресивної поведінки у дітей дошкільного віку полягають у її ситуативності, імпульсивності та залежності від рівня розвитку соціальних і комунікативних навичок. Вона виникає як реакція на конфлікти чи фрустрацію і проявляється у різних формах. Така поведінка значною мірою зумовлена впливом сімейного та соціального середовища.

Джерела та література

1. Березка С. В. Причини та види агресивної поведінки особистості. «Young Scientist». №9. С. 85-89. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/9/20.pdf (дата звернення: 12.04.2026).
2. Ляшенко О. А., Остапенко О. В. Особливості вияву агресивної поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Габітус. 2022. №39. С. 118-124. URL: https://habitus.od.ua/journals/2022/39-2022/21.pdf (дата звернення: 12.04.2026).
3. Мицкан Т. С. Агресивна поведінка дітей дошкільного віку: причини виникнення та профілактика: дис. … кандидата психол. наук: 19.00.07 / Мицкан Тетяна Степанівна. Івано-Франківськ, 2013. 239 с. URL: https://theses.oa.edu.ua/DATA/18/%D0%9C%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B0%D0%BD%20_dis.pdf (дата звернення: 12.04.2026).