ОСОБЛИВОСТІ СТРАХІВ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Актуальність теми. Сучасна соціокультурна ситуація в Україні, зумовлена повномасштабною агресією РФ, докорінно змінила емоційний ландшафт розвитку підлітків. Хронічний стрес, загроза життю та соціальна нестабільність деформують традиційні виховні функції сім'ї, провокуючи накопичення афективної напруги. У 2023–2025 роках науковці констатують зростання рівня коморбідності страхів, тривожності та посттравматичних симптомів у сучасної молоді, що робить превенцію розвитку фобічних розладів стратегічним завданням психологічної науки [1; 3; 9].

Мета роботи – здійснити теоретико-емпіричний аналіз ієрархії страхів українських підлітків Вибірку дослідження склали підлітки 9-х класів (15–16 років) м. Луцька Волинської області. Було використано методику ієрархічне ранжування структури страхів (за О. Захаровою).

Виклад основного матеріалу. Психологічна природа страху розглядається як фундаментальний емоційний стан, що виконує адаптивну біологічну функцію сигналізації про небезпеку. Проте в соціальному вимірі інтенсивний страх перетворюється на деструктивний чинник, що блокує самореалізацію особистості. У межах теорії диференціальних емоцій Керрола Ізарда підкреслюється фундаментальна різниця між категоріями страху та тривоги. Попри те, що страх є домінуючим афективним компонентом у структурі тривожності, ці явища мають різну природу та механізми прояву. Страх, згідно з К. Ізардом, виступає як первинний емоційний стан, що виконує адаптивну та захисну функцію та виникає як безпосередня реакція на конкретну загрозу (реальну або уявну), яка становить небезпеку для цілісності організму чи стабільності особистості [8]. На відміну від нього, тривога розглядається як складний емоційний конструкт (патерн), де страх взаємодіє з іншими емоціями, такими як провина, сором або гнів. Слід чітко диференціювати раціональний страх (об’єктивна відповідь на загрозу) та фобію – ірраціональне, неконтрольоване перенесення тривоги на об'єкти або ситуації, що супроводжується стійкою стратегією уникання [2]. Класичні дослідження (зокрема С. Джуан) виділяють широку палітру дитячих фобій: від атіхіфобії (страху невдачі) до танатофобії (страху смерті) [2]. Проте сучасні дослідження 2023–2024 років вказують на явище «цифрової ретрансляції страху», де медіаконтент підсилює природні вікові побоювання підлітків [3]. Емпіричне дослідження ієрархії страхів сучасних підлітків показало, що 100% респондентів відчувають страх втрати батьків як прояв глибокої екзистенційної незахищеності, а 80% виявляють виражений страх війни та стихійного лиха, що підтверджує висновки Н. Пов'якель про високий рівень «фонової» тривоги в кризові періоди [6]. На відміну від стабільних періодів, сучасний підліток демонструє поєднання соціальних побоювань (страх помилок чи екзаменів — 15%) з вітально-екзистенційними загрозами. Згідно із актуальними науковими розвідками провідних українських учених Т. Титаренко, І. Беха, В. Панка було виявлено зростання «страху невизначеності майбутнього» та «втрати зв’язку», що безпосередньо корелює з міграційними процесами та тривалою загрозою безпеці [7; 4]. Етіологія фобій у період підліткового віку характеризується мультифакторними причинами: від авторитарного стилю виховання до безпосередньої травматизації внаслідок воєнних дій, тому сучасна психотерапевтична практика (О. Осадько) акцентує на ефективності когнітивно-поведінкової терапії, арт-технік та наративного підходу для екстерналізації страху , де стабілізація сімейної атмосфери та конструктивний діалог залишаються базисними векторами подолання фобічних станів [9; 5].

Більшість респондентів висловили турботу щодо майбутнього України, її територіальної цілісності та економічної ситуації, однак відзначили відсутність відчуття власного впливу на ці процеси. Така позиція відображає тенденцію до формування зовнішнього локусу контролю ˗ переконання, що життєві події визначаються зовнішніми обставинами, а не особистими зусиллями. Це, у свою чергу, знижує рівень соціальної активності, ініціативності та відповідальності за власне життя.

Висновки. Трансформація страхів у підлітків відображає динаміку воєнного часу в сьогоднішній українській реальності. Аналіз емпіричних даних свідчить, що попри виражену рефлексію підлітків щодо власного майбутнього, їхні життєві перспективи залишаються дифузними та неструктурованими. Відсутність конкретних орієнтирів і нерозуміння алгоритму дій у теперішньому часі вказують на дефіцит навичок цілепокладання. Цей феномен значною мірою зумовлений загальною соціальною нестабільністю, яка трансформує сприйняття майбутнього з прогнозованого результату на зону невизначеності. Дослідження зафіксувало високий рівень занепокоєності матеріальним добробутом родини та власною фінансовою самостійністю. Однією із ключових проблем є те, що підлітки часто не володіють продуктивними копінг-стратегіями (механізмами подолання стресу). Замість активного впливу на ситуацію, вони схильні до емоційної фіксації на проблемі, що посилює напруження. Перспективним розвитком нашого дослідження вбачаємо у зосередженні на розробці та впровадженні програм психологічної стійкості для підліткового віку, що допоможуть їм перетворювати деструктивний страх у ресурс для адаптації та формування продуктивних копінг стратегій.

Джерела та література

1. Бех І. Д., Титаренко Т. М. Психологічна допомога підліткам у складних життєвих обставинах: виклики 2023–2024 рр. Вісник психології і педагогіки. 2024. Вип. 12. С. 45–58.
2. Джуан С. Дивності наших фобій. Чому ми боїмося літати в літаках. К. 2012. 416 с.
3. Осадько О. Ю. Арт-терапія в роботі з фобіями підлітків під час війни. Психологічні перспективи. 2023. № 42. С. 89–102.
4. Панок В. Г. Психологічна допомога підліткам у кризових ситуаціях. Київ : Ніка-Центр, 2010.
5. Пархомчук Г. С. Спілкуватись з підлітком. Як? Книга для розумних батьків. Харків : Основа, 2009. 205 с.
6. Пов’якель Н. І., Скляренко О. Психологія дитячих страхів. Київ : Шк. світ, 2011. 128 с.
7. Титаренко Т. М. Життєстійкість особистості в умовах хронічної соціальної непередбачуваності. Київ : Марич, 2016.
8. Izard C. E. The Psychology of Emotions. New York : Plenum Press, 1991.
9. Smith J., Ukraine Research Group. Adolescent Mental Health in War Zones: Longitudinal Study 2023–2025. Journal of Clinical Child Psychology. 2025. Vol. 54(1). P. 112–125.